ПРИСКОРЕНЕ РОЗМНОЖЕННЯ НАСІННОГО МАТЕРІАЛУ

Які особливості розмноження картоплі? Найчастіше картоплю розмножують вегетативним способом, переважно цілими бульбами. За звичайної підготовки садивних бульб проростає лише 3—4 бруньки, розміщені на їх верхівковій і середній частинах. Якщо врахувати, що на бульбі є в середньому б—12 вічок і в кожному з них по 3—5 бруньок, то коефіцієнт використання закладених бруньок дуже низький і не перевищує 0,1—0,2.

Після обробки бульб різними фізіологічно активними речовинами або витримування в приміщенні з регульованим вмістом кисню можна значно збільшити кількість пророслих бруньок. За певних умов на бульбах з’являється 25—35 паростків. Але внаслідок дії в бульбах системи «регулятори- інгібітори» більша частина проростків припиняє дальший ріст і нормально розвивається лише 6—8 стебел. Спостереження за ростом і розвитком рослин із збільшеною кількістю стебел свідчать, що в урожаї таких кущів переважають дрібні бульби, а загальний урожай їх не перевищує врожаю, одержан- го від нормальних кущів з 3—4 стеблами.

Раціональне використання кущів з 6—8 стеблами вимагає посиленого їх живлення і забезпечення оптимальною вологістю та аерацією грунту. Тому розробка заходів, спрямованих на значне збільшення стебел у кущі, малоперспективна. Разом з тим сама ідея підвищення коефіцієнта використання закладених на бульбі бруньок заслуговує на увагу.

Чи можна розмножити картоплю частками бульб і вічками? Як це робиться? Щоб повніше використати насінні бульби і одночасно скоротити витрати садивного матеріалу вдаються до їх поділу. Такий захід відомий давно, ним користуються з часів введення картоплі в культуру. Тепер поділ бульб застосовують у США, Канаді, Японії, Індонезії,

Індії, Румунії, Чехо-Словаччині, Італії і багатьох інших країнах. У нашій країні до цього заходу вдаються, коли невиста- чає садивного матеріалу та при розмноженні цінних нових сортів. Зумовлено це тим, що до останнього часу не розроблені сучасні технології різання бульб, зберігання їх до садіння та спеціальних елементів агротехніки вирощування з часток бульб.

При садінні часток бульб необхідно створювати умови для загоювання пораненої поверхні, запобігання зневоднення часток і зараження патогенними організмами.

Картоплю можна розмножати діленням бульби на 2, З,

4  і більше часток. По суті, можна нарізати їх стільки, скільки на бульбі вічок. Як нам уже відомо, в кожному вічку є 3—5 бруньок, тобто є можливість одержати 2—3 паростки і відповідну кількість стебел, що цілком достатньо для формування повноцінного врожаю. Як правило, бульби ріжуть на 2, 3, 4, 6 і 8 часток. Якщо ділять на 3 частки, то розріз роблять уздовж або спочатку зрізують верхівку, а потім частку, що залишилася, розрізують навпіл (див. с. 151).

Є інший спосіб, при якому вічка видаляють спеціальним пристроєм або металевою ложечкою. Біля кожного вічка має залишатися 10—15 г тканини материнської бульби. Вічка обробляють фізіологічно активними речовинами, дезинфікують, висаджують у торфоперегнійні горщечки або в ящики, заповнені сумішшю грунту з торфом або перегноєм, до якої додають мінеральні добрива. Після висадження проводять полив теплою водою, накривають на кілька днів солом’яними матами або поліетиленовою плівкою. У приміщенні підтримують температуру 18—20 °С і відносну вологість повітря 94—96 %. Як тільки з’являються сходи, треба забезпечити добре освітлення приміщення, збільшуючи тривалість світлового дня до 10—12 год. У хмарні дні вмикають додаткове освітлення (40 Вт на 1 м2). Як тільки рослини досягнуть висоти 10—12 см, їх пересаджують на добре заправлену органічними і мінеральними добривами ділянку. Схема садіння 30X20 см. За вегетацію двічі-тричі підживлюють мінеральними добривами з розрахунку на 1 м2: аміачної селітри 3—5 г, суперфосфату 5—8, калімагнезії — 7— 10 г. Грунт має бути в пухкому стані, достатньо вологий, для чого 2—3 рази поливають у нормі 200—300 л води на 10 м2. Копають картоплю, коли бадилля набуде жовтого забарвлення. З одного куща одержують по 500 г бульб і більше.

