ШПАЛЕРНО-КАРЛИКОВІ САДИ
Це сади на слаборослих вегетативно розмножуваних підщепах, що вирощуються з вузькими (4—5 м) міжряддями та щільним розміщенням дерев у ряду (2—3 м). При поверхневому розгалуженні кореневої системи груші, щепленої на айві А, дерева її погано закріплюються в грунті, під дією вітрів та вагою врожаю часто нахиляються до землі (рис. 10), а тому їх вирощують на шпалері у вигляді вільноростучої площинної або малогабаритної округлої (напівплощинної) крони.
Для встановлення шпалери квартали саду ділять на клітки довжиною 100—150 м. Залізобетонні стовпи довжиною 2,5—3 м встановлюють через 25—ЗО м один від одного, а крайні (якірні) — з підтримуючими розкосами. У землю закопують 0,6—0,8 м, а на поверхні залишають 2,2—2,3 м. На стовпи натягують металевий (оцинкований) дріт діаметром 2,5—3 мм — перший на 25—30 см вище нижнього ярусу, а другий і наступні — на 50 см один від одного. Основним типом крони у садах даної конструкції є вільноростуча площинна крона.
Шпалерно-карликові сади на території України почали створювати у 60-ті роки. За даними перепису багаторічних насаджень у 1984 p., такими садами було зайнято 19,4 тис. га, з них яблунею 18,8 тис., грушею — 0,6 тис. га.
Дерева на слаборослих підщепах починають плодоносити на 5—6-й рік і в період повного плодоношення забезпечують рівень врожайності 250—350 ц/га. Так, у наших дослідах у шпалерно-карликовому саду яблуні (сорти Вагнера призове, Голден Делішес та Старкрімсон), урожай плодів на восьмий рік після садіння досяг відповідно 360—497; 512—568 та 558—750 ц/га, а в середньому за перших п’ять років плодоношення 175—237 ц/га.
