СТРОКИ ТА НОРМИ ПОЛИВІВ

Груша та айва, їх сорти, як і інші плодові породи, мають свої особливості у витрачанні води, що визначаються наявністю приростів, станом листкового апарата, розмірами і формою крони, щільністю, глибиною залягання та активністю кореневої системи тощо. Встановлено, що інтенсивність витрачання вологи у першій половині вегетації залежить від строків достигання сорту: чим більш ранній сорт, тим інтенсивніше витрачається волога. Усі ці особливості потрібно враховувати при визначенні режимів зрошення.

Режим зрошення як сукупність кількості та строків проведення поливів, величини зрошувальної і поливної норм зводиться до регулювання вологості грунту на рівні не нижче 70 % найменшої влогоємкості (НВ).

Строки поливів визначаються запасами вологості у зоні розміщення кореневої системи, а також типом і властивостями грунту, віком та конструкцією насаджень, способами утримання міжрядь і станом плодових рослин.

Наявність продуктивної (доступної) вологи в грунті слід контролювати протягом вегетаційного періоду шляхом відбору проб раз у 10—15 днів із різних шарів через кожні 10 см на глибину від 1 (молоді сади) до 1,5 м (плодоносні сади). Деяке зниження вологості грунту допустиме лише в період переходу дерев до стану спокою з метою кращого визрівання тканин дерева. Поповнювати ж запаси грунтової вологи слід раніше від зниження їх до рівня в’янення.

Встановлюючи норми поливів, потрібно передбачати зволоження до повної вологоємкості по можливості всієї товщі грунту, в якій розміщена основна кількість коренів. Але слід мати на увазі, що надмірне перезволоження грунту буває більш небезпечним, ніж недостатнє.

Поливну норму розраховують за такою формулою:

ш= 100- dh- (Wii—W),

де гп — поливна норма, м3/га; d — об’ємна маса грунту? г/сма; h — глибина зволоження, м; WH — найменша вологоємність, %; W — фактична вологість грунту перед поливом, % (Андрієнко М. В., Васюта В. М., Романов А. А.та ін., 1987).

Об’ємну масу грунту визначають лабораторним способом; для основних типів грунтів України вона становить від 1,2 до 1,5 г/м3. Показник найменшої вологоємності для піщаних грунтів коливається від 5 до 12 %, легких суглинків — від 12 до 18, середніх суглинків — від 18 до 25 і важких суглинкових грунтів — від 25 до ЗО % (Водяницький В. І., Ястреб Г. В., Литвиненко А. Ф., Шабанова Л. С., 1981). Виходячи з того, що в процесі поливу частина води витрачається на випаровування та фільтрацію до поливних норм вводиться поправочний коефіцієнт, зокрема для легких грунтів (полив по борознах) він дорівнює 1,05—1,15, важких грунтів— 1,10—1,25, а при дощуванні— відповідно 1,10—1,20 та 1,15—1,30. Розрахункова глибина зволоження для молодих садів і садів на слаборослих підщепах становить 1 м, для плодоносних садів—1,3—1,5 м.