Які вічка найбільш продуктивні? У звичайних умовах першими проростають бруньки, розташовані на верхівці бульби, що зумовлено більшим вмістом фізіологічно активних речовин-стимуляторів росту і рухомих поживних речовин. Як

тільки з’являються перші паростки, в бульбі нагромаджуються інгібуючі речовини, що гальмують проростання бруньок в її серединній та пуповинній частках. Разом з тим затримується проростання інших бруньок на верхівці. Якщо паростки обламати, то інгібітори зникають і знову утворюються стимулятори, розвиваються наступні паростки. Отже, перші й найбільш розвинуті паростки на цілій бульбі з’являються на її верхівці. Тому тривалий час вважалося, що ціла бульба — найкраща для садіння. Пізніше встановили, що в кожній частці розрізаної бульби синтезуються стимулятори-інгі- бітори і відбуваються аналогічні процеси.

Рослини, які виростатимуть з верхівкових бруньок, ско- ростигліші і врожайніші у північних районах, де коротший вегетаційний період. З пуповини виростають пізньостигліші рослини, які продуктивніші на півдні.

Але доведено також, що на верхівці бульби частіше, ніж на інших її частинах, сконцентровані віруси і тому з неї нерідко виростають вироджені рослини, ніж з середньої або пупов и нної частин.

Численними дослідженнями доведено, що врожай, одержаний з верхівкових і пуповинних часток бульб, не відрізняється, якщо поділ їх провести завчасно, створити умови для швидкого загоювання зрізів, здійснити пророщення бруньок і мати на кожній по 1—2 добре розвинутих паростки.

Як треба ділити бульби та якого розміру мають бути частки? Наукою та практикою доведено, що частки з будь-якої ділянки бульби придатні на насіння і дають рівноцінний урожай. Якщо бульби ріжуть вручну на дві частки, розріз треба робити по довшій вісі — від верхівки до пуповини. Великі бульби ділять на 4—6 часток — спочатку навпіл, а потім кожну половину впоперек ще два-три рази залежно від наявності вічок.

Іноді застосовують спосіб різання, який називається різання «з перемичкою». Бульби розрізують уздовж або впоперек, але ріжуть не до кінця бульби, а залишають перемичку в 1 см. Різання здійснюють за 2—3 тижні до садіння. За цей час на зрізах утворюється раньова корка, перед садінням бульби розламують на дві частки, які і висаджують. При такому способі з розрізаної бульби випаровується менше вологи, швидше відбувається загоювання ран.

Мінімально допустима маса частки 25—ЗО г. Виходячи з цього, бульби масою 50—60 г слід різати на дві частки, 75—100 г — на три, а понад 100 г — на 4—6 часток. Обов’язкова умова — на кожній частці має бути по 1—2 вічка.

Для різання придатніші сорти з округлою чи округло- овальною формою бульб, на яких вічка рівномірно пророс -

тають на будь-якій її ділянці. Встановлено також, що краще реагують на різання ранні сорти з невисоким вмістом крохмалю.

Коли і де різати садивні бульби? Численними дослідами встановлено, що різати бульби перед садінням можна тільки весною. При поділі їх перед літнім садінням певна частка нарізаних бульб загниває, сходи з’являються зрідженими і зменшується врожайність насаджень.

