МОРФОЛОГІЧНА БУДОВА РОСЛИН

Плодові рослини груші та айви — багаторічні дерева з добре розвинутими кореневою системою і надземною частиною, зокрема стовбуром, скелетними гілками та численними бічними розгалуженнями.

Корені, стовбур, скелетні та бічні гілки, а також однорічні прирости і листки — це вегетативні органи; плодові -бруньки, квітки та насіння — репродуктивні.

Коренева система виконує функцію закріплення дерева в грунті і утримання його у вертикальному положенні, вбирання грунтової вологи та розчинених у ній мінеральних речовин. Крім того, основні вертикальні та горизонтальні корені нагромаджують і зберігають запаси плаластичних р е ч о в и н.

 Вертикальні корені груші проникають на значну глибину (від 1,5—2 до 8—-10' м і більше), що сприяє засвоєнню вологи з глибоких шарів грунту. Горизонтальні корені звичайно ростуть і розміщуються паралельно до /поверхні грунту на глибині від 15—20 до 60—80 см і більше залежно від типу грунту, підщепи та віку дерев, Радіус поширення їх у 1,5—2 рази перевищує радіус крони.

Коренева система айви досить розгалужена, мичкувата, поширюється на глибині до 1,5—2 м, а в окремих випадках — до 4 м, у горизонтальному напрямку — до 1,5—3 м від стовбура. Проте основна маса коренів концентрується на глибині 20—60 см у зоні радіусом 0,5— 1 м від штамба. Характер розміщення кореневої системи значною мірою залежить від родючості та механічного складу грунту, стану і віку дерев, умов агротехніки.

Знаючи будову й особливості розвитку кореневої системи, можна активно впливати не лише на її архітектоніку, ріст і активну діяльність, а й на стан та продуктивність, стійкість і довговічність дерева та плодового насадження в цілому.

Місце переходу кореневої системи у надземну частину називають кореневою шийкою. Остання буває типовою, або справжньою, якщо рослина розвивається з насіння, тобто із сіянців, або умовною (несправжньою), коли рослина вирощена вегетативно (відсадками, живцями, кореневими паростками тощо).

Надземна частина дерева складається із штамба і крони. На рівні першого бокового розгалуження штамб перетворюється у центральний провідник (лідер), тобто — вертикальну вісь крони, від якої відходять усі гілки. Останні, в свою чергу, поділяють на скелетні, або основні, гілки першого порядку, ті, що відходять від них — скелетні гілки другого порядку, всього буває до 4—6 порядків галуження, В окремих типів площинних і малогабаритних крон формують лише скелетні гілки першого порядку, а на них — обростаючі гілочки. Дерева груші та айви мають чітко виявлений, переважно рівний стовбур і стиснуту форму крони. Скелетні гілки груші відходять від центрального провідника під кутом 45—60°, але в окремих сортів вони різко піднімаються вгору, а в інших, навпаки, звисають, утворюючи широкопірамідальну або округлу крону. Скелетні та напівскелетні гілки вкриті обростаючими плодовими або вегетативними гілочками.

Обростаючі гілочки розміщуються на скелетних і напівскелетних гілках. Вони різняться між собою за довжиною, віком та формою. Плодові (репродуктивні) обростаючі гілочки груші та айви досить різноманітні.

Списики — однорічні бокові гілочки завдовжки від 3—5 до 12—15 см які відходять від гілки під прямим кутом і мають укорочені міжвузля. В окремих сортів груші списики закінчуються колючкою, а в інших — плодовою брунькою.

Плодові прутики — злегка зігнуті минулорічні прирости, значно довші (до 18—25 см), але дещо тонші від списиків. Закінчуються прутики, як правило, квітковою брунькою, а бічні бруньки на них листкові. Формуються переважно на молодих'деревах, а також у сортів із підвищеною пагоноутворювальною здатністю.

Кільчатки — найбільш укорочені річні прирости завдовжки 3—5 см з кільцеподібними рубцями від обпадання лусочок бруньки та листків, зібраних у розетку. Прості, нерозгалужені кільчатки з віком можуть перетворюватпся у складні, розгалужені, так звані плодухи. Складні кільчатки можуть жити до 12—18 років але їх продуктпвність найвища до 4-5-річного віку.

Ростові пагони утворюються протягом одного вегетавного періоду. І  стебло і листки, у пазухах яких формуються брульки. Прирости, що утворюються на кінці екч'летппх або ианівскелетних гілок, а також центрального провідника, є пагонами подовження цих гілок і стовбура. Сильні ік-р-іі:кальні прирости на гілках у середині крони називаються жировими пагонами, або вовчками. Наступного року па них утворюються бічні прирости чи плодові бруньки, отже після відповідного проріджування або вкорочування їх можна перетворювати у плодові гілочки. Молоді прирости айви сіро-зелєні, іноді червонуваті, вкриті волосками.

