ЯК УДОБРЮВАТИ КАРТОПЛЮ?

Скільки поживних речовин потребує картопля? Порівняно з іншими культурами, картопля більш вибаглива до забезпечення поживними речовинами, вона нагромаджує велику надземну масу при відносно слабкому розвитку кореневої системи.

Рослина засвоює чимало елементів живлення: з макроелементів — азот, фосфор, калій, кальцій, магній, залізо, сірку; мікроелементів — бор, марганець, молібден, мідь, цинк, кобальт, нікель, хлор тощо. Проте найбільше споживає азоту, фосфору, калію і кальцію.

За кількістю виносу з грунту основних поживних речовин картопля значно переважає зернові культури і наближається до цукрових буряків та кукурудзи. У середньому на формування 1 ц бульб виносить з грунту: близько 0,5 кг азоту, 0,2 фосфору, 0,9 калію, 0,4 кг кальцію. Але ці показники змінюються залежно від урожаю:

Так само, як інші культури, картопля використовує не всі наявні в грунті та внесені з добривами поживні речовини. У перший рік після внесення вона засвоює з мінеральних добрив більше азоту, а з гною — фосфору. Ось як використовує картопля основні елементи живлення з грунту,органічних і мінеральних добрив, %:

Азот відіграє важливу роль у забезпеченні нормального росту й розвитку картоплі, одержанні високого врожаю бульб. При його нестачі в грунті ослаблюється ріст кущів, зменшується розмір листків, кількість нормально розвинених стебел у кущі. Рослини мають світло-зелене забарвлення. Зменшується надходження вуглеводів у бульби. Рослини інтенсивніше нагромаджують хлор.

Якщо азоту недостатньо, передчасно відмирають листки, що ослаблює формування бульб.

Надмірність надходження азоту, особливо при нестачі фосфору і калію, викликає сильне розростання картоплиння, на що витрачаються зайві поживні речовини, а врожай бульб знижується. За таких умов рослини стають пізньо- стиглішими, дуже уражуються вірусними хворобами та фітофторозом. Високі дози азотних добрив сприяють утворенню

том якого є синтез білків. При нестачі молібдену в бульбах різко знижується вміст амінокислот.

Значний приріст вмісту крохмалю завдяки внесенню мо­лібдену зумовлений його позитивним впливом на утворення хлорофілу в листі і в зв’язку з цим на інтенсивність фото­синтезу.

Марганець збільшує врожай бульб та вміст у них крохмалю. Він впливає позитивно на кулінарні і смакові якості м’якоті.

Надлишок марганцю в грунті чи внесення його з добри­вами може призвести до захворювання рослин на хлороз і зниження їх продуктивності.

Цинк, як і інші мікроелементи, бере участь у складних біохімічних процесах, що відбуваються в рослині. Підвищує стійкість картоплі проти хвороб, покращує смакові якості бульб завдяки поліпшенню вуглеводного обміну в рослинах, посилює синтез вітамінів, особливо аскорбінової кислоти.

При нестачі цинку в бульбах збільшується вміст редуко­ваних сахарів і знижується вміст крохмалю.

Нікель сприяє збільшенню вмісту в бульбах крохмалю і аскорбінової кислоти, підвищенню стійкості рослин проти хвороб, зокрема фітофторозу.

Як використовує картопля поживні речовини в різні пе­ріоди розвитку? Використання рослинами поживних речовин у різні періоди росту й розвитку неоднакове. Найбільше їх виносять рослини під час активного росту бульб, %:

Чи впливають погодні умови на використання поживних речовин? Кількість поживних речовин, які картопля викори­стовує протягом вегетаційного періоду, по роках неоднакова. Вона значно змінюється залежно від погодних умов. Більше азоту і калію виносять рослини при однаковому врожаї в посушливе літо.

Залежно від кількості опадів за літо картопля виносить з грунту-поживних речовин, кг на 1 ц бульб:

Що таке діюча речовина добрив? Діючою речовиною називають ту їх частину, яка засвоюється рослиною. Вміст її в добриві виражають у процентах.

В азотних добривах діючою речовиною є азот, фосфорних — фосфор, калійних — калій і таке інше. Більшість з них знаходяться в добривах у сполуках з іншими. Позначаються діючі речовини хімічними символами (літери латинського алфавіту). Наприклад, азот — N, фосфор — Р2О5, калій — К2О. Вміст їх у певних добривах позначений на етикетках. Можна довідатись також з відповідної літератури.

Що таке органічне добриво? Яку роль воно відіграє у вирощуванні картоплі? Добрива, у складі яких значна частка органічної речовини, називають органічними. Вони містять здебільшого всі основні поживні речовини, необхідні для живлення рослин,— азот, фосфор, калій, кальцій, мікроелементи. Крім того, ці добрива збагачують грунт мікроорганізмами, які перетворюють недоступні для рослин сполуки у засвоювані форми, а також біологічно активними сполуками, поліпшують фізичні властивості грунту — водний, повітряний і тепловий режими.

Органічне добриво у процесі розкладу в грунті постачає рослини вуглекислотою, тобто воно також є важливим джерелом повітряного живлення.

Вміст поживних речовин у цих добривах різний і залежить від їх походження, технологій заготівлі, виду підстилки, якщо йдеться про гній, умов зберігання.

Для виготовлення органічних добрив на присадибних ділянках та на городах використовують солому, сміття, листя, мул, торф, господарські покидьки, фекалії тощо.

Гній містить мікроелементи при вологості 75 %, г/ц: бору 5, марганцю 52, кобальту 0,3, міді 4, цинку 24, молібдену 0,5, йоду 0,1.

Вміст макроелементів в добриві залежить від кормів та виду худоби, способів зберігання, %:

•      Гній — одне з найбільш ефективних добрив для всіх культур, в тому числі і для картоплі. Завдяки поступовій мінералізації він забезпечує рослини поживними речовинами протягом вегетаційного періоду. Найбільше поживних речовин вивільнюється з гною у період максимального розкладу, який збігається з початком бутонізації картоплі.

При внесенні І т якісного гною з нього в грунт надходить 5 кг азоту, 2 кг фосфору і 6 кг калію. В рік внесення рослини здатні використати з нього лише 25—40 % поживних речовин.

