ОСОБЛИВОСТІ ВИРОЩУВАННЯ КАРТОПЛІ НА ГОРОДІ

ПІДГОТОВКА БУЛЬБ ДО САДІННЯ

Якими мають бути садивні бульби? Урожайність картоплі значною мірою обумовлена якістю садивного матеріалу. Недарма в народі говорять: «Від поганого плоду не чекай доброго роду».

Для садіння відбирають здорові, без пошкоджень, не уражені хворобами і шкідниками бульби. Вони мають відповідати сорту за формою, забарвленням шкірки і м’якоті. Розпочинати відбір слід ще до збирання врожаю. Кущі, з яких відбиратимете насіння бульби, мають бути добре розвинутими, не пошкоджені хворобами і шкідниками.

Першим заходом у підготовці бульб до садіння є перебирання їх та калібрування. Калібрують їх на три фракції: дрібну — до 50 г, середню — 60—80, велику — понад 80 г.

Які за розміром бульби краще садити? Іноді перевагу віддають дрібним (10—20 г), але це недоцільно, бо висаджування дрібних бульб протягом трьох-чотирьох років призводить до зниження продуктивності рослин, до їх виродження. Проте використання крупних бульб (120—150 г) збільшує витрати садивного матеріалу, з’являється потреба у підтриманні високого рівня агротехніки, проведенні поливів тощо.

Краще висаджувати середні бульби — масою 60—80 г, тобто розміром з куряче яйце. Добре садити половинки, 1 /3 або 1 /4 крупних бульб масою від 25 до 50 г. Дрібні бульби масою 25—50 г забезпечують добрий урожай, якщо вони вирощені в літніх посадках при двоврожайній культурі, ранньому збиранні, відібрані від здорових кущів за звичайних строків садіння. Висаджувати дрібні бульбу слід більш загущено. Від них і часток великих бульб в урожаї буває невелика кількість крупних бульб, а від крупних — більше середніх та дрібних. Садити бажано бульбами однакового розміру, щоб одержати рівномірні сходи і одночасно розпочати збирання врожаю.

Неабияк впливають на якість насінної картоплі умови зберігання. Якщо під час зберігання на бульби діють високі

температури, вони швидко виходять із стану спокою і починають проростати, що викликає потребу в багаторазовому обламуванні паростків. Від цього якість садивного матеріалу погіршується. Так, перше обламування знижує врожайність на 8—10 %, друге — на 13—15, третє — на 23—25 %.

Отже, треба дотримувати оптимальних температур зберігання (2—4 °) бульб, не допускаючи передчасного їх проростання. Вологість повітря має становити 80—90 %, щоб бульби не втрачали багато води й не в’яли, бо пов’яла зморщена бульба не проростає у грунті, доки не набере необхідної кількості води, на що витрачається час. Якщо грунт сухий, то й зовсім не дасть сходів.

Добрі результати дає пророщення бульб або їх обігрівання.

Як розрахувати кількість &адивних бульб? Потреба в них залежить від розміру ділянки, відведеної під картоплю, густоти садіння, величини насінних бульб.

Щільність розміщення насінних бульб на площі залежить ,   від їх розміру. Чим дрібніші бульби, тим більше їх висаджують на ділянці.

Для бульб масою 20—ЗО г площа живлення повинна становити 60Х 20 см, масою 50—60 г — 60Х ЗО см, тобто, у першому разі на 10 м2 потрібно мати 83 бульби, або 2 кг, у другому — 55, або 3 кг. Тепер, користуючись таким розрахунком, визначають кількість садивного матеріалу для вашого городу. На одну сотку (0,01 га) залежно від маси бульби треба мати їх 20—ЗО кг, на 10 соток (0,10 га) — 200—300 кг.

Які умови потрібні для проростання? Картопляру треба зробити все так, щоб якомога скоротити строк від садіння до з’явлення повних сходів. Чим довше бульби лежать у землі і не проростають, тим більша ймовірність їх випаду та ураження хворобами і шкідниками. Слід пам’ятати, що ранні сходи дають змогу рослинам краще використати теплий період літа, довше рости, сформувати більший урожай, запобігти ураженню рослин фітофторозом,, вірусними хворобами.

