СТРУКТУРА КАПІТАЛОВКЛАДЕНЬ І ВИРОБНИЧИХ ЗАТРАТ

Капітальні вкладення на створення нових садів включають усі види затрат на підготовку земельної площі та закладання саду, а також щорічні витрати по догляду за молодими насадженнями до початку плодоношення. Сукупність усіх цих затрат становить балансову вартість насаджень, які стають основними засобами виробництва.

Основним мірилом оцінки економічної ефективності капіталовкладень у садівництві є підвищення продуктивності праці при одночасному зростанні виробництва плодів. Загальна економічна оцінка визначається за методикою П. Ф. Дуброви, І. М. Кагановича, В. В. Стрельникова та ін. (1981), відношенням чистої продукції до капітальних вкладень, що сприяли приросту продукції.

Для визначення ефективності капітальних вкладень використовують такі критерії, як врожайність, собівартість -1 ц та вихід продукції на 1 людино-день (людино- годину), а також розмір прибутку на 1 га плодоносного саду. Як додатковий показник беруть розмір валової продукції на 100 крб. основних виробничих фондів (фондовіддача), а протилежний йому показник характеризує рівень фондомісткості.

Із сукупності основних фондів для виробництва вирішальне значення мають основні виробничі фонди, їх обсяг і структура. Це виробничі фонди сільськогосподарського та несільськогосподарського (плодосховища, переробні підприємства та ін.) призначення. Аналізуючи вплив оснащеності радгоспів Плодопрому Росії на ефективність капітальних вкладень за 1975—1978 pp., вищезгадані автори наводять дані, згідно з якими показники врожайності, собівартості, прибутку на 1 га та строку окупності капіталовкладень при рівні оснащеності основними фондами до 800 крб. на 1 га становлять відповідно 47,3 ц/га, 14,29 крб./ц, 514 крб./га та 5,5 року, а при рівні оснащеності понад 2000 крб./га — 96,2 ц/га,11, 92 крб./ц, 1.191 крб./га та 2,4 року. Тобто збільшення вартості основних фондів у два рази сприяє підвищенню основних показників ефективності — врожайності на 203 % та виходу прибутку — у 2,3 раза.

Згідно з «Методичними рекомендаціями по визначенню економічної ефективності інтенсивних садів різних типів» (1977), розрозбленими О. М. Шестопалем, облік затрат на закладання та вирощування садів і витрат виробництва в період їх експлуатації ведеться за такими статтями: оплата праці, насіння та садивний матеріал, пальне та мастильні матеріали, добрива, автотранспорт, амортизація основних засобів, відрахування на поточний ремонт основних засобів, інші основні витрати, накладні (загальновиробничі) та загальногосподарські витрати.

Для визначення ефективності капіталовкладень дуже важливо встановити час переведення молодих садів у категорію плодоносних. Найдоцільнішим вважається таке переведення наприкінці року, коли вартість одержаного врожаю (за фактичними цінами реалізації) перевищує всі витрати поточного року, включаючи також умовні амортизаційні відрахування, а також витрати на збирання і реалізацію продукції. Наприклад, пальметні сади Криму вступають у плодоношення на четвертий рік, на3—   6-й дають по 200, а на сьомий рік — 250—300 ц/га. Проектна врожайність саду 250 ц/га, балансова вартість 1 га до 3500 крб. Капіталовкладення на закладання саду окуповуються на 6—7-й рік. Прибуток з 1 ґа досягає 8 тис. крб. при рівні рентабельності 340 % (Рекомендации по технологии производства плодов в пальметных садах Крыма, 1986 г.).

За такими О. М. Шестопаля (1977). на Донецькій дослідній станції Інституту садівництва сума витрат на створення 1 га саду коливалась від 1364 крб./га (розріджено-ярусна крона) до 3329 крб. (пальмета без иідхплепіія гілок). При цьому понад 70 % витрат припадало на оплату праці та матеріали і тільки по 10—15 % — на амортизацію та накладні витрати.

У таблиці 8 наведено дані про капітальні вкладення на створення інтенсивних насаджень груші, висвітлених у «Рекомендациях по технологии вьіращивания интенсивных садов яблони и груши в горных районах» (1981 p.). Вони свідчать про те, що обсяг капіталовкладень істотно підвищується в міру збільшення кількості дерев на одиниці площі, а також при формуванні площинних крон порівняно з округлими.

Проте насадження третьої конструкції (площинна крона, схема розміщення дерев 3,5X2 м) вступає у плодоношення на три роки раніше від першої конструкції (округла крона, 7X4 м). Отже, прискорення початку плодоношення (тобто, скорочення непродуктивного періоду— від початку закладання до вступу у плодоношення) сприяє також скороченню періоду використання капіталовкладень і прискоренню їх окупності.

Підвищення ефективності виробництва плодів у період інтенсифікації та переходу до економічних методів управління неможливе без зменшення затрат на одиницю продукції, а також підвищення продуктивності праці.

Амортизація основних засобів виробництва — тракторів, сільськогосподарських машин, а також багаторічних насаджень складається з амортизаційних відрахувань відповідно до їх балансової вартості.

Затрати на поточний ремон тракторів та сільськогосподарських машин вираховують згідно з фактичним обсягом робіт у нормо-змінах та відповідних нормативів витрат на поточний ремонт і технічний догляд із розрахунку на одну нормо-зміну.

Розмір накладних витрат (загальновиробничих та загальногосподарських) встановлюється, виходячи із їх питомої ваги в загальних витратах виробництва галузі.

Виробнича собівартість 1 ц плодів визначається співвідношенням виробничих затрат і врожайності з 1 га в ц. Враховуючи ці показники, а також вартість валової продукції та основних фондів, вираховують і інші показники економічної ефективності.