Дія гною залежить від типу і механічного складу грунту, водозабезпечення та погодних умов вегетаційного періоду. На кожну тонну гною одержують приріст урожаю бульб на Поліссі 2,45 ц, у Лісостепу — 1,8 і в Степу — 0,6 ц.

Гній, внесений у помірних дозах, позитивно впливає на смакові якості бульб.

Вихід гною від домашньої худоби та птиці залежить не лише від виду і кількості поголів’я, але й від виду підстилки. Це може бути солома, торф, листя, тирса, інші матеріали. Вважають, що близько 50 % сухої речовини корму не засвоюється організмом тварин і переходить у гній.

Підстилковий гній, як відомо, складається з твердих і рідких виділень тварин та підстилки, яка вбирає рідку частину екскрементів, аміаку, який виділяється при його розкладі.

Середня кількість підстилки на одну голову за добу залежить від виду худоби, кг:

Звичайно, кількість підстилки може бути більшою або меншою, проте за будь-яких умов вона має забезпечити вбирання рідких виділень тварин.

Для підрахунку можливої кількості гною для городу від власної худоби можна користуватись показниками його виходу на одну голову за стійловий період, т: велика рогата худоба 8—9, молодняк великої рогатої худоби — 3—3,5; свині дорослі— 1,5; вівці, кози — 0,5; птиця 5—6 кг. Однак слід завжди мати на увазі, що чим довше зберігається гній, тим менше в результаті розкладу залишається його за масою.

Коли і в яких дозах слід застосовувати органічні добрива під картоплю? Кількість органічних добрив під картоплю залежить від певних умов. Насамперед, від типу грунту, йогородючості. Щоб накопати з 100 м2 не менше 2,5—3,0 ц бульб, потрібно внести органічних добрив, ц:

Якщо грунт малородючий або ділянка під город виділена вперше, тоді дозу добрив збільшують на 25—ЗО %. При внесенні свіжого і слабо перепрілого гною чи компостів їх дозу також збільшують.

Органічні добрива вносять на городах у різні строки. Компости краще розкидати восени під оранку чи перекопування, гній на легких грунтах Полісся і західних областей — весною. На зв’язних грунтах Лісостепу та Степу — восени.

У західних областях та на Поліссі гній розкидають восени або зимою і приорюють весною. І хоч такий спосіб застосування добрив давно відомий, проте ефективність його сумнівна. Якщо розкиданий гній тривалий час не приорати, то з нього вимивається значна частка поживних речовин.

Маса відра (10 л) місцевих добрив, кг:

Який гній краще використовувати під картоплю? Використовують різний, але враховуючи, що залежно від худоби він відрізняється не лише вмістом вологи і поживних речовин, а й вмістом насіння бур’янів, яке потім здатне прорости, та інтенсивністю розкладу.

Гній великої рогатої худоби вважається холодним, він повільніше розкладається в порівнянні з іншими видами. У холодні весни це може призвести до деякої нестачі поживних речовин для картоплі у перший період вегетації. При внесенні, особливо в підвищеній дозі, овечого гною смак бульб погіршується і вони часто уражуються пар- шею, як і при внесенні свіжого свинячого гною.

На глинистих грунтах ефективний кінський гній, який сприяє зменшенню щільності грунту.

Який гній кращий — свіжий чи перепрілий? Свіжий гній незалежно від виду худоби вносити весною безпосередньо під картоплю не рекомендується, бо це, як правило, призводить до значного ураження бульб паршею. Якщо в ньому багато соломи, то протягом першої половини вегетації він буде повільно розкладатись і рослинам недоставатиме азоту. Крім того, свіжий гній містить велику кількість схожого насіння бур’янів. Після внесення його виникає потреба в додаткових заходах проти бур’янів.

При внесенні перегною чи напівперепрілого гною, які швидко розкладаються в грунті, картопля повніше забезпечується основними елементами живлення.

Як готувати компости? Компост — це органічне добриво, яке одержують внаслідок розкладу органічних решток під впливом мікроорганізмів. Головне завдання компостування полягає в тому, щоб створити умови для такого розкладу різних решток, коли поживні речовини стають доступними для засвоєння рослинами.

Виготовлення компостів для городів дає можливість перетворити в органічне добриво практично всі рештки городини, інших покидьок із садиби. Насамперед, крім гною, якщо він є, використовують рослинні рештки, сухе листя, різне сміття, тирсу, стружки, ганчірки, папір, попіл, сажу, фекалії тощо. Не слід закладати в компости картоплиння та стебла помідорів, якщо вони були уражені фітофторозом.

На одному з кутків городу або біля хліва, на підвищеному місці розчищають ділянку шириною 2—3 м необхідної довжини. Іноді компости закладають у неглибокі траншеї. Компоненти компосту кладуть шарами. Замість гною можна використовувати дернину.

Для нейтралізації кислотності в компости додають вапно, білу глину т— 2—3 % від усієї маси або попіл — 4—8 %.

Для збагачення на фосфор посипають фосфоритним борошном — 2—4 %.

Висоту компостної купи доводять до 1,5 м, зверху та з боків обкладають її торфом чи землею, щоб зменшити пересихання.

Компост має бути весь час вологим, тоді швидше розкладаються органічні рештки. Щоб затримати дощову воду на купі уздовж неї по верху роблять рівчак, в який можна також виливати помиї, заливати воду, якщо немає дощу.

Компост можна закладати в будь-яку пору року з розрахунком, щоб компостування тривало не менше 6—7 міс. А щоб прискорити дозрівання компосту і щоб процес відбувався рівномірно, його один-два рази перелопачують.

В яких дозах і коли застосовують компости? За удобрюваною здатністю компост, якщо він правильно виготовлений, наближається до гною.

Доза внесення під картоплю на городах становить б—8 ц на 100 м2. Краще розкидати їх восени, але можна і весною. При цьому рекомендується застосовувати і мінеральні добрива.

Чи варто вносити під картоплю фекалії? Фекалії придатні для удобрення всіх сільськогосподарських культур, в тому числі й картоплі. Але застосування їх може істотно знизити столові якості бульб. Зокрема, при цьому зростає їх водянистість, зменшується вміст крохмалю і збільшується вміст нітратів. Погіршуються смакові якості, при кулінарній обробці м’якоть може активно темніти. Тому застосовувати під картоплю самі фекалії недоцільно.

