РОЗМІЩЕННЯ КАРТОПЛІ НА ГОРОДІ ТА ПІДГОТОВКА ГРУНТУ

Які грунти найбільш придатні під картоплю? На Україні картоплю вирощують на всіх грунтах, проте найбільші площі вона займає на піщаних і супіщаних відмінах Полісся, західних областей та Лісостепу. Всі знають, що найважливіша властивість грунту — його родючість, тобто здатність постачати рослинам потрібну кількість поживних речовин, води, тепла, кисню.

Грунти складаються з твердих часток, води, повітря, мікроорганізмів, грибів, інших живих істот. Тверді частки складаються з мінеральних і органічних речовин.

У різних грунтах співвідношення мінеральних часток неоднакове, тому вони мають різний механічний склад і за ним

поділяються на піщані, глинисто-піщані, супіщані, летко- суглинкові, важкосуглинкові.

Органічні речовини утворилися внаслідок розкладу рослинних і тваринних решток, органічних добрив, різних живих істот, що населяють грунт під дією бактерій, грибів і водоростей. В результаті формується головна складова родючості грунтів — гумус. За вмістом його грунти поділяють на слабо- гумусовані (2,5—3 %), малогумусовані (3—6 %),середньо- гумусовані (близько 6 %).

Крім того, грунти характеризуються різними агрохімічними властивостями: реакцією грунтового розчину (кислі, нейтральні, лужні), вмістом елементів живлення.

На Поліссі у структурі орних земель дерново-підзолисті грунти становлять близько 50 %. За механічним складом' вони в основному піщані і супіщані. Реакція грунтового розчину кисла (pH 4,3—5,3). Вміст гумусу в орному шарі від 0,7 до 1,1 %, рухомих форм поживних речовин з розрахунку на 100 г грунту: фосфору 3,5—9,0 мг, калію 4,2-5,8 мг. При внесенні відповідної кількості органічних та мінеральних добрив на таких грунтах вирощують досить високі врожаї доброї картоплі.

У цій зоні значні площі зайняті сірими лісовими грунтами, які від попередніх відрізняються важчим механічним складом (легкосуглинкові), сприятливішими воднофізичними і агрохімічними властивостями, кислою реакцією (pH 5,0— 5,8). Вміст гумусу коливається від 1,5 % у ясно-сірих до 3,0 % у темно-сірих відмінах. Фосфору міститься 10—18 мг на 100 г грунту, калію — 4,0—14 мг. Сірі лісові грунти найбільш придатні для вирощування картоплі.

У низинах та річкових заплавах зустрічаються болотні грунти, які поділяють на лучноболотні, болотні, торфоболотні та торфовища. Для вирощування картоплі придатні торфовища. Останні мають глибину торфового шару від 50 см до З м і більше. Реакція розчину від кислої до лужної. Вміст загального азоту 2—4,4 %, фосфору 0,3—0,7, калію 0,05— 0,3 %. У разі застосування фосфорних і калійних мінеральних добрив на торфовищах можна одержувати досить значні врожаї бульб.

У Лісостепу різноманітні грунти, але понад половину земель займають чорноземи. За механічним складом вони бувають середньосуглинкові (41 %) та важкосуглинкові (34 %), за вмістом гумусу їх поділяють на малогумусні (З—5 %) і середньогумусні (5,6—6 %). Реакція грунтового розчину від слабокислої до нейтральної (pH 5,1—6,5). Вміст розчинних на 100 г грунту: фосфору 12—16, калію 6,1—7,9 мг.

Близько 40 % площ орних земель займають сірі лісові

грунти і чорноземи опідзолені. Це кислі (pH 5,0—5,8) грунти. Вміст гумусу в сірих легкосуглинкових відмінах 1,6—2,3, важкосуглинкових до 2,3—3 %. Вміст на 100 г грунту рухомого фосфору в орному шарі 10—12 мг, калію 4—9 мг.

Усі грунти у цій зоні придатні для вирощування картоплі, але глинисті потребують відповідного обробітку, щоб забезпечити провітрюваність.

Зону Степу характеризують в основному чорноземний тип грунтів. Найбільш тут поширені чорноземи звичайні (64 % площі орних земель) та чорноземи південні (23 %). Вміст гумусу в чорноземах звичайних зменшується з півночі на південь від 4,7—6,1 до 4,1—4,6 %. Реакція грунтового розчину нейтральна (pH 6,5—6,8). Вміст на 100 г грунту розчинних фосфору 7,3—10,1, калію 7,5-8,1 мг.

Чорноземи південні мають слабокислу реакцію грунтового розчину (pH 6,3—6,5). Вміст гумусу в середньосуглин- кових відмінах 2—3, важкосуглинкових — 2,5—5 %. Вміст розчинних фосфору 10,5, калію 8,6 мг.

Взагалі грунти Степу у разі їх зрошення та відповідної технології вирощування придатні для одержання досить високих урожаїв картоплі.

Який вплив справляє реакція грунту на картоплю? Реакція грунтового розчину зумовлює особливості мікробіологічних процесів, засвоєння елементів живлення рослинами, їх ріст і плодоношення. Реакція буває кисла, нейтральна або лужна. Визначається вона концентрацією іонів водню (pH) цифрами від 0 до 14, pH найпоширеніших типів грунтів коливається в межах від 3 до 9 і залежно від цього їх поділяють на сильнокислі (3—4), кислі (від 4 до 5), слабокислі (від 5 до 6), нейтральні (від 6 до 7), лужні (від 7 до 8), сильно- лужні (від 8 до 9).