Різання весною можна провести завчасно або безпосередньо перед садінням. Якщо ріжуть завчасно, за 10—12 днів, потрібно створювати сприятливі умови для формування на зрізі надійного коркового шару, який запобігає зневодненню часток та проникненню гнильних мікроорганізмів.

Поділ бульб у день садіння або за 3—4 дні проводять, коли температура грунту досягне 10—12 °С, вологість — 70— 80 % повної вологоємності.

Краще проводити різання в приміщенні. Не можна цього робити на прямому сонячному світлі, бо відбувається нерівномірне виділення клітинами спеціальної речовини — суберину, а в подальшому на зрізі утворюється плямиста корка, яка слабо захищає частки від загнивання в грунті.

Слід пам’ятати, що різати можна лише здорові бульби. Якщо вони погано збереглися і в партії нараховується 10— 15 % бульб, уражених грибними й бактеріальними хворобами чи нематодою, їх різати не рекомендується. У крайньому разі, коли такі бульби конче потрібно різати, їх слід перебрати, відкинути хворі, а непошкоджені обробити 2%-ним розчином формаліну. Ножі обов’язково дезинфікують.

Різання здорового садивного матеріалу не погіршує насінних якостей картоплі.

Як прискорити загоювання зрізів на частках бульб? За добу до різання бульби переносять у приміщення з температурою 15—20 °С для обігрівання та підсилення фізіологічних процесів.

Треба враховувати, що чим швидше утвориться раньова перидерма (корка) на різаних бульбах, тим менша ймовірність ураження їх хворобами.

Допустима температура для нормального утворення кор-’ кової тканини 15—20 °С. Для інтенсифікації цього процесу можливе підвищення температури до 25—ЗО °С, дальше підвищення зазначеного максимуму і зниження нижче 15 °С призводить до ослаблення загоювання і відповідно до погіршення якості коркування часток бульб.

Сприятливою вологістю повітря слід вважати 90—100 %. За низької вологості частки втрачають багато води і знижують здатність до проростання.

Для інтенсифікації загоювання різані бульби обробляють екстрактом ячмінного солоду в 5—10%-й концентрації, який містить ферменти, що сприяють швидкому перетворенню крохмалю в редуковані сахари та звільненню верхнього шару клітин від крохмальних зерен. Підсилення дихання (необхідна умова швидкого проходження цього процесу) досягають обробкою часток бульб янтарною кислотою в концентрації 0,0025—0,00063 %.

Як фізіологічно активні речовини для прискорення раньо- вих реакцій, крім янтарної кислоти, можна використовувати гетероауксин (0,00125—0,005 %) і гіберелін (0,0025— 0,01 %). Застосування цих препаратів особливо ефективне при різанні холодних, непророщених бульб.

Солод можна одержати з пророщеного зерна ячменю. Висушене пророщене зерно тонко подрібнюють і заливають водою, після чого фільтрують. Для виготовлення 10 %-го розчину в 10 л води замочують 1 кг подрібненого пророщеного зерна. Янтарну кислоту розводять у теплій воді — 2,5 г на 100 мл і змішують з розчином солоду.

Аналогічно готують розчин гібереліну та гетероауксину. На 10 кг різаних бульб витрачають 0,5 л робочого розчину.

Щоб уникнути обмивання зрізів бульб і видалення з них природних раньових речовин, які прискорюють утворення корки, не слід замочувати частки в розчинах стимулюючих речовин, краще застосовувати аерозольне обприскування, яке, крім поліпшення якості обробки, забезпечує також економію робочого розчину.

Чи можна уникнути поширення інфекції під час різання бульб? Щоб запобігти поширенню інфекції під час різання бульб, ножі і частки бульб дезинфікують саліциловою кислотою (0,05 %) або марганцевокислим калієм (0,1 %).

