ФОРМУВАННЯ ОСНОВНИХ ТИПІВ КРОН
Конструкції багаторічних насаджень, зокрема щільність розміщення дерев, підщепи, сорти та форма крони мають винятково важливе значення у питаннях раціонального використання землі та дальшої інтенсифікації галузі.
У практиці садівництва існує багато типів крон. Але в останні роки основну увагу приділяють невеликій кількості типів, що визначається найдоцільнішим співвідношенням типів і конструкцій садів. Умовно всі існуючі Форми крон розділяють на дві групи: природні та штучні. До природних (звичаиних, сферичних) KрOH належать розріджено-ярусна, поліпшена ярусна, комбінована, пірамідальна (лідерна), змінено-лідерна, поліпшено-пірамідальна, мутовчасто-ярусна, природно-деревовидна, чашовидна, поліпшена вазоподібна, конюшиновидна (лопатева), канало-віялоподібна та ін., до сучасних штучних крон — переважно площинні крони — правильна пальмета з похилими гілками, навскісна (неправильна) пальмета у різних модифікаціях (італійська, югославська, угорська, болгарська та ін.), пальмета з горизонтальними гілками, віялоподібна, а також пальмети Лепажа, Монтрейська, Ферругаті, Рузинська, Буше Тома, шпалери Маршанд, Сибрук, Бельгійська, Гаагська, Дельбара тощо.
До групи сучасних штучних форм відносять колоноподібну крону (піллер), веретеноподібну (без скелетних гілок), веретеноподібний кущ (шпіндельбуш), кордони (прості і складні) та ін.
У промислових садах старих конструкцій найбільшого поширення набула розріджено-ярусна крона. Складається вона з 5—7 гілок першого порядку, що розміщуються в двох ярусах. У нижньому ярусі закладають 2— З гілки, у верхньому — лише дві. Вище першого ярусу можна закладати і поодинокі гілки. На скелетних гілках нижнього ярусу формують гілки другого порядку, на гілках верхнього ярусу — лише плодові обростаючі гілочки, щоб не було затінення гілок нижнього ярусу. Вище другого ярусу закладається (на відстані ЗО см) поодинока гілка, над якою центральний провідник вирізують або підв’язують шпагатом вниз (рис. 17).
Техніка формування зводиться до такого. Якщо сад закладено однорічними саджанцями, то однорічку після садіння зрізують на висоті 70—80 см, тобто на 10—12 см вище встановленої висоти штамба. Наступного року (або при садінні дворічними саджанцями) на висоті 60—70 см закладають 2—3 гілки та пагін подовження (центральний провідник). Решту гілок (приростів) вирізують на кільце. Залишені бокові гілки вкорочують приблизно на одній висоті (саму нижню — на 30—35 см від основи), а центральний провідник — на 20—25 см вище бокових. Висота штамба для дерев груші на сильнорослих підщепах становить 60—70, на айві — 45—-55 см. На 3—5-й рік після садіння закладають решту скелетних гілок та гілки другого порядку галуження на гілках першого ярусу. Відстань між ярусами залишають від ЗО до 80 см залежно від сили росту сорту та підщепи. Гілки другого ярусу додільно закладати у проміжках між гілками першого ярусу для зрівноваження крони та кращого освітлення гілок нижнього ярусу.
Рис. 17. Розріджено-ярусна крона (за П. С. Гельфандбейном)
Гілки, що ростуть між ярусами, слабо вкорочують для перетворення їх в обростаючі. Силу росту скелетних і обростаючих гілок регулюють обрізуванням (переводом) на бічні розгалуження, видаляючи конкуренти, а також гілки, що ростуть у середину крони. Якщо скелетні гілки крони сформовані, центральний провідник видаляють, утримуючи висоту 3,5—4,5 м (слаборослі сорти, а також середньо- і сильнорослі на айві — до 2,5—3 м). Інші об’ємні (округлі або сферичні) крони формують за таким же принципом.
У садах з площинними кронами, а також у шпалерно- карликових садах основним типом крони є вільноростуча площинна крона та її модифікації (рис. 18). У період формування крони закладають 2—3 яруси скелетних гілок у напрямі ряду. Скелетні гілки спрямовують під кутом 45—55° до центрального провідника. Висота штамба для дерев на сильнорослих підщепах становить 60—70, на айві — 40—50 см. Відстань між ярусами 60—80 см. Обростаючі гілочки формують на центральному провіднику та скелетних гілках на відстані 15—25 см одна від одної.
