Брунькоїд пошкоджує всі плодові та деякі лісові культури, а також малину, смородину, агрус. Жуки яйцеподібної форми, 5—7 мм завдовжки. Тіло чорне, вкрите сірими лусочками. Брунькоїд не має крил, тому літати не може. Зимують личинки й жуки. Рано навесні жуки виходять з грунту і залазять на дерева, де спочатку вигризають бруньки, а потім живляться молодими листками. У травні самки відкладають до 40 яєць під загнутий край або верхівку листка. Личинки, що відроджуються із яєць, падають на землю й залазять у грунт, де живляться дрібними коренями дерев. Личинки зимують, а на другий рік у кінці літа заляльковуються у грунті на глибині 40—50 см, Жуки, що виходять з лялечок, залишаються на зиму в грунті.
Казарка — один з найдікідливіших садових довгоносиків. Пошкоджує усі зерняткові й кісточкові породи. Найбільшої шкоди завдає у Степу та Лісостепу. Жук пурпуровий з фіолетово-зеленим відтінком, 6—10 мм завдовжки. Усе тіло вкрите густими волосками. Зимують личинки у грунті, а жукі - у щілинах кори та під опалим листям, Рано навесні жуки виходять із місць зимівлі і пошкоджують бруньки, а потім бутони і листки. Після закінчення цвітіння самка відкладає яйця — до 200—250 кожна. Для цього вона вигризає у плодах камеру у 2—2,5 мм завглибшки, куди й відкладає яйця, а отвір закриває пробкою з екскрементів, із якими в ранку плода заносяться спори плодової гнилі (монілії). Личинка живе у плоді більше місяця й живиться м’якушем. Пошкоджені личинками плоди опадають. Закінчивши розвиток, вона залишає плід і залазить у грунт. Більшість личинок, що відродилися з яєць, відкладених у травні-червні, до осені заляльковуються і перетворюються в жуків, а ті, що розвинулись із яєць, відкладених у липні-серпні, зимують і перетворюються в лялечки лише восени другого року. Молоді жуки восени виходять із грунту і пошкоджують бруньки й кору на молодих пагонах. Із настанням холодів вони ховаються на зимівлю. Одна казарка знищує до 200 бруньок і 100 плодів.
Букарка — довгоносик темно-синього кольору, 2,5—- З мм завдовжки. Завдає шкоди груші, яблуні, сливі та іншим плодовим культурам. Зимують жуки у грунті. Рано навесні вони виходять із грунту і живляться бруньками, а потім бутонами і листками. Масовий вихід жуків відбувається при температурі 10—12 °С. Наприкінці цвітіння самки відкладають по одному яйцю у черешок або центральну жилку листка. Усього самка відкладає до 100 яєць. Личинки живляться спочатку в черешку, а потім роблять міни у м’якоті листка. Пошкоджені листки опадають. Личинки продовжують живитися в опалих листках і заляльковуються у грунті на глибині до 15 см, Жуки відроджуються восени, але залишаються в грунті на зимівлю.
Грушева плодожерка — пошкоджує тільки плоди груші. Метелик темно-сірого кольору, у розмаху крил 16-— 21 мм, на крилах поперечні смужки (біля основи темніші, у середній частині світло-сірі, а на кінцях їх по дві поперечні сріблясті смужки). Яйця круглі, плоскі, спочатку червоні, а потім рожево-сірі. Гусениця біла із жовто-бурою голівкою. Довжина дорослої гусениці 16— 18 мм. Лялечка темно-коричнева у твердому червонувато-коричневому коконі. Довжина її 11—13 мм. Зимують гусениці у верхньому шарі грунту або під опалим листям. У другій половині червня починається літ метеликів, який триває до кінця липня. Метелики відкладають яйця тільки на плоди груші. Через 7—10 днів із них відроджуються гусениці, що не виходять на поверхню плода, а безпосередньо з яйця вгризаються у плід, роблять прямий хід до насінної камери і там живляться насінням. Гусениця розвивається в одному плоді протягом 25—28 днів. Після закінчення живлення доросла гусениця робить прямий хід до поверхні плоду.
Вихідні отвори гусениць грушевої плодожерки чисті, не забруднені екскрементами і шматочками м’якуша, чим вони відрізняються від вихідних отворів яблуневої плодожерки, які звичайно забиті бурими екскрементами. Відразу після виходу з плоду гусениця залазить у грунт або під опале листя, де в цей же день робить павутинний кокон, який просочує виділеннями кишечника, від чого він стає щільним і водонепроникним.
В Україні грушева плодожерка має одне покоління. При масовому розмноженні вона пошкоджує до 80 % плодів, які швидко загнивають і стають непридатними для зберігання.
