ОБРІЗУВАННЯ ДЕРЕВ У МОЛОДИХ САДАХ

В основних плодових зонах України зерняткові сади закладають однорічними саджанцями. Для відновлення рівноваги між надземною частиною та кореневою системою, що порушилась після викопування саджанців із плодорозсадника, зразу після весняного садіння (а після осіннього — навесні) рослини вкорочують.

Якщо сад закладено дворічними саджанцями груші, айви, то під час першого післясадивного обрізування на встановленій висоті залишають перші 2—3 гілки першого ярусу і центральний провідник. Гілки потрібно закладати не з супротивних бруньок, а дещо розріджено (або вибирати їх) та формувати під кутом 45—50°. Центральний провідник формують із бруньки (або гілки), що розміщена навпроти шипика біля основи штамба. Всі прирости та гілочки на штамбі вирізують на кільце, навіть якщо у зоні першого ярусу немає жодного розгалуження. Аналогічно поступають, коли гілочки ростуть вище зони першого ярусу — їх зрізують разом з центральним провідником на такій же висоті, як і однорічку без бічних розгалужень.

Часто буває, що на висоті першого ярусу є лише одна або дві гілочки, розміщені одна під одною. У першому випадку гілку можна залишати, вкоротивши її до 15—20 см, якщо вона ближче до штамба і відходить від нього під нормальним кутом. При наявності двох гілок, що ростуть в один бік, верхню, як правило, видаляють на кільце або сильно вкорочують для перетворення її у плодову.

Висота штамба, як зазначалося вище, залежить в основному від сили росту сорту та підщепи. Для сильнорослих сортопідщепних комбінацій вона становить 60— 70 см, для середньорослих — 55—65 і для слаборослих — 40—50 см; для сортів з пірамідальними кронами — нижче, ніж із розлогими.

Залишені гілки вкорочують переважно па одному рівні, але якщо верхня гілка надто сильна, вкорочувати її треба більше, тобто нижче від місця вкорочування нижніх гілок.

У наступні роки на встановленій висоті, формують нові гілки, а також гілки другого порядку на скелетних гілках першого порядку. Одночасно виправляються недоліки формування попереднього року: якщо гілки були сформовані лише З ОДНОГО боку, то з нових приростів виводять гілку там, де її не вистачало раніше. З нових приростів на центральному провіднику та скелетних гілок формують також плодові обростаючі гілочки.

У цілому обрізування молодих дерев груші та айви повинне бути помірним, спрямованим на формування основних елементів крони, достатнє освітлення і міцність її скелету, прискорення початку плодоношення. Основним способом обрізування у цей період є проріджування, додатковим — вкорочування. Останнє проводять лише для регулювання сили росту гілок і центрального провідника, а також для кращого галуження. Так, прирости довжиною понад 60 см для сортів, що слабо гілкуються (Бере Боск, Кюре, Ніколай Крюгер, Кіффер) вкорочують на 1/2—1/3, щоб не допустити оголення гілок, перенесення зони плодоношення на периферію. Для посилення росту слабких пагонів (15—20 см) їх укорочують на 1/2 для посилення росту, а якщо їх довжина 25—ЗО см, то видаляють лише верхівкову бруньку для посилення гілкування (Назарян Е. А., Лобанов Г. А., Трусевич Т. В. и др., 1960).

Прорідження проводять у міру загущення крони. При цьому видаляють на кільце або на пеньок (у разі оголення певного відрізка гілки чи провідника) гілки і прирости, що ростуть в середину крони, на нижній та верхній частині скелетної гілки, конкуренти, провідника і пагонів подовження, а також хворі, сухі та поламані гілки. Вкорочуванню підлягають усі прирости, уражені борошнистою росою (на 2—3 бруньки нижче місця ураження), незалежно від їх довжини.

Г. В. Трусевич (1978) вважає, що дерева багатьох сортів груші потребують слабкого вкорочування (до 1/3), особливо у період формування крони. Автор рекомендує як високоефективні такі способи формування, як відхилення і підв’язування гілок та провідника, переплітання, використання розпірок, розтяжок, а також обрізуваня на перевод: для посилення росту гілок на верхнє галуження, а для послаблення росту і стимулювання утворення плодових гілочок — на нижнє або горизонтальне. За даними В. К. Зайця, П. Д. Поповича, Д. П. Сьомаша та ін. (1979), сильне обрізування, особливо вкорочування приростів, підвищує енергію росту пагонів, а водночас і відтягує початок вступу молодих дерев у пору плодоношення. Крім того, зменшується розмір перших урожаїв.

У насадженнях груші на айві, що вирощуються на шпалері, як способи обрізування та формування широко використовуються відхилення гілок до певного кута, підв’язування до шпалери або сформованих гілок, підрізування, деформація, зв’язування та переплітання гілок (біологічна чаталовка), зелені операції тощо.

Дерева різних сортів груші мають неоднакові розміри та форму крони. Тому при формуванні сортів із пірамідальною кроною (Вільямс літній, Сен-Жермен, Іллінка, Жюль Гюйо) скелетні гілки завжди обрізують па зовнішню бруньку або гілочку, а сортів із розлогими кронами (Бере Жіффар, Бере Аманлі, Тріумф Жодуань, Ніколай Крюгер) — на внутрішню бруньку або гілку.

Після закінчення формування крони або в перші роки плодоношення за допомогою обрізування обмежують крону. Загальна висота дерев груші на насінній підщепі або звичайній лісовій груші не повинна перевищувати 4,5”—5 м, а дерев на айві — до 3 м. Особливу увагу зниженню висоти дерев слід приділяти у насадженнях із сортами, що мають сильнорослі пірамідальні крони — Сен-Жермен, Парижанка, Улюблена Клаппа, Бере Лігеля, Бере Гарді та ін. У дослідних та виробничих насадженнях Придністровської дослідної станції садівництва дерева груші на насінних підщепах утримують висотою до 3,5—4,5 м, а на айві — 2,5—3 м. Ширина вільного від гілок та листя коридору при міжряддях 5 м становить 2—2,5 м.