Як висока кислотність, так і висока лужність шкідливі для більшості сільськогосподарських культур. Кисле середовище негативно впливає на надходження в рослини сполук азоту, фосфору, кальцію, магнію і сприяє більш активному використанню алюмінію та марганцю. У рослинах, що зростають на кислому грунті, затримується перетворення сахарів, порушується процес утворення білків, на лужних грунтах бульби дуже уражує парша.

Кислотність грунту можна визначити не лише відповідними агрохімічними аналізами в агрохімічній лабораторії. Про неї скажуть самі рослини. Так, на городі добре росте конюшина, значить грунт не кислий, бо на кислому вона розвивається погано. Якщо добре почуває себе щавель або хвощ, грунт кислий і потребує вапнування.

Для картоплі найбільш придатні слабокислі грунти (pH

5—6). Тому, виходячи з фактичної кислотності городньої ділянки, потрібно визначити потребу у вапнуванні.

Чи доцільно вирощувати харчові бульби на осушених землях з торфоболотними грунтами? Такі грунти, як правило, відзначаються сприятливим водно-повітряним режимом, що при належному забезпеченні добривами дає можливість одержувати сталі високі врожаї картоплі. Але вирощені бульби мало придатні для використання на харчові цілі. Вони містять на 1,5—2,0 % менше крохмалю, дещо більше азотних сполук, гірше розварюються, ніж бульби, вирощені на інших грунтах. М’якоть сильніше темніє після варіння.

Отже, вирощувати картоплю для їжі на торфоболотних грунтах недоцільно. На них можна одержати хороші насінні та кормові бульби.

Як окультурити грунт на городній ділянці? Відома залежність врожайності картоплі від вмісту в грунті гумусу, рухомого фосфору та обмінного калію, реакції грунтового розчину. Тому важливо визначити оптимальні значення цих показників на вашому городі. Наводимо показники (за Кулаков- ською Л. Д., 1978) окультурених підзолистих грунтів:

Незалежно від того, яку потенціальну родючість має грунт на виділеній вам ділянці, його можна за короткий строк окультурити. Роботи по окультуренню проводять, як правило, на постійних городах, визначених для тривалого використання. На тимчасово виділених ділянках обмежуються лише внесенням добрив.

Для вирощування картоплі на городах придатні будь-які грунти, за винятком болотних та площ, де підгрунтові води стоять на глибині 80—90 см від поверхні.

Ділянки, освоювані під городи вперше, потрібно удобрювати мінеральними і органічними добривами у підвищених дозах. На суглинкових грунтах слід внести органічних добрив не менше 8—10 ц на 100 м 2. Якщо грунти дуже бідні на поживні речовини та ще й супіщані чи піщані, тоді дозу органічних добрив збільшують до 12—15 ц на 100 м 2.

Чорноземні грунти, які завжди відзначаються достатньою родючістю, окультурення не потребують.

Фосфорні і калійні мінеральні добрива разом з органічними вносять з розрахунку на 100 м 2: суперфосфату 5—6 кг, калійної солі 3—4 кг.

Дерново-підзолисті та сірі лісові грунти з підвищеною кислотністю вапнують з розрахунку 20—ЗО кг вапна на 100 м 2.

Восени добрива розкидають рівномірно на всій площі і приорюють чи прикопують. На бідних неокультурених ділянках органічні добрива доцільно вносити протягом 3—4 років, а мінеральні — через рік. Вапняні матеріали застосовують один раз у 4—5 років.

Для чого потрібен основний обробіток грунту? Обробляють грунт для того, щоб розпушити верхній шар, де має розміщуватись основна маса коренів, нагромадити доступні форми поживних речовин, створити сприятливі умови для нагромадження і збереження вологи, проникнення кисню до кореневої системи, створення сприятливих умов для розвитку мікроорганізмів, які розкладають органічну речовину на доступні для засвоєння рослиною форми.

Основний обробіток полягає в оранці чи перекопуванні грунту. Перед осіннім чи весняним обробітком слід обов’язково видалити кореневища пирію, рослинні рештки, каміння та інші тверді предмети, які не зможуть перегнити. При систематичному проведенні таких робіт можна значною мірою очистити город від бур’янів, від місць розмноження та нагромадження хвороб і шкідників.

Де розміщувати ділянку картоплі? Якщо площа городу становить близько 0,5 га, то на ньому вирощують зернові культури, картоплю, багаторічні трави, кукурудзу, овочі. Якщо його площа близько 0,15 га, тоді вирощують картоплю та овочеві культури.

При вирощуванні на городі зернових культур і багаторічних трав, картоплю розміщують після них. З овочевих культур кращі попередники для неї капуста, цибуля, огірок, квасоля, горох. Не рекомендується висаджувати її після помідора та баклажана, бо після них в грунті нагромаджуються однотипні хвороби та шкідники.

Однак городник часто не має можливості розмістити її після кращих попередників, тому висаджує по картоплі щорічно або через рік—два. У такому разі слід вжити заходів, щоб запобігти пошкодженню картоплі хворобами і шкідниками. Необхідно щорічно удобрювати город, вносити попіл та інші місцеві добрива. Але це повністю не запобігає, проте зменшує негативний вплив тривалого вирощування картоплі на одному місці.

Як визначити спіілість грунту для весняного обробітку?