Щоб сходи з’явилися вчасно, картопля не потребує високої вологості грунту, великих запасів поживних речовин. У бульбах містяться достатні їх запаси. Єдине, що їй по- ' * трібно — це оптимальна температура грунту 6—8 °С. Якщо бульби пророщені, вони можуть дати сходи і при значно нижчій температурі (+3—4 °С). Пророщені бульби загортають на меншу глибину — 3—4 см. Після підгортання кущів загальна глибина не повинна перевищувати 6—7 см від поверхні грунту. Потрібно потурбуватися про те, щоб шар грунту над бульбами був рихлим, особливо після дощів. Ще задовго

до сходів проводять 2—3 розпушування ділянки боронами або металевими граблями.

Як тільки з’являються перші сходи, треба тимчасово припинити будь-які роботи на ділянці, щоб не пошкодити тих паростків, які ще не зійшли, і відновити операції по догляду вже після повних сходів.

Коли починати підготовку бульб до садіння? Готувати бульби до садіння треба починати ще під час їх вирощування. Під насінні насадження вносять добрива в достатній кількості, не зловживаючи азотними, застосовують мікродобрива, відбирають розвинуті, не пошкоджені хворобами і шкідниками кущі, здійснюють раннє збирання бульб при зеленому картоплинні. Під час копання відбирають типові за формою та забарвленням здорові бульби, слідкують за їх станом протягом зимового періоду. Ті, на яких помічені ознаки захворювання, вибраковують і видаляють із сховища.

За ЗО—35 днів до садіння, тобто на початку березня, бульби перебирають, видаляють уражені хворобами, механічно пошкоджені і розподіляють за розміром та масою. З цього часу починається безпосередня підготовка їх до садіння. Хочемо застерегти картоплярів, що це дуже відповідальний період, якому ми, на жаль, надаємо мало уваги і тому недобираємо половини можливого врожаю.

Чи доцільно висаджувати бульби з довгими паростками? Якщо на бульбі з тих чи інших причин утворилися довгі паростки (15—ЗО см), краще їх обламати. Можна не обламувати, але садити бульби з такими паростками не рекомендуємо. І ось чому. На цих бульбах бруньки розвинуті нерівномірно, від чого стебла ростуть у різні боки, мають неоднаковий ступінь розвитку, тому спостерігатиметься дуже велика строкатість посіву. Крім того, стебла не утворять куща, якого ми звикли бачити. Довгі паростки дуже крихкі, легко обламуються. І, нарешті, з таких бульб можна одержати добрий урожай лише при високій агротехніці: внесення достатньої кількості органічних добрив, ретельне розпушування грунту, висока його вологість, знищення грунтової кірки після дощу. Виходить, вимоги великі, а вигода мала. Тому доцільно довгі паростки обламати, а бульби прогріти, щоб на них з’явилися нові короткі паростки, після чого висадити у грунт.

Якими способами готують бульби до садіння? Передусім їх перебирають, калібрують. Залежно від умов пророщують або проводять тепловий обігрів. Після пророщування видаляють бульби з ниткоподібними паростками, непророслі, з ознаками хвороб.

Наступні заходи обпудрювання фунгіцидами, замочування або обприскування розчинами мінеральних добрив, мікро-

добрив, регуляторів росту. Витримування бульб у освітленому сонцем місці сприяє нагромадженню в них соланіну, який захищає бульби від ураження збудниками хвороб у період від садіння до з’явлення сходів.

Ще один захід підготовки до садіння — розрізання бульб на частини з обробкою зрізів фізіологічно активними речовинами, які сприяють швидкому загоюванню поранень. Ріжуть їх на дві або кілька частин.

Щоб запобігти домінуванню верхівки над іншими частинами, на бульбах роблять стимулюючі кільцеві надрізи. Крім того, цей захід сприяє збільшенню кількості стебел у кущі. Посилює проростання бульб ультрафіолетове їх опромінення.

Для чого потрібне озеленення бульб? З давніх часів картоплярі озеленюють насінні бульби з метою їх оздоровлення і поліпшення зберігання взимку. У такого насінного матеріалу майже на два місяці затримується проростання, тобто штучно подовжується період спокою.

Озеленення викликає біохімічні процеси, в результаті яких частина вуглеводів перетворюються в соланін, який підвищує стійкість бульб проти бактеріальних і грибних захворювань не тільки у період зберігання, а й у грунті.

У природних умовах нагромадження соланіну в бульбах посилюється навесні, коли вони починають проростати. Таким чином, у процесі еволюції рослини картоплі сформували захисну здатність, яку ми можемо штучно посилити, якщо піддамо бульби сонячному або штучному опроміненню. Але потрібно не забувати, що соланін отруйний, тому вживати позеленілі бульби в їжу чи згодовувати їх худобі, птиці не можна. Озелененню підлягають лише насінні бульби.