У фекаліях, крім підвищеного вмісту азоту, є й інші елементи, потрібні для живлення рослин, але в них можуть бути і яйця гельмінтів. Тому фекалії рекомендується компостувати разом із соломою, торфом чи іншими рослинними рештками. Внаслідок нагрівання маси до 65—70° під час компостування вона частково стерилізується, що особливо важливо при обмеженому чергуванні культур, а також там, де вирощуються салати і зеленні культури.

Чи корисно вносити під картоплю гноївку? Гноївка, яку можна збирати від власної худоби, є швидкодіючим азотно- калійним добривом. В ній міститься до 98—99 % води. Залежно від умов нагромадження та зберігання частка азоту може становити від 0,02 до 0,8 %, калію — від 0,05 до 1 %.

Вносити гноївку під картоплю на городі можна лише перед садінням у невеликих дозах, щоб не погіршити якості бульб від надмірного живлення азотом.

Середня доза гноївки при рівномірному розливанні по площі може становити до 100 л на 100 м2. Якщо нею піджив-

люють, то попередньо її розводять водою у 4—5 разів.

Однак у будь-яких умовах гноївку краще використати для виготовлення компостів.

Чи доцільно вносити чистий торф під картоплю? Через повільний розклад торфу він істотно не впливає на підвищення врожаю. Тому затрати на його транспортування та внесення не скуповуються вартістю приросту врожаю. Однак при освоєнні нових, особливо піщаних низькородючих земель під городи, в тому числі і під картоплю, торф можна вносити з розрахунку 8—10 ц на 100 м . Це буде сприяти поліпшенню водно-повітряного режиму грунту. Зростає здатність його довше утримувати вологу, менше пересихати і перегріватись при високих температурах в жаркі літні місяці, вбирати поживні речовини з внесених мінеральних добрив, що в кінцевому рахунку позитивно вплине на ріст та розвиток картоплі. Якщо торф свіжий, тобто недавно заготовлений, то краще розкидати його на городі восени чи взимку, а приорати весною, тоді отруйні речовини, які в ньому можуть бути, окисляться і втратять негативну дію. Провітрений торф можна вносити в будь-яку пору року, але краще восени, щоб приорати чи прикопати його. До торфу потрібно додавати мінеральні добрива в рекомендованих дозах (див. с. 108, 109).

Як зберігати гній? Якщо на садибі утримують корову, свиней, птицю, виникає потреба у зберіганні гною протягом осінньо-зимового періоду. В такому разі найбільш раціонально його використовувати для компосту. Можна гній зберігати окремо, складаючи його в бурт. Ширина бурту може бути

1,5—     2 м, довжина — за потребою, висота — 1 —1,5 м. Укладають гній щільно, щоб він повільніше розкладався. Зверху і з боків укривають солом’яною різкою або землею, щоб гній не пересихав. Однак тривале зберігання понад б—7 міс не завжди доцільне тому, що він втрачає більше своєї маси.

Яка користь картоплі від удобрення пташиним послідом? Пташиний послід як висококонцентроване цінне органічне добриво містить усі основні поживні речовини, потрібні для рослин. На відміну від гною великої рогатої худоби і свиней, він являє собою швидко- і сильнодіюче добриво, бо поживні речовини в ньому знаходяться в легкодоступній для рослин формі.

Близько 75 % сухої маси добрива становлять органічні рештки. Крім макроелементів, до його складу входить чимало мікроелементів. В 100 г сухого пташиного посліду міститься близько 15—40 мг марганцю, 12—40 цинку, 10—20 кобальту, 25 мг міді тощо.

Кількість та співвідношення поживних речовин у ньому значною мірою залежать від умов утримання птиці та її годівлі. Помітна різниця між послідом окремих видів птиці за вмістом основних елементів живлення, % на сиру масу:

Під час зберігання пташиний послід втрачає значну часку азоту, тому його доцільно додавати у компости.

Чистий пташиний послід вносити на город слід у рекомендованих дозах, бо надмірна кількість його посилює наростання вегетативної маси, але врожай бульб не збільшується. При цьому також погіршуються їх показники якості. Доза внесення під картоплю сушеного посліду становить 5—8 кг на 100 м2, свіжого— 15—20 кг.

Які властивості рослинного попелу, як його зберігати і застосовувати? Попіл — цінне добриво для всіх сільськогосподарських культур, особливо для картоплі. В його складі, крім калію, фосфору та кальцію, містяться мікроелементи, але найбільше калію і кальцію, тому попіл використовують як калійне добриво та для зменшення кислотності грунту. Досвідчені городники стверджують, що попіл дає можливість виростити особливо смачні бульби.

Попіл одержують з соломи, дров, гілок, рослинних решток. Залежно від походження він має різний хімічний склад, %:

Для визначення дози попелу під картоплю можна користуватися середніми показниками вмісту окремих елементів, бо практично не буває попелу від спалювання одного виду дров чи соломи. Так, щоб забезпечити потребу картоплі в калії, слід внести 15 кг попелу на 100 м2.

Зберігати попіл потрібно у тарі чи в приміщенні з таким розрахунком, щоб туди не потрапила вода, сніг. Із залишеного на дощі вимивається майже весь калій.

Ефективність попелу вища, ніж мінеральних калійних добрив, крім того, він особливо ефективний на кислих грунтах, які потребують вапнування.

Застосовувати попіл з камінного вугілля під культури не рекомендується, оскільки він не розчиняється у воді.

Яка ефективність зеленого добрива? Зелена маса рослин, приорана чи прикопана для поповнення грунту органічною речовиною, називається зеленим добривом. Воно доцільне в тих випадках, коли не має чи не вистачає гною або компостів.

На зелене добриво можна висівати практично всі культури, які при осінній сівбі здатні давати сходи і нарощувати вегетативну масу до настання морозів або весною до середини квітня. Найбільш придатні озиме жито, озимий ріпак, гірчиця, люпин, сумішка жита і ріпаку, інші однорічні чи багаторічні культури з дешевим насінням. Усі культури сіють досить густо, щоб нагромадити якомога більшу надземну масу. Норма висіву на 100 м2: жита 2—3 кг, ріпаку, гірчиці 0,2, люпину

2—     3 кг. Під сівбу їх грунт лише культивують чи мілко перекопують і боронують.

Культури, висіяні*на зелене добриво, на зв’язних грунтах краще приорювати восени, на легких — весною за тиждень- два до садіння бульб.

