Деканка зимова. Дерево середньоросле, з густою, широкопірамідальною кроною. Досить вибагливе до грунтово-кліматичних умов. Зимостійкість сорту порівняно добра або середня. Плоди та листя дуже уражуються паршею. При вирощуванні на айві бажано давати проміжну вставку. У пору плодоношення вступає рано: на груші лісовій — на 7-й, на айві — на 4—5-й рік після садіння. Сорт середньоврожайний. У середньому за чотири роки (12—15-й рік) на груші лісовій — 25 кг із дерева (125 ц/га), в окремі роки 42 кг із дерева (210 ц/га). Цвітіння раннє. Запилювачами можуть бути: Бере Арданпон, Олів’є де Серр, Парижанка, Пасс-Крассан, Добра Луїза, Вільямс, Улюблена Клаппа та ін. Плоди вище середнього розміру та великі — 140—220 г, на айві і молодих деревах — 240—350 г, мінливі за формою, широкоовальні, яйце- та деканкоподібні. Шкірочка товста, але не груба, зеленувато-жовта, іноді з слабким загаром з сонячного боку, з великою кількістю іржавих крапок і плям (4,2—4,4 бала). М’якуш білий, соковитий, маслянистий, танучий, солодкий, з приємною кислинкою, ароматний, дуже високих смакових якостей (4,7—4,9 бала) . У плодах міститься: сухих речовин— 15,02 %, цукрів— 12,16, органічних кислот — 0,14, пектинових речовин — 0,34 %, вітаміну С — 4,68 мг% .

Сорт зимового строку достигання. Достигають плоди неодночасно, протягом зими, починають з кінця грудня до квітня. Зберігаються в холодильнику до травня. Транспортабельність їх висока.

Переваги: зимовий та пізньозимовий строк достигання досить великих з високими смаковими якостями плодів.

Недоліки: сорт не стійкий проти парші, плоди достигають неодночасно.

Сорт може мати перспективу в південних областях у районах із зниженою вологістю повітря в літні місяці, де ураження паршею буде слабким або відсутнім.

Деканка краснокутська. Дерево слаборосле, з округло-конусоподібною кроною, середньої густоти, досить зимостійке. Стійкість проти парші висока. У пору плодоношення вступає на 5-й рік. Врожайність висока. За даними Краснокутської ДСС 10-річні дерева дають до 100 кг із дерева.

Плоди великі (180—222 г), короткогрушоподібні, зеленувато-жовті, добре тримаються на дереві. Знімальна стиглість плодів настає в кінці вересня — на початку жовтня, споживча стиглість — після місяця зберігання.

Зберігатися плоди можуть до січня. М’якуш плода зеленувато-білий, соковитий, маслянистий, кисло-солодкий (4,0—4,5 бала).

Переваги: слаборослість, скороплідність та висока врожайність дерев.

Недоліки: не досить високі смакові якості плодів.

Жозефіна Мехельнська. Дерево середньоросле, з округлою, густою кроною. Зимостійкість та стійкість проти парші високі. У пору плодоношення дерева на сильнорослій підщепі вступають пізно — на 7—9-й рік після садіння, потім плодоносять добре. На Придністровській ДСС на 15-й рік після садіння одержано по 107 кг з дерева (223 ц/га), на Рівненській сортодільниці у середньому за чотири роки (14—17-й рік) врожайність становила 182 ц/га. Плоди середньої та вище середньої величини (110—140 г, на молодих деревах до 155 г), короткогрушо- подібні, окремі майже округлі, при зніманні врожаю світло-зелені, при достиганні світло-жовті із сіруватими крапками і плямами. Шкірочка тонка, але міцна, блискуча. М’якуш середньої щільності, білий або злегка жовтуватий, соковитий, танучий, солодкий, з слабкою приємною кислинкою і ніжним ароматом троянди, високих смакових якостей (4,7—4,9 бала). У плодах міститься: сухих речовин— 15,7 %, цукрів— 11,6, кислот — 0,14 %. Сорт зимового строку достигання. Знімальна стиглість настає на початку жовтня, споживча — в кінці листопада — грудні, плоди зберігаються до кінця січня.

Переваги: висока зимостійкість і стійкість проти парші, добра врожайність та відмінні смакові якості плодів зимового строку достигання.

Недоліки: пізній строк вступу дерев у плодоношення, невеликі за розміром, малопривабливі плоди.