Чи потрібно протруювати садивні бульби? Щоб запобігти ураженню картоплі грибними хворобами, слід вдаватися до профілактичних заходів заздалегідь до садіння бульб. Можна протруювати їх перед закладанням на зберігання, але для цього потрібні спеціальні заходи з техніки безпеки, щоб ні за яких обставин вони не потрапили в їжу чи для годівлі тварин. Здебільшого протруєння здійснюють безпосередньо перед садінням:

проти фітофторозу бульби обпудрюють цинебом (0,7—

1 кг на 100 кг бульб);

проти ризоктоніозу, ооспорозу їх змочують 1,5 %-м розчином борної кислоти, бури, обприскують 5 %-ю суспензією ТМТД або 5 %-ю суспензією полікарбацину з розрахунку 7 л розчину на 100 кг бульб. Щоб запобігти ураженню пар- шею звичайною, застосовують 5 %-у суспензію ТМТД чи 0,4 %-у цинебу з розрахунку 6—7 л розчину на 100 кг бульб.

Можна протруювати насінний матеріал розчином формаліну — на 200 частин води одну частину формаліну.

Якщо бульби обробляють мікроелементами (мідь, бор, цинк, марганець, магній тощо), то їх змішують з протруйними препаратами.

Що дає обпилювання насінних бульб попелом? Відомо, що в склад попелу входять калій, фосфор та багато мікроелементів, зокрема бор, тобто це полімікродобриво. Цінним є й те, що він містить калій у вуглекислій формі без хлору і сприяє не тільки підвищенню врожаю, а й поліпшує якість бульб. Торф’яний попіл містить менше елементів живлення, ніж деревний.

За кілька днів або перед самим садінням насінні бульби обпилюють попелом з розрахунку 0,5 кг на 100 кг бульб, завдяки чому швидше з’являються сходи, на 10—15 % підвищується врожай. Крім того, збільшується вміст крохмалю у бульбах.

Чи доцільно замочувати насінні бульби в розчинах добрив і регуляторів росту? Доведено, що намочування їх у розчині мінеральних добрив прискорює сходи, посилює ріст кущів та бульбоутворення, підвищує врожайність завдяки поліпшенню живлення паростків. Добрива стимулюють також розклад у бульбах запасних поживних речовин на засвоювані форми. Для обробки треба в 10 л води розчинити по 0,4 кг аміачної селітри та суперфосфату.

Можна обробляти двома способами: замочуванням бульб у розчині на 1 год або обприскувати з лійки. Після цього їх просушують на повітрі і висаджують.

Кращі результати одержують від обробки сумішшю органічних речовин і мінеральних добрив. Готують їх в такому складі: 96 % торфу, 1,2 карбаміду, 1,3 суперфосфату і 1,5 % хлористого калію. Щоб компоненти склеїлися, до них додають коров’як або крохмальний клейстер чи патоку, желатин або інші клейкі речовини.

Після занурення бульб у цю суміш на них утворюється щільна оболонка, після чого їх трохи підсушують на повітрі і розкладають на стелажах для проростання. Разом з оболонкою бульби висаджують у грунт.

Якщо немає торфу, можна використати перегній у тій самій кількості.

Прискорює розвиток кущів та підвищує урожайність на 20—ЗО % також обробка бульб мікроелементами бором, міддю, марганцем, залізом. На 100 кг витрачають 2 л розчину у складі 0,5—0,6 г мідного купоросу, 0,5-0,6 март лого калію, 0,13—0,14 г борної кислоти.

Проростання вічок стимулюють ростови

якими можна обробляти насінні бульби. Уже пророщені бульби обробляють розчинами гібереліну, гетероауксину, альфанафтилоцтової чи янтарної кислот. Для виготовлення 1 л розчинів використовують 60 мг гібереліну, по 20—50 мг гетероауксину, альфанафтилоцтової, янтарної кислот. Бульби занурюють у розчин на 2 год або обприскують до повного їх змочування. Після обробки картоплю вкривають брезентом, мішковиною чи поліетиленовою плівкою і витримують добу. Перед садінням її підсушують.

Як пророщувати насінні бульби? Завдяки цьому заходу врожай картоплі можна одержати на 7—8 днів раніше. Воно збільшує кількість розвинутих стебел на 10 % порівняно з їх наявністю в кущах з непророщених бульб. Наприклад, сорт Прієкульська рання збільшує врожай на 27 %.