Зелене добриво містить азоту майже стільки ж, як гній, але дещо менше калію та фосфору. Заорана зелена маса збагачує грунт органічною речовиною, поліпшує його фізичні і хімічні властивості. Як добриво використовується не лише зелена маса, а й коренева система, яка також розкладається в грунті.

Особливо ефективні ці добрива при висіві культур на зелене добриво на ділянках, які вперше засаджуватимуть картоплею.

Під час заорювання зеленого добрива потрібно одночасно у відповідних дозах вносити і мінеральні добрива.

Чи доцільно використовувати як удобрення тирсу? Деревну тирсу краще використовувати для виготовлення компостів. Проте допускається її внесення безпосередньо в грунт, але після обробки її азотними добривами. Для цього за місяць до внесення тирсу добре зволожують розчином азотних добрив: в 10 л води розчиняють ЗО—40 г аміачної селітри, можна також використати сечу тварин чи гноївку, розведену водою (1:8—10). На три відра тирси дають одне відро розчину. Тирсу треба вносити восени, не більше одного-двох відер на 10 м2.

Не оброблену азотними добривами тирсу застосовувати не варто, бо бактерії, які розкладають деревину, використовують доступний рослинам азот і таким чином збіднюють на нього грунт. Разом з тирсою під картоплю обов’язково слід вносити мінеральні добрива у відповідних дозах.

Чи можна використати бур’яни, листя та бадилля городини для удобрення грунту? Восени після збирання врожаю

на городі нагромаджується чимало рослинних решток з овочів, картоплі та інших культур, бур’янів. Усі вони мають утилізуватись і використовуватись для удобрення. Способів використання кілька. Найбільш ефективний — компостування (див. с. 97). Фактично всі рослинні рештки з городу не повинні потрапляти за його межі. Але картоплиння і стебла помідора, уражені фітофторозом, для компостування непридатні, щоб не поширювати хвороби. їх спалюють, а попіл використовують як добриво.

Яка ефективність на городі мулу ставків чи озер? У практиці мулом називають два види добрив. Одне з них сапропель, який утворився в результаті відкладання органічних і мінеральних речовин на дні малопроточних водойм. Він складається з мінеральних розчинів кремнію, часток глини, вуглекислих та сірчанокислих солей, решток відмерлих тварин і рослин, що населяють водойму. Сапропелі дуже відмінні між собою залежно від умов утворення. Середній вміст у них азоту становить 2,1 %, фосфору — 0,62 і калію — 0,03—0,04 %. Якщо сапропель містить понад 75 % мінеральних речовин, вносити його в грунт невигідно, бо низька ефективність.

Іншим добривом подібного типу* є справжній мул. Він утворюється за короткий час існування штучного водоймища, переважно за рахунок знесення дощами і талими водами з навколишніх угідь тонкодисперсних мінеральних і органічних часток, а також рослинних і тваринних решток самого водоймища. Вміст у ньому загального азоту досягає 0,5 %, фосфору і калію — по 0,3 %. Сапропель і мул багаті на кальцій.

Сапропель і мул як добрива вигідні, якщо добувають їх близько від місця внесення. Вони мають взимку промерзнути, а ще краще протягом року вивітритись, після чого його вносять. Доза внесення 1,5-2,0 т на 100 м2. На малопридатних для сільськогосподарського виробництва площах, відведених під городи, для їх окультурення можна вносити сапропель і мул по 2—3 т на 100 м2. За будь-яких умов під картоплю разом з мулом і сапропелем слід додатково вносити у відповідних дозах мінеральні добрива.

Як підживлювати картоплю рідкими місцевими добривами? Таке підживлення доцільне тоді, коли було недостатньо внесено добрив перед садінням. Добрива розводять у воді або вносять їх при зрошенні.

Підживлювати треба відразу після дощу, коли грунт промок на глибину до 40—45 см.

Для приготування розчину добрив залежно від їх походження розводять водою у такій пропорції:

На 100 м2 вносять 120—150 л розчину.

Чи можна обійтись без органічних добрив? Якщо ділянку, відведену під картоплю, раніше не використовували для вирощування городніх культур або ж на ній грунт має низьку родючість, тоді внесення органічних добрив під картоплю, як і під інші просапні культури, обов’язкове, інакше не одержати доброго врожаю як за масою, так і за якістю.

На ділянці, давно використовуваній під городні культури та систематично удобрюваній, картоплю не обов’язково висаджувати відразу після внесення органічних добрив. Головне, щоб їх застосовували один раз у три роки.

На систематично удобрюваних городах без внесення безпосередньо під картоплю органічних добрив можна збирати досить високі її врожаї з належними якостями бульб.

Які добрива називають мінеральними? Це сполуки, вироблювані в основному промисловими підприємствами, до складу яких входять хімічні елементи, необхідні для живлення рослин.

Мінеральні добрива класифікують за способом виробництва та за походженням, характером дії на грунт і рослину, хімічним складом та фізичними властивостями.

За хімічним складом їх відносять до двох груп:

прості добрива, що містять лише один елемент. Вони складають сучасну основу мінеральних добрив, бувають тверді та рідкі;

комплексні добрива з вмістом у різному співвідношенні та поєднанні 2—3 і більше поживних елементів, серед яких може бути азот, фосфор, калій, магній, мікроелементи. Залежно від способу виробництва бувають складні, змішані, складно-змішані. Комплексні добрива виробляються тверді і рідкі. Рідкі на городах, як правило, не використовуються через складність їх внесення в грунт.

Азотні добрива містять у своєму складі зв’язаний азот у вигляді аміаку, нітратів та амінів. Буває змішана форма. Залежно від цього азот по-різному утримується в грунті та засвоюється рослинами. Добрива виробляються у твердому і рідкому стані. Для використання на городах практичне значення мають лише тверді форми.

Серед них поширені аміачна селітра, натрієва селітра, кальцієва селітра, сульфат амонія, хлорид амоній тощо.

Аміачна селітра містить 34 % азоту. Це слабокисле до-

бриво, гранульоване, білого або залежно від домішок жовтуватого чи червонуватого кольору. Половина азоту міститься в нітратній формі, а половина в аміачній. Аміачний азот зв’язується грунтом і тому майже не вимивається. Нітратний вбирається і залишається у грунтовому розчині, характеризується значною рухомістю, здатний легко вимиватися. В сухому приміщенні зберігає добру сипкість, тому нормально розсівається.