Листки відіграють важливу роль у житті плодового дерева. У них відбуваються такі фізіологічні процеси, як фотосинтез, дихання, транспірація, газообмін тощо. Розмір і форма їх різні залежно від стану й віку дерев, породно-сортових особливостей та фази вегетаційного періоду. Так, листки культурних сортів груші завдовжки від 5   до 8—10 см, завширшки З—5 см, яйцеподібні, темно- зелені, неогіушені, з хвилястими або рівними краями. Рідше бувають листки еліпсоподібні або округлі, сизуваті з жовтуватим відтінком, слабоопушені з пилчастими краями пластинок. У айви довжина листків становить 5— 10 см, ширина — 2—8 см. Здебільшого вони округлі, яйцеподібні або видовжені, Краї пластинок рівні (суцільні). Молоді листки густо опушені, на верхній їх частині опушення зникає наприкінці вегетації, а з нижнього боку зберігається. Черешки короткі (1,5—2 см), опушені. Прилистки в и д о в жено - я й це п од і б н і або ж ланцетні, зверху голі, знизу опушені, розміри їх 5—12X4—6 мм.

Бруньки. Залежно від розташування, форми та внутрішньої будови бруньки бувають верхівкові, бокові (пазушні), ті, що формуються біля основи приросту або гілки, а також на коренях — так звані придаткові, або адвентивні. їх ділять також на нормальні, сплячі, прості, змішані тощо.

Вегетативні бруньки бувають листковими, або ростовими, з яких утворюються відповідно укорочений пагін із розеткою листків чи поодиноким листком або прирости з довгими міжвузлями. Зовні вони виділяються загостреними верхівками та порівняно невеликими розмірами.

Репродуктивні бруньки дещо більші за розміром від вегетативних, переважно з тупою верхівкою. З них розвиваються зачатки бутонів, тому їх називають ще квітковими, або плодовими.

Квіткові бруньки груші можуть формуватися на кінцях або з боків річних приростів (плодоношення сортів Вільямс літній, Бере Боск, Олів’є де Серр, Бере Лігеля — па однорічній деревині) або на кільчатках (рис, 1) та списиках (Парижанка, Кюре, Улюблена Клаппа, Бере Ардангіон та ін.).

Змішані (репродуктивно-вегетативні) бруньки — це ті, з яких утворюються квітки, листки та прирости. Властиві вони також і для груші та айви.

Квітка та суцвіття, Груша і айва — двостатеві односім’ядольні рослини. З однієї плодової бруньки груші, утворюються 3—5 і більше квіток. За даними В. А. Колесникова, М. В. Агафонова, В. В. Фаустова та ін. (1979), в одному суцвітті (щитку) груші може міститися до 11 квіток. Із однієї репродуктивної бруньки (на верхівці приросту поточного року) формується лише одна квітка. Квітколоже та чашолистики опушені. Пелюсток 5. Вони білі або рожеві, завдовжки 15—17 мм, завширшки —до 6   мм. Тичинок 15—25, довжина їх становить 10—20 мм. Приймочок маточки 5—7 завдовжки 8—10 мм. В одній квітці груші 15—20 тичинок.

Квітки груші та айви ентомофільні, (запилюються бджолами та іншими комахами). Для квіток груші властивий малоприємний аміноїдиий запах, а тому комахи- запилювачі менш активно відвідують насадження груші порівняно з яблуневими.

Плоди та насіння. Плоди груші та айви несправжні, тобто розвиваються вони не з однієї або кількох приймочок, а з усієї квітки разом з квітколожем і зав'яззю. Вони досить різноманітні за формою, розмірами, забарвленням та іншими ознаками залежно від сорту, віку дерев та умов вирощування. Характерною ознакою для багатьох сортів і форм є наявність кам’янистих клітин (грануляцій). Але ряд сортів груші (типу Бере та ін.) з маслянистим м’якушем.

Деревам груші властиве явище партенокарпії, коли плоди розвиваються без запліднення (сорти Вільямс, Кюре, Лісова красуня та ін.). Насіння в таких плодах відсутнє або лише в рудиментарних зачатках.

Насінні камери знаходяться в середині сердечка. У кожній із п’яти камер є по дві насінини. Насіння груші та айви також різниться за розмірами, формою, забарвленням і виповненістю. Для одержання нормальних сіянців і саджанців необхідно відбирати насіння із здорових апробованих маточних дерев із високими господарськими та посівними якостями.