СТРОКИ ТА СПОСОБИ ЗБИРАННЯ

Правильне визначення часу знімання плодів із дерева гарантує найкращу їх лежкість. Розрізняють чотири ступені стиглості плодів: знімальну, технічну, споживчу та ботанічну.

Знімальна стиглість характерна тим, що плоди вже повністю сформовані, частково набули властивих для сорту забарвлення, смаку й аромату, під час зберігання можуть достигнути повністю. У цей час у місці з’єднання плодоніжок з плодовими гілочками утворюється кіркова тканина, завдяки якій плоди легко відокремлюються. Технічна стиглість — це стан плодів, у якому вони придатні для технічної переробки. Ця стиглість збігається із знімальною. Споживча стиглість — плоди мають найприємніший смак, аромат, консистенцію м’якуша і забарвлення. У осінніх сортів вона настає через 1—3 тижні, у зимових — через 1—2 місяці після збирання. Ботанічна стиглість настає тоді, коли насіння в плодах досягає повної стиглості.

За строками достигання груші діляться на літні, осінні і зимові.

Літні сорти. Найбільш поширені в Україні Іллінка, Бере Жіффар, Лимонка, Вільямс літній, Улюблена Клаппа. Названі сорти у Криму та на Закарпатті достигають в липні — на початку серпня, а у центральній частині України у серпні. Більшість літніх сортів зберігається недовго — протягом 1—2 тижнів. Вони швидко достигають, а потім перестигають і втрачають товарні якості. Але такі сорти, як Улюблена Клаппа і Вільямс літній, у холодильнику при 0 °С можуть зберігатись 2—2,5 місяця. Враховуючи такі особливості, літні сорти необхідно знімати за 7—10 днів до настання споживчої стиглості. У такому стані вони добре витримують транспортування і зберігання у відповідних умовах. Літні сорти груші використовують в основному у свіжому вигляді, але вони придатні і для технічної переробки — консервування та сушіння.

Осінні сорти достигають у кінці серпня — на початку вересня. Сорти з маслянистим м’якушем, так звані бере (маслянисті): Бере Боск, Бере Гарді, Ніколай Крюгер, Бере Лігеля. Осінні сорти достигають і готові до споживання у жовтні — листопаді, але в холодильнику при оптимальній температурі для кожного сорту можуть зберігатись 4—5 місяців. Так, за даними Кримської дослідної станції садівництва, Бере Боск добре зберігається до кінця березня, за даними Придністровської дослідної станції садівництва — до першої декади квітня.

Зимові сорти. До цієї групи належать ранньо- та пізньозимові сорти. Знімають їх у кінці вересня — жовтні, при цьому плоди дуже тверді, непридатні до споживання. Споживча стиглість настає через 3—5 місяців. Окремі сорти зберігаються до 6—8 місяців. До зимової групи належать такі сорти: Бере Арданпон, Деканка зимова, Кюре, Парижанка, Олів’є де Серр, Жозефіна Мехельнська. Ця група сортів відзначається високими смаковими якостями і тривалим періодом зберігання. У них міститься більше сухих речовин і цукрів. Враховуючи строки достигання, період зберігання і вимоги до сортів розроблені стандарти: ГОСТ 21713—76 «Груші свіжі пізніх строків достигання» (для пізньоосінніх і зимових сортів); ГОСТ 21714—76 «Груші свіжі ранніх строків достигання» (для літніх і ранньоосінніх сортів).
За смаковими якостями груші пізніх і ранніх строків достигання діляться на дві помологічні групи. До першої помологічної групи належать найбільш цінні десертні сорти, перелік яких наводиться у кожному стандарті у вигляді довідкової таблиці. Решта сортів, які не входять до першої помологічної групи, належать до другої.

Закупівельні ціни на груші першої помологічної групи вищі, ніж другої, це створює матеріальну заінтересованість для господарств, що вирощують плоди.

За товарними якостями груші ділять на три сорти. Це стосується плодів пізніх строків достигання, а ранні ділять на два товарні сорти — перший та другий (таблиця 5).

Особливої уваги заслуговує процес збирання врожаю.