Зимова мліївська. Дерево сильноросле, з пірамідальною, рідкою кроною. Сорт зимостійкий, стійкість проти парші висока.

У пору плодоношення вступає рано: на сильнорослій підщепі — на 6-й, на слаборослій (айві) — на 4-й рік після садіння. Врожайність добра.

Плоди досить великі (180—220 г), широкогрушоподібні, злегка бугристі, вирівняні за масою. Шкірочка гладенька, зеленувато-жовта, з легким загаром, в окремих плодів сонячний бік з темно-червоним тьм’яним рум’янцем, уся поверхня плода засіяна дрібними іржавими крапками, які іноді зливаються у плями. М’якуш кремовий, дрібнозернистий, соковитий, кисло-солодкий, відносно доброго смаку. У плодах міститься: цукрів—10,9—13,2 °/о, кислот — 0,20—0,35 %. Знімальна стиглість плодів настає в кінці вересня — на початку жовтня, споживча — у грудні — лютому.

Переваги: висока зимостійкість і стійкість проти парші, скороплідність та зимовий строк достигання плодів.

Недоліки: сильнорослість дерева, невисокі смакові якості плодів.

Золотиста. Дерево сильноросле, з широкопірамідальною, густою кроною. Зимостійкість і посухостійкість дерев високі, стійкість проти парші середня. Строк цвітіння пізній. Запилювачами можуть бути Бере Арданпон, Бере Боск, Бере Гарді, Добра Луїза, Маріанна, Вільямс, Улюблена Клаппа. У пору плодоношення на сильнорослій підщепі вступає на 7—8-й, на слаборослій (айві) —на 4— 5-й рік. Сорт середньоврожайний. На Придністровській ДСС на сильнорослій підщепі в середньому за сім років (9—15-й рік) одержано по 24,6 кг із дерева (102,5 ц/га). Більш урожайний цей сорт на айві — на Джанкойській сортодільниці на підщепі айві в середньому за шість років одержано 288 ц/га, в окремі роки — 371 ц/га. На Придністров’ї плоди сорту середньої і нижче середньої величини (90—120 г, в окремі роки— 160 г), в Криму вони крупніші (120—170 г), округлі або короткогрушоподібні, золотисто-жовті. М’якуш майже без грануляцій, кремовий або жовтувато-білий, середньої щільності, соковитий, солодкий, із слабкою кислинкою і приємним запахом, добрих смакових якостей (4,5 бала). Товарність плодів висока — до 90 %. Сорт зимового строку достигання. Знімальна стиглість настає в кінці вересня — на початку жовтня, споживча — у грудні — січні. У звичайному плодосховищі вони зберігаються 100—120 днів, не втрачаючи смакових якостей.

Переваги: добра зимостійкість дерев, зимовий строк достигання плодів з порівняно високими смаковими якостями.

Недоліки: середня врожайність, невеликі за розміром плоди.

Кюре. Дерево сильноросле, з пірамідальною, досить густою, добре облистненою кроною. До грунтів і місцеположення сорт маловибагливий, але вибагливий до тепла. Проти ураження паршею середньостійкий (1—2 бали), ураження опіком листя не відмічено. У пору плодоношення вступає рано: на груші лісовій — на 6—7-й, на айві — на 5-й рік. Цвітіння раннє. Запилювачами можуть бути Бере Арданпон, Деканка зимова, Жозефіна Мехельнська, Олів’є де Серр, Бере Боск, Добра Луїза, Олександрівка, Дюшес Аигулем, Улюблена Клаппа та ін. Сорт добре сумісний із айвою, його можна використовувати як проміжну вставку для сортів груші, які не сумісні з айвою. Сорт високоврожайний. У середньому за чотири роки (12—15-рік) врожайність на груші лісовій становила 129,6 кг (270 ц/га), на айві 70,6 кг з дерева (353 ц/га). Плоди середньої величини— 160—190 г або великі, особливо на айві — 240—290 г, окремі 380—390 г, видовжено- грушоподібні. Шкірочка щільна, товста, світло-жовта, слабо блискуча (4,7 бала). М’якуш білий або кремуватий, середньої щільності та соковитості, з помірною терпкістю, слабоароматний, задовільного (3,6—4 бали), а в окремі теплі роки порівняно доброго смаку (4,5—4,6 бала). У плодах міститься: сухих речовин— 15,5 %, цукрів — 9,47, кислот — 0,21, пектинових речовин — 0,33 %.