Добриво універсальне, швидкодіюче, серед азотних форм найбільш ефективне. Щоб азот не вимивався, особливо на легких грунтах, його слід застосовувати весною. Внесене під картоплю в рекомендованих дозах не знижує якісних показників бульб.

Натрієва селітра містить 15—16 % азоту. Являє собою дрібнокристалічну, малогігроскопічну речовину, безбарвну або сіруватого кольору. В сухому стані добре розсівається, але при неправильному зберіганні здатна злежуватись. Азот міститься в нітратній формі, на легких грунтах при значних опадах може вимиватись.

На важкх грунтах, а також у районах недостатнього зволоження азот не вимивається.

Натрієву селітру як фізіологічно лужне добриво широко використовують на грунтах з кислою реакцією, якщо вони не вапновані. Високоефективна при внесенні під картоплю.

Кальцієва селітра містить 14—14,5 % азоту в нітратній і 1 —1,5 % в аміачній формі. Виготовляють добриво в гранульованій формі. Лужне добриво, а тому найбільш ефективне на кислих грунтах. Застосовуючи його, можна збагатити грунт не лише на азот, але й на кальцій, завдяки чому знижується його кислотність. Внесення 1 ц кальцієвої селітри рівноцінне внесенню 0,2 ц вапна. Добриво ефективне під картоплю.

Сульфат амонію містить 20,8—21 % азоту в аміачній формі. Кристалізований порошок білого, сіруватого, синього чи фіолетового кольору. Добриво фізіологічно кисле і тому підкислює грунт. При систематичному внесенні потрібне вапнування грунту. На чорноземах за ефективністю сульфат амонію переважає аміачну селітру. Азот, як правило, не вимивається, але в теплу погоду з аміачної форми може переходити в нітратну, яка вимивається дощами, при зрошенні. Сульфат амонію — одне з кращих добрив під картоплю.

Хлористий амоній містить 24—25 % азоту і 66,5 % хлору. Кристалічна сіль білого або жовтуватого кольору, майже не злежується, малогігроскопічна, задовільно розсівається. Добриво фізіологічно кисле, тому на кислих грунтах без вапнування вносити не рекомендуємо. Через великий вміст хло

ру, який погіршує якісні показники бульб, вносити під картоплю не варто.

Сечовина, або карбамід, містить 45—46 % азоту в амідній формі. При зберіганні майже не злежується, малогігроско- пічна, добре розчиняється у воді, розсівається задовільно. В грунті швидко перетворюється на аміак, який у свою чергу переходить в нітратну форму азоту. Втрати останнього (до

9      %) можуть відбуватись при поверхневому внесенні, низькій вологості грунту і підвищеній температурі. Це одне з кращих добрив під картоплю. Є твердження, що картопля, удобрена сечовиною, дає смачніші бульби, ніж удобрена іншими азотними добривами.

Фосфорні добрива являють собою продукти переробки природних мінералів — апатитів та фосфоритів. Для вироблення цих добрив використовують також деякі відходи металургійної промисловості.

При переробці сировини одержують добрива з різними особливостями щодо впливу на рослини та нагромадження в грунті. Важлива також ступінь їх розчинності, за яким добрива поділяють на три групи: водорозчинні в лужному нитратному розчині та важкорозчинні. Добрива перших двох груп засвоюються рослинами на всіх грунтах, а важкорозчинні — лише на кислих.

На врожайність сільськогосподарських культур фосфорні добрива впливають протягром кількох років. У перший рік після внесення рослини використовують з них лише 15—20 % фосфору.

Поширені фосфоритне борошно, суперфосфат простий порошкоподібний і гранульований, суперфосфат подвійний гранульований, фосфатшлак мартенівський та термофосфати.

Фосфоритне борошно — порошок сірого кольору, який одержують розмелюванням різних фосфоритів. Не гігроскопічне, добре розсівається. За якістю ділиться на сорти: вищий з вмістом фосфору (Р205) ЗО %, перший — 25, другий — 22 і третій — 19 %.

Добриво не розчинне у воді. Краще його вносити на кислих грунтах восени. На цих грунтах мало поступається при внесенні під картоплю суперфосфату. Але слабше діє на піщаних грунтах, ніж на глинистих. На вапнованих ділянках та там, де внесли органічні добрива у високих дозах, фосфоритне борошно застосовувати не варто. На лужних грунтах картопля не засвоює фосфору з цього добрива.

Суперфосфат звичайний випускають у вигляді порошку і гранул. Порошок або гранули сірого кольору. Вміст фосфору залежно від апатиту, з якого добриво виробляють у порошко

подібному вигляді— 19—20, гранульованому — не менше 19,5 %. Добриво кисле, розчиняється у воді. Суперфосфат звичайний порошкоподібний дещо в’язкий, слабогігроско- пічний, трохи злежується, а гранульований не злежується, добре розсівається.

Суперфосфат придатний для застосування на всіх грунтах і під будь-які культури. На городах більш зручна гранульована форма.

Суперфосфат подвійний — концентроване добриво, яке містить 43—49 % Р2О5. Це гранульований концентрат, який за впливом на врожайність культур, в тому числі і картоплю, не відрізняється від суперфосфату звичайного.

Фосфатиілак мартенівський являє собою побічний продукт металургійних заводів. Вміст фосфору 13,8—15,8 %. Важкий, темно-сірий, дрібнорозмелений порошок, малорозчинний у воді, має лужну реакцію. На дерново-підзолистих і опідзолених грунтах за впливом на врожай не поступається перед суперфосфатом. Вносять восени під оранку чи перекопування грунту, насамперед на грунтах з підвищеною кислотністю.

Калійні добрива залежно від способу одержання сировини, з якої їх виробляють, та за вмістом калію, розподіляють на такі групи: концентровані, сирі калійні солі та змішані добрива. Для удобрення культур використовують хлористий калій, сульфат калію, калійну сіль змішану, каїніт, калімаг, цементний калійний пил тощо.

Хлористий калій — концентроване добриво з вмістом калію (К2О) 53,6—62,5 %. Це крупнозерниста або гранульована речовина білого, сіруватого чи рожевого з червонуватим відтінком кольору, який обумовлений вихідною сировиною. При зберіганні у вологих умовах злежується, що ускладнює його застосування. Добре розчиняється у воді. На 1 кг К2О в середньому містить близько 0,2 кг натрію і 0,9 кг хлору. Порівняно невеликі домішки інших елементів дають можливість використовувати добриво під усі культури, в тому числі під картоплю. Добре поглинається грунтовим комплексом. Проте через наявність хлору при внесенні під картоплю може негативно впливати на якість бульб. Тому його краще вносити восени, щоб хлор вимився атмосферними опадами.