Дезинфікуючий розчин одержують розведенням 0,5 г саліцилової кислоти або 1 г марганцевокислого калію в 10 л води. Витрата розчину на 10 кг різаної картоплі становить 0,3 л.

З  метою рівномірної обробки антисептичними речовинами, запобігання обмиванню зрізів бульб, їх, як і стимулюючі речовини, наносять у вигляді аерозолів.

Другий спосіб полягає в тому, що дезинфікуючий розчин наливають у скляну банку, і занурюють у нього два ножі. Після розрізу бульби один ніж занурюють у рідину, другий виймають і розрізують другу бульбу і т. ін.

Для швидкого нагромадження в раньовій зоні соланіну, якому властива висока фунгіцидна здатність, під час пророщування різані бульби опромінюють люмінесцентними лампами (40 Вт на 1 м2) протягом 10—15 днів, щоб вони позеленіли.

Тару, машини і приміщення дезинфікують 2%-м розчином формаліну. Використовувати його як знезаражуючу речовину для нанесення на зрізи бульб не рекомендується, бо він має інгібуючі властивості і викликає гальмування загоювання ран, знижує схожість часток бульб.

Чи можна використати для розмноження етіольовані паростки? При підвищених температурах у картоплесховищах бульби навесні надмірно проростають, пронизуючи ворох великими етіольованими (білими) паростками. Здебільшого їх обламують і знищують, не підозрюючи, що це цінний матеріал для одержання розсади.

Щоб використати такі паростки, бульби слід закладати у вологе середовище (тирсу, торф) шаром у 2—3 штуки і витримувати в темному приміщенні до того часу, поки не з’являться паростки завдовжки 3—5 см. їх разом з утвореними корінцями обламують і висаджують у парники чи на утеплені грядки з таким розрахунком, щоб верхівка па'ростка виходила на поверхню не більш як на 1 см. Коли рослини досягнуть висоти 10—15 см, їх пересаджують на грядки. Обламування паростків проводять кілька разів, а потім в останній раз бульбу розрізують на частки за кількістю утворених паростків і також висаджують на утеплені грядки.

Таким способом з однієї бульби можна мати 20—25 рослин.

Чи можна використати для розмноження зелені паростки?

За 20—25 днів до садіння бульби пророщують на світлі й висаджують на утеплені грядки, в парники або горщечки в теплицях. Великі бульби ріжуть навпіл упоперек і кладуть зрізом донизу щільно одна біля одної, присипають шаром у З—

4   см суміші перегною або торфу з грунтом. Після садіння поливають теплою водою (15—18°) і вкривають рамами та матами, Щоб підтримати температуру 14—17°. Після з’явлення сходів мати на день знімають. Коли паростки досягнуть 10—15 см, бульби виймають з грунту, обламують з них паростки разом з корінцями і викладають у корзини або ящики, накривають вологою мішковиною і вивозять на город для садіння. Садити краще в хмарну погоду в добре підготовлений грунт з одночасним поливанням рослин.

Бульби, на яких обламали паростки, знову висаджують у парники або на теплі грядки і через 10—15 днів обламують паростки вдруге. Таким способом 3—4 рази обламують паростки, одержуючи від кожної бульби 25—ЗО штук. Востаннє бульби розрізають на окремі частки і висаджують на ділянку.

Розмножуючи таким чином цінний безвірусний матеріал сорту Прієкульська рання, А. С. Нижник одержував на

Сквирському дослідному полі по 25—ЗО рослин від однієї бульби. Кожна рослина давала по 400—500 г бульб, а всього з розрахунку на одну материнську бульбу було одержано по 12 кг картоплі. При цьому коефіцієнт використання бруньок зріс до 0,7—0,8.

Як розмножити картоплю поділом куща й живцями? На грядці вибирають сильні кущі з чотирма і більше стеблами, відокремлюють кожне з них разом з кореневою системою і пересаджують їх на нове місце. Так ділять кущ, коли він досягне висоти 10—15 см, до початку бутонізації. Пересаджені стебла поливають і ретельно доглядають. За таких умов вони посилено розгалужуються, кущ розростається. Цим способом можна з однієї рослини одержати 2—3 повноцінних кущі.