Сорт ранньозимовий, достигає в кінці листопада — на початку грудня, плоди зберігаються до січня, іноді й довше.

Переваги: висока врожайність, добра зимостійкість, невибагливість до грунту і місцерозташування, добра транспортабельність плодів.

Недоліки: посередній смак плодів, сильнорослість дерева.

Сорт слід рекомендувати для дальшого розмноження в областях, де вирощування цінніших зимових сортів не вдається.

Олів’є де Серр. Дерево середньоросле, із широкопірамідальною, густою кроною. Зимостійкість висока. Сорт вибагливий до грунтів та місцеположення. Плоди міцно тримаються на дереві, не уражуються паршею. Сумісність з айвою добра. В пору плодоношення вступає на 7—8-й рік на груші лісовій, на 5—6-й рік — на айві. Врожайність сорту невисока: у середньому за п’ять років (12—16-й рік) на груші лісовій 10,8 кг з дерева (45 ц/га) , максимальна 21,6 кг з дерева (90 ц/га), на айві відповідно 24,2 кг (121 ц/га) і 55 кг (275 ц/га). Цвітіння середнього строку. Сорт частково самоплідний. Кращі запилювачі Деканка зимова, Жермен, Лісова красуня, Вільямс та ін. Плоди середнього розміру (120—160 г), на молодих деревах та айві великі (300—400 г), важкі, округлі, бугристі. Шкірочка товста, щільна, лимонно-жовта, іноді з слабким бурувато-червоним рум’янцем, засіяна бурими крапками та іржавими плямами (4,4—4,5 бала). М’якуш щільний, кремуватий, ароматний, з мигдалевим присмаком, маслянистий, соковитий, солодкий з приємною кислинкою, високих смакових якостей (4,7—4,8 бала).

У плодах міститься: сухих речовин—17,18, цукрів — 10,03, кислот — 0,27, пектинових речовин — 0,3 %, вітаміну С — 4,52 мг%.

Сорт зимовий, достигає у грудні. Плоди можуть зберігатися до березня — квітня. Транспортабельність їх добра.

Переваги: високі смакові якості плодів, зимовий строк достигання, стійкість проти парші.

Недоліки: невисока врожайність, вибагливість до грунтово-кліматичних умов, пізній вступ у плодоношення.

Парижанка. Дерево сильноросле, із шйрокопірамідальною кроною. До грунтів і місцерозташування мало- вибагливе, але потребує довгого вегетаційного періоду. Досить зимостійке. Сорт сумісний з айвою. Стійкий проти опіку листя, паршею уражується слабко (1—2 бали). Транспортабельність плодів добра. У пору плодоношення вступає рано: на груші лісовій на 6-й, на айві — на 4—5-й рік. Цвітіння раннє, запилювачами можуть бути сорти Вільямс, Улюблена Клаппа, Бере Боск, Бере Лігеля, Бере Гарді, Жозефіна Мехельнська та ін. Сорт високоврожайний: на груші лісовій у середньому за шість років (9—14-й рік) врожайність становила 36,2 кг (181 ц/га), на айві — 40,6 кг із дерева (203 ц/га), Плоди середньої величини або великі (160—220 г, окремі 250— 260 г), видовжено-грушоподібні або яйцеподібні, вирівняні за масою, на дереві тримаються міцно, не обсипаються. Шкірочка щільна, досить товста, зеленувато-жовта або жовта, з іржавими крапками і плямами (4,6 бала). М’якуш білий, ніжний, напівтанучий, соковитий, кисло- солодкий, із слабким ароматом, доброго смаку (4,5—4,6 бала). У плодах міститься: сухих речовин — 15,5 %, цукрів — 12,1, кислот —0,14, пектинових речовин — 0,29 %, вітаміну С — 4,26 мг%.

Сорт зимовий, достигає у кінці грудня, зберігатися плоди можуть до березня і довше, не пухнуть із середини.

Переваги: скороплідність, добра врожайність, висока якість плодів зимового строку достигання, добра транспортабельність.

Недоліки: вибагливість до тепла та довжини вегетаційного періоду, плоди за зовнішнім виглядом недостатньо привабливі.

Сорт заслуговує більшого поширення у промислових насадженнях, як сорт, в якому поєднуються скороплідність, врожайність з доброю якістю плодів зимового строку достигання.