Сульфат калію містить 48—50 % калію. Безхлорне концентроване калійне добриво. Одночасно може служити і сірчаним добривом, бо на 1 кг калію припадає 1,03 кг сірки. Добриво негігроскопічне, не злежується, добре розсівається. Це безколірна, дрібнокристалічна сіль, розчинна у воді. Цінне добриво для культур, які не виносять хлору, тому вва-

жаеться одним з кращих для картоплі. Вносити його можна на будь-яких грунтах, незалежно від часу і способу.

Калійну сіль одержують розмелюванням природних калійних солей. Містить ЗО—40 % К2О, 15—20 Na20 та 39— 52 % хлору. Речовина сірувата з рожевими вкрапленнями, у сухому стані добре розсівається, однак при тривалому зберіганні частково злежується. Можна вносити на всіх грунтах, проте вміст супутніх елементів, зокрема хлору, робить її менш придатним під картоплю, ніж хлористого калію. Якщо інших калійних добрив немає, калійну сіль вносять у невеликих дозах, обов’язково восени, щоб хлор частково вимили атмосферні опади. Краще вносити її на завчасно вапнованих ділянках.

Калімаг містить 19 % калію, 8—9 магнію і до 8 % хлору. Добриво негігроскопічне, не злежується і добре розсівається, сірого кольору. Одне з кращих для картоплі, особливо на легких за механічним складом грунтах. Сприятливо впливає на кількісні і якісні показники врожаю бульб. Вносити можна восени або перед садінням картоплі.

Каїніт під картоплю вносити не рекомендується, бо він негативно діє на якісні показники бульб.

Цементний калійний пил — відходи виробництва цементної промисловості. Крім калію, до його складу входить окис кальцію та домішки мікроелементів, зокрема магній, залізо, натрій, сірка тощо. Має лужну реакцію, тому більш придатний для кислих грунтів. Дещо ускладнене внесення через його значну пилуватість, тому перед розсіванням бажано його змішати з торфом, землею, перегноєм. Картопля, удобрена цементним калійним пилом, дає помітний приріст урожаю бульб.

Маса склянки (200 см3) мінеральних добрив, г:

Складні добрива містять два або три поживних елементи, до них можуть також входити мікроелементи. Це найбільш ефективні і зручні добрива, бо одночасно вносимо кілька основних елементів живлення.

Якщо є можливість, треба вибирати добрива із співвідношенням N : Р : К, близьким до 1 : 0,8 : 1,2, придатним для картоплі.

До складних добрив належать фосфати амонію, нітро-

амофоска, нітрофоски, нітрофоси тощо.

Фосфати амонію — поширені добрива, які містять азот і фосфор у водорозчинній формі. Відзначаються сприятливими фізичними властивостями: слабогігроскопічні, здатні довго зберігатися. Гранульовані, тому добре змішуються з іншими азотними і фосфорно-калійними добривами.

Це такі добрива, як амофос, що містить 12 % азоту і 52 % фосфору в розчинній формі, діамофос з вмістом 18 % азоту і 48 % розчинного фосфору.

Високоефективні добрива, їх можна використовувати на будь-яких грунтах восени, весною і літом у підживлення. При внесенні під картоплю для потрібного співвідношення елементів живлення слід додавати ще азотне і калійне добрива.

НітроамофоЬка містить по 17 % азоту, фосфору і калію. Добре розчиняється у воді і засвоюється рослинами. Має задовільні фізичні властивості, не злежується, слабогігроско- пічне, нормально розсівається. Можна застосовувати на всіх грунтах. Досить ефективне під картоплю.

Нітрофоска — потрійне комбіноване добриво, до складу якого входить азот, фосфор і калій. Залежно від технології виробництва розрізняють нітрофоску: виморожену, сірчанокислотну, або сульфатну, і карбонатну. Основні елементи живлення містяться в цих добривах в різному співвідношенні. Найбільше використовувана сульфатна із співвідношенням N : Р : К як 11 : 10 : 11. Закуповуючи нітрофоски, звертайте увагу на етикетку, де зазначено вміст основних поживних речовин.

Добриво має відмінні фізичні властивості, не злежується, нормально розсівається, легко розчиняється у воді і добре засвоюється рослинами. Можна вносити під картоплю на будь-яких грунтах.

Нітрофоси — складні азотно-фосфорні добрива, які містять 23,5—24 % азоту і 17—14 % фосфору. Фізичні та агрохімічні властивості аналогічні таким у нітроамофосок. Високоефективні під картоплю.

Скільки і як вносити азотні добрива? На городах незалежно від внесення органічних добрив під картоплю потрібно давати азотних добрив з розрахунку 0,6—0,9 кг азоту на 100 м2. Якщо грунт піщаний, бідний на поживні речовини, або не вистачає гною чи вносять слаборозкладений торфокомпост, торф, дозу азоту збільшують до 1,0—1,2 кг.

Вносять азотні мінеральні добрива весною під час підготовки грунту для садіння картоплі або одночасно із садінням. Дозу добрив розраховують у кг на 100 м2 залежно від їх форми та вмісту поживних речовин:

Скільки і як вносити фосфорні добрива? їх доцільно застосовувати восени під оранку чи перекопування грунту. На більшості типів грунтів, крім чорноземів, картопля менше реагує на фосфор, ніж на азот. Однак на всіх грунтах фосфор позитивно діє на столові якості бульб. Доза внесення фосфору має становити 0,6—0,9 кг на 100 м2.

За впливом на врожай бульб помітної різниці між окремими видами добрив немає. Дозу добрив розраховують в кг на 100 м2:

Скільки і як вносити калійні добрива? Під картоплю їх краще вносити восени під оранку чи перекопування, щоб з них вимився шкідливий для неї хлор, який міститься у більшості калійних добрив. Весною допустиме застосування лише добрив без хлору під передсадивну підготовку грунту.

