ЕКОНОМІЧНА ОЦІНКА АГРОТЕХНІЧНИХ ЗАХОДІВ

Важливим напрямком підвищення економічної ефективності садівництва є вдосконалення окремих агротехнічних прийомів і технології виробництва плодів у цілому.

Найефективнішою слід вважати таку технологію виробництва, за якої не лише збільшується обсяг та поліпшується якість продукції, а й знижуються питомі вкладення і затрати, а також забезпечується одержання прибутку.

Підвищення рівня інтенсивності, зокрема обсягу виробничих затрат, зумовлює ріст усіх показників: врожайності, вартості валової продукції, прибутку та зниження собівартості. Однак, не всяке збільшення виробничих затрат забезпечує підвищення ефективності. М. А. Барабані, І. Е. Стешко, Т. А. Маркіна та ін. (1986) вважають, що оптимальний рівень виробничих витрат на 1 га в умовах зрошення перебуває у межах 2200—3200 крб., він забезпечує врожайність не менше 150 ц/га і прибуток — до 3000 крб./га.

Для визначення доцільності проведення того чи іншого агротехнічного заходу, якщо він пов’язаний з додатковими витратами, слід заздалегідь вивчити не лише його технологічну, а й економічну ефективність. Так, затрати праці при механізованому садінні знижуються в 3,4 раза порівняно з ручним. Отже річний економічний ефект від застосування машин для садіння дерев буде значно вищим.

При вивченні щільності розміщення при садінні дерев Антонівки звичайної у дослідах Всеросійського НДІ садівництва ім. І. В. Мічуріна, за даними П. Ф. Дуброви, І. М. Кагановича, В. В. Стрельникова та ін. (1981), установлено, що при зменшенні площі живлення від 8X8 до 8><4 та 8X3 м прибуток зріс у 2,5 раза, а рівень рентабельності підвищився від 253 до 349 %. Наведені дані підтверджуються і результатами наших досліджень (Михайлов І. С., 1986). Зменшення площі живлення дерев яблуні Вагнера призове, Голден Делішес та Джонатан, щеплених, на сіянцях Сари Синап, від 25—30 до 15— 20 м2 спричинило збільшення витрат на виробництво продукції з розрахунку на 1 га на 37 %, а прибуток зріс на 23 %. Загальна економічна ефективність капітальних вкладень у варіантах щільнішого розміщення дерев зросла в 1,5 раза.

За даними А. А. Іллінського та В. П. Мартьянова (1979), формування малогабаритних площинних крон, зниження та лопастування крон сприяли зменшенню рівня виробничих затрат праці на 100 га саду до 3100 людино-днів та 11 539 крб. коштів, одержанню прибутку в окремих господарствах від 250 до 4000 крб., а із розрахунку на весь обсяг впровадження (58 472,5 га) — 38 млн. крб.

Високу ефективність різних способів формування крон одержано в Інституті зрошуваного садівництва УААН (Барабані М. А., Стешко І. Е., Маркіна Т. А. та ін., 1986). На першому місці за врожайністю (270 ц/га), вартістю валової продукції з га (13 500 крб;) та величиною прибутку (9503 крб./га) виявилось струнке веретено, а за рівнем рентабельності (262 %) —напівплощинна крона. Останній тип крони виділяється і за рядом інших показників економічної ефективності: собівартістю (13,80 крб. проти 16,17 крб. у варіанті розріджено-ярусної крони), обсягу капіталовкладень на 1 га (2692 крб. проти 3688 крб. у варіанті вільноростучої пальмети та 4857 крб.— стрункого веретена), а також розміру прибутку на 1 крб. капіталовкладень — 2,69 крб. проти1, 73—1,95 крб. за іншими варіантами.