Пророщувати бульби треба починати в березні-квітні. Існує кілька способів пророщування: на світлі, у вологому середовищі (тирса, торф, перегній), комбіноване — спочатку на світлі, а потім у вологому середовищі; у темноті. Здійснювати пророщування треба в спеціальних або пристосованих опалюваних приміщеннях. Останнім часом використовують також поліетиленові рукави або мішки, розміщуючи їх у приміщеннях або на майданчиках, захищених від вітру.

Пророщування на світлі проводять при температурі 12— 15 °С, вологості повітря 85—95 % протягом 6—8 днів. Потім температуру знижують до 6—9 °С. Тривалість освітлення протягом доби після появи паростків має становити 10 год. Можна додатково освітлювати люмінесцентними лампами (40 Вт на 1 м 2).

Запропонована нова методика визначення оптимальної температури для пророщування. Виходячи з того, що загальна сума температур повинна становити 200—300 °С, при температурі 10 °С пророщування триває 20—ЗО днів, при 13 °С— 15—22, при 16 °С— 13—20 днів.

Потрібну вологість повітря створюють розбризкуванням води, змочуванням підлоги, розвішуванням мокрих мішків тощо.

Пророщування можна проводити в опалюваних приміщеннях, коморах, котельнях тощо. Перед закладанням бульб на пророщування великі паростки обламують. На світлі бульби пророщують на стелажах, в ящиках тонким шаром у 2—3 бульби. Періодично їх перевертають, щоб усі паростки набули зеленого забарвлення.

У поліетиленові рукави шириною 1,5—3 м вставляють дерев’яну рамку, збирають його гармошкою до половини і з одного боку розміщують ящики з картоплею, поступово відпускаючи рукав. Кінець його зав’язують, після чого встав-

ляють ящики з другого кінця. В рукавах температура вдень підвищується до 30—40 °С, а вночі знижується інколи до

0   °С. При потребі їх вкривають матами або брезентом.

Якщо картоплю пророщують у поліетиленових мішках, бульби освітлюються в них рівномірно з усіх боків. Ширина мішків — 28, довжина — 135 см. По всій довжині через кожні 10—15 см роблять отвори діаметром 1 —1,5 см, через які в мішок надходить повітря та видаляється вуглекислий газ, який утворюється внаслідок дихання бульб.

Не можна заповнювати мішки бульбами доверху. Слід залишити 1/3 їх порожньою. В мішках вміщується 12—15 кг бульб. Бажано перед закладанням обробити їх 5 %-м розчином ТМТД (на ЗО кг бульб — 0,7 л розчину). Мішки підвішують до стелі у світлому теплому приміщенні і витримують ЗО—35 днів.

При вологому пророщуванні бульби перешаровують тирсою, піском, торфом, перегноєм, які мають бути вологими. Під час такого пророіцення доцільне дворазове підживлення одним з розчинів мінеральних речовин з розрахунку на 10 л води: суперфосфату 60 г, хлористого калію 20, аміачної селітри ЗО або хлористого калію ЗО г, суперфосфату 60, аміачної селітри 40—50 г чи хлористого калію ЗО—40 г, суперфосфату 60, мідного купоросу-5—10 г. Через кожні 5—6 днів перевіряють стан бульб, щоб довжина паростків не перевищила 2,5—3 см. При потребі підвищують температуру в приміщенні до 18—20 °С або навпаки знижують до 6—8 °С.

За час пророщування на паростках з’являється добре розвинута коренева система. Тому треба обережно висаджувати бульби, щоб не пошкодити. Добрі результати дає занурення таких бульб перед садінням у торфоперегнійну або грунтову бовтанку.

Якщо у вас немає освітлених приміщень, можна з успіхом використати погрібник, хижку, комірчину тощо. Бульби розкладають в ящики або на стелажах тонким шаром, температуру підтримують в межах 16—18 °С і стежать, щоб паростки були не довшими 2,5—3 см. Дуже крихкі паростки швидко обламуються, тому перекладати їх в іншу тару або забирати для садіння слід дуже обережно.

Ви не встигли проростити бульби, але справу ще можна поправити. Варто зробити тепловий обігрів бульб і це також забезпечить успіх. Прогрівають їх в ящиках при 20 °С протягом п’яти днів або при ЗО °С протягом двох днів. На бульбах мають з’явитися дрібні завдовжки 2 мм паростки.

У теплу сонячну погоду бульби прогрівають на повітрі. Щоб підняти температуру, їх змочують підігрітою водою

1 вкривають матами або брезентом. Після обігрівання їх тре