ОБМЕЖЕННЯ РОЗМІРІВ КРОНИ
Крони великих розмірів, властиві для екстенсивної культури, не відповідають вимогам сучасного промислового садівництва. У структурі таких крон велику питому вагу мають великі скелетні гілки. Складається нераціональне співвідношення вегетативних і репродуктивних органів, значна кількість пластичних речовин не використовується для формування врожаю.
При визначенні оптимальної висоти дерев у багатьох країнах із розвинутим плодівництвом існує термін «мірка ефективності». Так, американські вчені вважають, що найкращі умови для механізованого збирання врожаю та ефективного догляду за рослинами створюються, коли оптимальною висотою дерев є 3,5—3,6 м. В Англії такою міркою вважають 3,2 м, а в Голландії 2,25 м (Куренной М. М., 1980).
Найбільш визнаним є співвідношення висоти дерев і ширини міжрядь, яке дорівнює 70 % (наприклад, при ширині міжряддя 5 м висота дерев не повинна перевищувати 3,5 м).
Обмеження розмірів крони сприяє посиленню ростових Процесів, збільшенню ПЛОЩІ ЛИСТКОВОЇ поверхні, ПІДвищенню врожайності та послабленню періодичності плодоношення, а також підвищенню продуктивності праці при проведенні трудомістких робіт.
М. П. Донских (1972) дійшов висновку, що обмеження об’єму крони до оптимально продуктивного розміру можна проводити за умов, коли крона достатньо насичена плодовими гілочками і дерево вступило у пору плодоношення. Ступінь зниження висоти залежить від породи, підщепи, сорту, грунтово-кліматичних і агротехнічних умов, наявності та співвідношення ростових і плодових утворень.
Оптимальні умови для освітлення крон і продуктивного фотосинтезу створюються при таких параметрах крон: висота на сильнорослих підщепах до 4—4,5 м, на слаборослих 2,5—3 м, ширина крони або товщина плодової стіни до 2—2,5 м (для площинних крон на шпалері до 1 —1,5 м). Вільний від гілок та листя коридор у міжряддях підтримують у межах 2—2,5 м, а для міжрядь 6—8 м — 2,5—3 м.
Для зниження крон центральний провідник укорочують на висоті 3--3,5 м над бічною гілкою (вище останньої скелетної гілки), а скелетні гілки переводять на бічні горизонтальні розгалуження. Якщо кількість скелетних гілок більша від необхідної для даного типу крони, то в першу чергу видаляють ті, що переросли прийняту висоту дерева або ширину (товщину) і загущують крону. На тих гілках, що залишаються, вкорочують або вирізують на кільце гілки, що загущують дерево, виходять у міжряддя або звисають до землі і заважають механізмам при проведенні догляду.
На думку П. В. Клочка, М. А. Барабаша та Г. С. Ткаченко (1985), діаметр стовбура у місці зрізу в процесі зниження крони не повинен перевищувати 10 см. У садах, де крони надто великих розмірів (7—8 м), їх обмеження слід проводити поступово, за 2—3 роки. А в перший рік знижувати такі крони можна на 2—2,5 м (Заец В. К., Попович П. Д., Романов А. А. и др., 1976).
У садах, що вступили у плодоношення, а також у старших садах (після попередньої підготовки — вирізування гілок діаметром 6—8 см і більше) обмеження розмірів крони можна проводити механізовано за допомогою машин для контурного обрізування дерев.
