ЕФЕКТИВНІСТЬ РІЗНИХ ТИПІВ НАСАДЖЕНЬ

Розробка та впровадження нових конструкцій багаторічних насаджень (щільне розміщення дерев скороплідних сорто-підщепних комбінацій, раціональні форми крони і способи обрізування крон) та вдосконалення технології виробництва плодів у цілому є важливими резервами підвищення економічної ефективності садівництва.

Сади із широкими міжряддями та округлими кронами протягом багатьох десятиріч були основною конструкцією насаджень у всіх плодових зонах України, а також основним джерелом надходження плодової продукції. У пору плодоношення насадження даного типу вступають на сьомий рік. Урожайність їх значною мірою визначається станом дерев та характером догляду і становить у середньому від 30—40 до 80—100 ц/га і більше. За даними Г. П. Тимошевої та М. М. Попович (1977), окремі сорти груші при площі живлення 8X8 м у 9—12-річному віці давали врожай від 40—60 до 100—170 ц/га, що забезпечувало високий чистий доход.

Високою продуктивністю відзначаються насадження груші у лісостеповій зоні. Так, у спеціалізованих господарствах Вінницької області збирають по 130—180 ц/га плодів високих товарних і смакових якостей. При цьому радгоспи ім. 50 років Жовтня Жмеринського, «Шлях комунізму» Тиврівського, «Подільський» Барського, ім. Леніна та «Зоря комунізму» Могилів-Подільського районів в окремі роки на всій плодоносній площі одержували по 200—250 ц/га і більше.

Заслуговує на увагу досвід роботи радгоспу ім. 50 років Жовтня, що на Вінниччині. Бригада, очолювана В. М. Манїлком, на площі плодоносного саду груші 26 га у 1987 р. одержала по 213,8 д плодів з 1 га, у 1988 p.— 252, 1989 p.—240 д/га. Фактична собівартість 1 ц ллодів у попередні роки становила від 5,83—7,27 крб. (1982— 1983 pp.) до 8,16—11,92 крб. (1977, 1988 pp.). Затрати праці на 1 ц продукції становили 3—4 людино-дні (повна собівартість реалізованої в 1982 р. продукції — 4260 ц становила 51 597 крб., а сума реалізації — 109 564 крб. при врожайності 269 ц/га).

Висока економічна ефективність вирощування груші у насадженнях даної конструкції і на Буковині. Так, у колгоспі ім. Леніна Новоселицького району, де грушею зайнято 40 га (15,4 % від усіх плодових культур) врожайність 27—35-річного саду за останні роки становить у середньому 129,6 ц/га (яблуні у садах такого ж типу 67,4 ц/га). У попередні роки рівень урожайності був ще вищим, наприклад, у 1983 р.— 183, 1985—1987 pp.— 180—210 ц/га.

Сади зерняткових порід із площинними кронами в Україні почали вирощувати в 50—70-і роки. Найбільшого поширення серед цих крон набули навскісна та вільноростуча пальмети, а в останні роки впроваджується також напівплощинна крона, розроблена Інститутом зрошуваного садівництва УААН (Барабаш Н. А., Стешко И. Е., Маркина Т. А. и др., 1986; Клочко П. В., 1985).

За даними П. Ф. Дуброви, І. М. Кагановича,. В. М. Стрельникова та ін. (1981), урожайність пальметного саду у радгоспі ім. Симиренка, що в Криму, у середньому за чотири роки становила 208,2 ц/га, що забезпечило чистий доход на 1 га 5,2 тис. крб. при рівні рентабельності 178 %. У цьому ж радгоспі вже в 1978 р. .площа пальметних садів досягла 578 га.

Висока ефективність зерняткових садів з площинними кронами одержана тйкож в умовах Наддністрянщини. За нашими спостереженнями (1988), рівень врожайності дерев, сформованих за типом навскісної, вільноростучої пальмет та площинного шпінделя (5X4,5 м), у період повного плодоношення досягає 280—340 ц/га, або на 60—80 % вищий, ніж на ділянках із розріджено-ярусною кроною і площею живлення 8X6 м. Серед досліджуваних типів площинних крон ефективнішою виявилась вільноростуча площинна крона, яка за продуктивністю не поступається навскісній пальметі, але на її формування витрачається в 3-5 разів; менше праці і коштів.