Дерева груші на насінних підщепах та груші лісовій з площинною (вільноростучою або напівплощинною) кроною вирощують без ПОСТІЙНОЇ шпалери, ВИКОрИСТОвуючи ІНОДІ тимчасову опору — КІЛОЧКИ, жердини, рОЗтяжки (з допомогою дроту або шпагату) тощо. Насадження дерев з площинною кроною на айві формують на шпалері. У такому випадку, а також при наявності тимчасової опори для формування, крім обрізування, застосовують також відхилення та підв’язування гілок, зелені операції, деформацію тощо.
У південних районах України дерева груші вирощують також у вигляді навскісної пальмети (Крим), а також напівплощинної крони (Запорізька область). Для формування пальмет обов’язково потрібна постійна шпалера із залізобетонних стовпів та 3—4 рядів оцинкованого дроту діаметром 2,5—3 мм.
Крона, сформована за типом правильної пальмети, складається з центрального провідника та 3—4 ярусів скелетних гілок, розміщених супротивно під кутом 45— 60°. Відстані між ярусами становлять від 60 до 120 см залежно від сили росту сортопідщепної комбінації. Обрізування при формуванні застосовують мало: зайві гілки підв’язують дугою або горизонтально, а силу росту скелетних гілок регулюють відхиленням їх до відповідного кута.
Навскісна (неправильна) пальмета відрізняється від правильної тим, що скелетні гілки можна закладати не супротивно (із суміжних бруньок), а дещо розріджено (на 8—12 см одна від однієї). Скелетні гілки можна спрямовувати і під тупішим кутом (у верхньому ярусі майже горизонтально).
На початку плодоношення у напрямі ряду утворюється суцільна плодова стіна ряду дерев товщиною 1,5—2 м і висотою від 2,5 до 4 м.
Обрізування плодоносних садів пальметного типу полягає у видаленні гілок і приростів, що загущують крону, регулюванні інтенсивності росту наданням гілкам певного кута нахилу (для ослаблення росту збільшують, а для посилення — зменшують кут нахилу гілки), вкороченням та омолодженням гілок у дерев, що надто уповільнили або й припинили ріст.
У багатьох країнах світу дерева на слаборослих підщепах вирощують за типом стрункого веретена (грузбек). Суть методу полягає в тому, що при загущенні рослин до 2100—3330 дерев на і га та видаленні гілок, Що ростуть під гострим кутом, одержують дерева невеликого розміру (товщина плодової стіни не перевищує 1 м). Для послаблення росту центральний провідник періодично замінюють конкурентом, тому він має зигзагоподібний вигляд (див. рис. 12). Врожайність насадження такого типу досягає 65—100 т/га (Куренной М. М., 1980).
Слаборослі сорти на вегетативних підщепах успішно вирощують також у формі колоноподібної крони (піллер) із щільністю розміщення дерев від 2,5 до 5 тис. на гектарі. При цьому короткі тимчасові гілочки рівномірно розташовуються на вертикальному стовбурі, їх довжина становить близько 50 см. Крони нагадують форму колони (див. рис. 13). При досягненні висоти 2—2,2 м центральний провідник видаляють. Ширину крони (або плодової стіни) підтримують до 1 —1,2 м. Особливістю даної конструкції є те, що в перші роки після садіння не вкорочують гілок, а в період плодоношення вкорочують прирости на дві бруньки та видаляють трирічні гілки, що відплодоносили. На вкороченому прирості наступного року утворюється два нових прирости, один з яких залишають на плодоношення, а другий знову вкорочують на дві бруньки (або пеньочок в 1,5—2 см довжини).
Значний інтерес для створення садів високої інтенсивності становить угорська модифікація (бельгійська стіна, німецька шпалера) веретеноподібного куща па шпалері (площинний шгіїндель). Скелетні гілки (12—16) формують без’ярусно, горизонтально (в напрямі ряду) на відстані 15—ЗО см одна від одної, підв’язуючи їх до дроту шпалери (див. рис. 11). Для посилення росту нижні гілки можна відхиляти під кутом 60—70°, але якщо вони дуже сильно ростуть, їх знову відгинають до горизонтального положення.
Заслуговує на увагу досвід вирощування подібних садів у Румунії. Дерева зерняткових порід вирощують там на середньорослих клонових підщепах типу ММ 106 з площею живлення 4X2 м у вигляді плодової стіни висотою до 2,5—3 м і товщиною 0,5—1 м. Середня врожайність їх становить ЗО—40 т/га. При вирощуванні груші сортів Кюре та Вільямс у суперінтенсивних насадженнях дослідної станції в Яссах (І984) виявлено високу ефективність конструкції з формуванням вертикального кордону (4><1 м) та довгим (40—50 см) вкорочуванням (10—12 бруньок). Зелене пінцирування приростів виявилось малоефективним порівняно із слабким укороченням.
Обов’язковою умовою створення будь-якого типу крони є дотримання строків і техніки формування згідно з рекомендаціями або прийнятою у господарстві технологією.