У поліській зоні слід вносити з розрахунку на калій 1,0— 1,2 кг на 100 м2, у лісостеповій — 0,6—0,8, степовій — по 0,3—0,4 кг. Якщо картоплю вирощують на осушених торфоболотних грунтах або торфовищах, дозу калію збільшують до1,5—         1,8 кг.

Дозу в кг на 100 м2 вираховують за вмістом в них калію:

Що таке некореневе підживлення і як його проводити?

Здійснюють підживлення тими самими обприскувачами, що й заходи проти шкідників і хвороб. Перед заливанням поживного розчину бак ретельно промивають. Обприскування насаджень картоплі розчином добрив треба проводити в хмарну погоду, або після дощу. Якщо зразу після обприскування пройшов дощ і змив розчин з листків, обробку повторюють. У сонячну погоду підживлення некореневе проводити не рекомендується, бо це може викликати опіки листків.

Обприскують рослини зверху, щоб розчин добре зволожив листя. Витрати розчину 5—6 л на 100 м2.

Ефективне некореневе підживлення сумішшю мінеральних добрив і мідного купоросу. Для приготування розчину з розрахунку на 100 м2 у 8 л води розчиняють 20 г аміачної селітри, 200 суперфосфату, 20 хлористого калію і 1 г мідного купоросу. Суперфосфат завчасно, не пізніше як за добу до обробки, заливають водою в окремому посуді, перемішуючи лопаткою,і залишають відстоятись. Нерозчинна частина осідає на дно, а розчин проціджують і додають в нього інші удобрювальні компоненти.

Некореневе підживлення підвищує врожай бульб, вміст у них крохмалю. Цей захід особливо ефективний при надмірно розвинутому картоплинні.

Як застосовувати мікродобрива під картоплю? Мікроелементи містяться в різних солях, деяких відходах промисловості, а також в органічних добривах, попелі. При внесенні в достатній кількості гною та інших місцевих добрив картопля в основному забезпечується мікроелементами. Проте на окремих грунтах є потреба у мікродобривах, насамперед мідних, таких мікроелементів, як мідь, борних, марганцевих та інших.

Мідні добрива найбільш ефективні на осушених торфовищах, торфоболотних і болотних грунтах. Для удобрення використовують піритні недогарки, які є промисловими відходами хімічного виробництва і являють собою важкий порошок чорного кольору з вмістом 0,1—0,5 % міді. Вносять їх на городі один раз у 4—5 років по 2—5 кг на 100 м2.

Можна використовувати також мідний купорос, який містить 25,4 % міді. При внесенні в грунт при садінні бульб достатньо 150—300 г на 100 м2. Некореневе підживлення картоплі мідним купоросом проводять у фазі бутонізації. Розчин готують з розрахунку 0,1—0,5 г мідного купоросу на 1 л води, на 100 м2 витрачають його 4—5 л.

Борні добрива ефективні на дерново-підзолистих, дерново-глейових, перегнійнокарбонатних і торфових грунтах, їх доцільно застосовувати для зменшення ураження бульб

паршею, яка поширюється від підвищених доз вапнякових добрив. Однак борні добрива малоефективні на кислих грунтах.

Як борні добрива використовують борат магнію з вмістом 1,3—1,5 % бору та 18—20 % окису магнію в засвоюваній для рослин формі; буру з вмістом бору 11,3 % та борну кислоту з вмістом бору 17,5 %.

Усі ці добрива можна вносити під час садіння бульб по 15—ЗО г на 100 м2. При некореневому підживленні обприскують рослини картоплі у фазі бутонізації борним розчином 100—250 мг бору на 1 л води. Витрати розчину 4—5 л на 100 м2. Можна обприскувати бульби перед садінням 0,01 — 0,1 %-м розчином борної кислоти з витратою його 3—5 л на 1 ц насінного матеріалу.

Марганцеві добрива сприятливо впливають на врожайність картоплі на чорноземах слабовилугованих, сірих лісових, різних грунтах у поймах річок, на щойно провапнованих ділянках.

Найчастіше марганець вносять у вигляді марганізованого суперфосфату, марганізованих нітрофоски і нітроамофоски з вмістом марганцю 1,5 %. Дози їх розраховують за основними елементами живлення. Цей елемент міститься також у мартенівському фосфатшлаку, що застосовується як фосфорне добриво, дозу його розраховують за вмістом фосфору.

Окремо марганцеві добрива використовують у вигляді сірчанокислого марганцю, який містить 24,6 % марганцю. Мікродобриво вносять з розрахунку 100—150 г на 100 м2 перед садінням бульб. Досить ефективна передсадивна обробка їх 0,15 %-м розчином сірчанокислого марганцю з витратою 3—5 л на 1 ц бульб.

Чи доцільно удобрювати картоплю одними мінеральними добривами? Найбільш ефективне сумісне використання під картоплю органічних і мінеральних добрив. Але на городах, особливо на присадибних ділянках, які тривалий час періодично удобрюються гноєм, можна обійтись в окремі роки одними мінеральними добривами. У такому випадку дози азоту мають бути помірними, а фосфору і калію — дещо підвищеними.

Якщо грунт високородючий, краще застосовувати фосфорні та калійні добрива.

Як впливають добрива на кулінарні якості бульб? Щоб

виростити високий урожай смачних бульб, слід особливу увагу звернути на застосування добрив. Значення мають не лише оптимальні дози поживних*речовин, але й співвідношення між ними. Так, від високих доз органічних і мінеральних добрив спостерігається деяке зростання врожаю бульб, але їх

якість погіршується. При цьому насамперед знижується в них вміст сухої речовини і крохмалю, менше нагромаджується вітаміну С. Разом з тим зростає вміст азотистих сполук, в тому числі в нітратній формі, що шкідливо впливає на організм людини. Погіршуються кулінарні та смакові якості. Під дією органічних та азотних мінеральних добрив, внесених у високих дозах, бульби гірше розварюються, м’якоть стає водянистою, із стороннім запахом. М’якоть сирих і особливо варених бульб чорніє (таб. 11, 12).

Чи доцільне щорічне внесення добрив під картоплю?

•    Урожай бульб 2,5—3 ц із 100 м2 виносить з грунту досить велику кількість поживних речовин. Тому потрібне щорічне їх поповнення. Але на городах тривалого використання, які систематично удобрюються, чисті від бур’янів, можна в окремі роки картоплю не удобрювати. У такому разі врожай бульб може бути не меншим. Однак, якщо практикувати часте вирощування картоплі та інших культур без добрив, родючість грунту знижуватиметься, і це через деякий час призведе до зменшення врожаю всіх культур на городі.

