СОРТОВІ ОСОБЛИВОСТІ ПРИ ОБРІЗУВАННІ ДЕРЕВ ГРУШІ
Сила росту дерев, форма крони, пагоноутворювальна здатність, склад і співвідношення плодової обростаючої деревини істотно впливають на характер, способи та ступінь обрізування крон.
За даними В. К. Зайця, П. Ф. Поповича, Д. П. Сьомаша та ін. (1979), поширені на Україні сорти груші умовно можна розділити на такі групи:
1. Сильнорослі — Іллінка, Лимонка, Улюблена Клаппа, Доктор Люціус, Бере Гарді, Бере Лігеля, Кюре, Олександрівка та ін. Висота дерев цієї групи досягає 7—8 м і більше, а ширина — до 5—6 м.
2. Середньорослі — Бере Боск, Бере Арданпон, Бере Амаплі, Вільямс, Деканка дю Коміс, Конференція, Лактьє, Парижанка та ін. Дерева їх на насінних підщепах досягають висоти 5—7 м і такого ж діаметра крони.
3. Слаборослі — Деканка зимова, Бергамот Есперана, Жозефіна Мехельнська, Бере Клержо, Олів’є де Серр, Пасс-Крассан та ін. їх дерева сягають висоти (на таких же підщепах) 3—4 м. У найбільш сприятливих південних та південно-західних районах зазначені параметри сил її росту дерев можуть бути значно більшими.
Сорти першої групи доцільно формувати у вигляді розріджено-ярусної або напівплощинної крони, а сорти другої та третьої груп залежно від підщепи можна вирощувати у вигляді навскісної або вільноростучої пальмет, площинного веретена (шпіндельбуш) та ін.
Дерева середньо- та слаборослих сортів на айві в умовах зрошення звичайно вирощують у шпалерно-карликових садах у формі веретеноподібного куща, вільноростучої пальмети, стрункого веретена (грузбек) та інших типів крон (або шпалер).
У період росту молодим деревам із пірамідальними кронами сортів Вільямс літній, Іллінка, Жюль Гюйо потрібно надавати компактнішої форми і обмежувати ріст скелетних гілок, вкорочуючи їх на зовнішні бруньки (розгалуження) або відхиляючи за допомогою розпірок, підв’язування шпагатом до нижніх гілок або до штамбів сусідніх дерев. За допомогою проріджування видаляють зайві гілки або ті, що ростуть неправильно. Для сортів зі слабким гілкуванням (тобто із слабкою пагоноутворювальиою здатністю — Бере Боск, Кіффер, Кюре та ін.) прирости, довші 60 см, укорочують на 1/2 довжини, що запобігає оголенню гілок і перенесенню плодоношення на периферію. Укорочування гілок і приростів дерев із розлогими кронами (Бере Жіффар, Бере Аманлі, Бесарабська біла, Тріумф Жодуань, Кантарешти) проводять над внутрішньою брунькою або гілочкою, щоб крона була компактнішою.
На початку плодоношення дерев їх обрізування спрямовують на збереження нормального росту та формування достатньої кількості плодових гілочок (плодух), для підтримання належного рівня біологічної продуктивності насаджень. Із цією метою на деревах сортів із слабким гілкуванням (Бере Лігеля, Вокелен, Деканка зимова, Парижанка) укорочують пагони подовження скелетних гілок для кращого їх галуження, а бокові прирости — для перетворення їх у плодові гілочки. У кронах окремих сортів (Бере Боск та ін.) утворюється мало кільчаток, тому прирости помірно вкорочують, а старі розгалужені плодухи — проріджують.
В окремих сортів утворюється велика кількість коротких приростів, які без укорочування перетворюються в плодухи (Бере Арданпон, Деканка зимова, Олів’є де Серр), тому необхідно провести проріджування цих приростів, щоб уникнути перевантаження врожаєм та послаблення ростових процесів. Навпаки, за наявності невеликої кількості плодових гілочок при помірному прирості його вкорочують на 6—8 бруньок, а при сильному — на 8—12 бруньок. Дерева сортів Бере Діль, Бере Лігеля при достатній пагоноутворювальній здатності формують достатньо довгі прирости. Із метою стримування інтенсивного лінійного росту та стимулювання генеративної функції на початку літа проводять пінцирування приростів (Назарян Е. А., Лобанов Г. А., Трусевич Г. В. и др., 1960).
