ВОЛОГОЗАРЯДКОВІ поливи

Як показали спеціальні дослідження та виробничий досвід, зрошення багаторічних насаджень ефективне не лише в південних посушливих районах, а й у зонах достатнього зволоження. Навіть в умовах Наддністрянщини та передгір’я Карпат (м. Чернівці), де випадає понад 660 мм опадів, а за вегетаційний період — 300—400 мм за останні 15 років майже кожний другий рік був роком недостатнього зволоження або посушливим. У таких умовах вологість грунту в окремі роки, особливо в другій половині вегетації, знижується до критичного (мертвого) запасу, що не лише знижує продуктивність, а часто й спричиняє значні зимові пошкодження або й повну загибель дерев. Тому в таких умовах дуже важливе значення мають вологозарядкові поливи. Проводять їх пізно восени, а в південних районах при наявних запасах поливної води — і взимку. За даними 3. А. Метлицького (1973), останній вологозарядковий полив яблуні в Молдові сприяв підвищенню врожайності на 51—84 % і зниженню кількості плодів, що опадали,— у 3 рази. Норма поливу при цьому була досить великою — до 900— 1200 м3/га, що дозволяє зволожувати грунт на глибину до 1,5 м. За близького (2,5—3 м). залягання підгрунтових вод допустима глибина зволоження не повинна перевищувати 0,5—0,7 м (поливну норму в таких випадках зменшують до 400—500 м3/га). Негативні явища вологозарядка може спричинити на ділянках з високим (4 г/л) вмістом солей у застійних мінералізованих водах.