Показники якості бульб без внесення добрив на родючих грунтах залишаються високими.

Чи потрібне вапнування городів? Якщо кислотність грунту досить висока (pH 4,0—5,0), вапнування доцільне. Слабо- кислий грунт вапнувати непотрібно. Але слід враховувати, що на городі вирощуються й інші культури, реакція яких на кислотність може бути різною.

Вносити можна будь.-який вапнуючий матеріал. Доза його залежить від рівня кислотності грунту та вмісту кальцію в добриві. На 100 м2 площі рекомендуємо вносити залежно від кислотності грунту таку кількість вапняних добрив, кг:

Вносять вапняні добрива восени під переорювання чи перекопування грунту раз у 6—7 років. Особливо потрібно звертати увагу на реакцію грунту при освоєнні ділянок під город.

Однак поряд з позитивним впливом вапнування на врожайність картоплі можуть бути і негативні наслідки. Відомо, що при внесенні вапна у високих дозах або при частому вапнуванні, бульби уражуються паршею звичайною.

11. Вплив різних доз гною на врожай, продовольчі та кулінарні якості бульб

На вапнованих ділянках рослини завжди повніше використовують азот і фосфор з добрив.

Для зниження кислотності грунту городники використовують найрізноманітніші вапняні матеріали, які містять карбонати кальцію та магнію (СаСОз і MgCОз).

Мелений вапняк містить 75—100 % карбонатів, ефективний у всіх зонах, де є потреба у вапнуванні.

Мелена крейда містить 90—100 % карбонатів. Діє швидше, ніж сиромелений вапняк. Великі поклади крейди є на Чернігівщині, Волині, Сумщині, Ровенщині.

Мергелі крейдяні або вапнякові, містять 25—75 % карбонатів. Пухкий мергель не потребує розмелювання.

Палене вапно (гашене) майже без домішок. Швидкороз- чинне вапняне добриво. Особливо придатне для важкосуглинкових і глинистих грунтів.

Лучний мергель містить 25—80 % карбонатів. Діє швидше, ніж мелений вапняк. Добре поглинає воду і при замерзанні та наступному розмерзанні розсипається на дрібний порошок, придатний для внесення в грунт без додаткового розмелювання.

Яка ефективність дефекатів цукрових заводів на городі? У зонах дії цукрових заводів цінним матеріалом для вапнування грунту і часткового удобрення є дефекати — відходи цукрової промисловості. Сухий дефекат містить близько 80 % вуглекислого кальцію (СаСОз), до 0,5 азоту, 0,5—1,5 фосфору, близько 0,15 окису калію, 10—15 % органічної речовини. При його внесенні позитивний вплив на розвиток рослин зумовлений не лише зменшенням кислотності грунтового розчину, але й поповненням поживними речовинами, потрібними для рослин. Більш ефективний дефекат, що пролежав кілька років. Витрата його на 100 м2 становить

3—     4 ц.

Однак, не зважаючи на достатню ефективність дефекату, застосування його на городах обмежується, бо він може бути зараженим нематодами та іншими хворобами.

Чи доцільно використовувати під картоплю торфовий попіл? Торфовий попіл на Поліссі можна нагромадити при використанні торфу на паливо, а також з торфовищ, які місцями вигоріли. У такому попелі багато карбонатів (СаСОз), але вміст їх нерівномірний і залежить від типу торфу. З верхових торфів вміст вапна становить від 1 до 10 %, з низинних — ЗО—40 %. Частка калію звичайно не перевищує 1 —1,5 %.

У зв’язку з тим, що не завжди відомий вміст вапна в попелі, його потрібно витрачати не більше 4—5 ц на 100 м2 городу. Перед внесенням попіл просівають через грохот, щоб одержати часточки приблизно однакового розміру.

Чи можна визначити нестачу в грунті елементів живлення за зовнішніми ознаками рослини? Нестача в грунті елементів живлення негативно позначається на рості і розвитку кущів. За ознаками порушення особливостей росту виявляють нестачу окремих поживних речовин.

Нестача азоту. Ріст рослин затримується, потовщується і засихають нижні листки. Поступово все листя набуває світлішого забарвлення, ніж звичайно, з часом воно змінюється до світло-жовтого.

Іноді кінці нижніх листків втрачають хлорофіл і скручуються.

Нестача фосфору. Листки зморшкуваті, темно-зелені. При гострій нестачі нижні листки набувають фіолетового забарвлення, черешки та кінці часток закручуються вгору, стебла тверді, прямі, дуже затримується їх ріст.

Нестача калію. Листя темніше, ніж звичайно. Стебла викривлені, міжвузля вкорочені, листки зморшкуваті. Спочатку верхівка і краї листків, а потім увесь кущ набуває бронзового забарвлення. На нижніх листках з’являються хлоротичні цятки.

Нестача кальцію. Уздовж країв молодих листків на верхівках стебел з’являється світло-зелена смуга: тканини на ній часто відмирають, що надає часткам листка зморшкуватості. У деяких випадках молоді листки на верхівках стебел не розпускаються, а верхівкові бруньки відмирають.

Нестача магнію. Нижні листки знебарвлюються, світлішають. Хлороз починається з верхівки та країв найнижчих листків і поступово просувається до їх центру, охоплюючи тканини, розміщені між жилками. На частках листка утворюються горбки і потовщення, вони стають крихкими.

Нестача міді. Молоді листки втрачають тургор. Під час розвитку квіткових бруньок верхівкова брунька, особливо при значному голоданні, никне.

Як розрахувати потрібну кількість мінеральних добрив для внесення під картоплю? її розраховують за такою формулою:

к ДдХ п х 100

д. р.

де Кд — кількість добрив, г; Дд — рекомендована доза добрив у діючій речовині, кг/м2; П — площа ділянки, м2; д. р.— вміст діючої речовини добрива, %.

Приклад. Потрібно внести мінеральні добрива на площу 500 м2. Рекомендована доза азоту для одержання 250—300 ц/га бульб становить 120 кг/га, тобто 12 г на

1  м2. Для удобрення використовують аміачну селітру з вмістом азоту, тобто діючої речовини 34 %.

'г                                           500 X 12 X 100 і - о

Таким чином, Кд=--------- ---------- =17,6 кг.