Розмножувати картоплю живцями можна в теплицях або парниках. Нарізані з добре розвинутих рослин живці завдовжки 10—12 см висаджують у легкий (піщаний) удобрений грунт, сильно поливають і перші 2—3 дні витримують під паперовими ковпаками. Після укорінення їх висаджують на грядки. З однієї рослини можна нарізати без шкоди для неї

б—7 живців.

Що таке розмноження меристемою? З верхівкової ме- ристеми паростків бульб в спеціальних умовах вирощують повноцінні рослини картоплі.

Меристему беруть з конусів наростання зелених або етіольованих паростків. Для цього бульби пророщують у теплиці, після чого відокремлюють паростки завдовжки 0,5— 0,7 см. Щоб запобігти поширенню вірусної інфекції, їх стерилізують протягом ЗО с в 90%-му спирті і протягом 15 хв у 5%-му стерильному розчині гіпохлориду кальцію. Для стерилізації використовують і 0,1%-й розчин діациду (суміш етанолмеркурхлориду і N-метилциридинію хлориду), 0,1%-й розчин сулеми.

Після стерилізації паростки ретельно промивають дистильованою водою. Зрізують меристему товщиною 160— 200 мкм без зачаткових листків і переносять у живильне середовище в пробірку.

Нормальний розвиток рослин можливий при температурі 24—25 °С, відносній вологості повітря 70—80 %, освітленні 4000—5000 люксів від люмінесцентних ламп, тривалості світлового дня 16 год.

Одержані пагони пересаджують на інше живильне середовище, а потім у грунт (горщики, ящики). На всіх етапах дотримують вимог фітосанітарії, щоб запобігти ураженню нових рослин вірусами.

Чи можна вирощувати картоплю з насіння? Щорічно

в нашій країні витрачається велика кількість насінних бульб. Частка садивного матеріалу в загальному врожаї бульб становить 25—20 %, а іноді й більше. Отже, питання про розмноження картоплі насінням досить актуальне.

З однієї насінини у перший рік можна одержати по кілограму і більше бульб. Якщо садивна норма бульб становить ЗО—35 ц/га, то насіння потрібно лише 50—100 г/га.

У вирощуванні картоплі з насіння важливу роль відіграє сорт. Насамперед, не всі сорти формують ягоди й насіння в звичайних умовах; по-друге, деякі сорти з насіння утворюють потворні бульби з інтенсивно забарвленою м’якоттю.

Хороші врожаї забезпечують з насіння такі сорти, як Прієкульська рання та Бородянська.

Бульби з насіння вирощують розсадним і безрозсадним способами. При розсадному насіння висівають на утеплену добре заправлену органічними і мінеральними добривами та попелом гряду. Сіють за схемою 15X3—4 см на глибину 0,5—1 см. Насіння картоплі сходить надто довго. Для прискорення проростання його замочують у розчині гібереліну (4 мг/л) при температурі 24 °С протягом однієї доби з наступним висушуванням до сипкого стану.

Після з’явлення сходів гряду розпушують, поливають теплою водою, сходи проріджують. Коли сіянці досягають висоти 5—7 см, їх пересаджують на постійне місце за схемами 60X30—20 або 70X30—15 см. Догляд полягає в розпушенні, поливі, підживленні, підгортанні рослин. Через 120—130 днів після сівби збирають урожай, який може досягати 5 кг/м2.

За безрозсадним способом насіння висівають безпосередньо на гряду, яку заправляють добривами і ретельно розробляють. Насіння готують так само, як для розсадного способу. Схема сівби 60X30—15 або 70Х 20—15 см. На перехресті маркера копають ямки завглибшки 10—12 см, в які висівають 2—3 насінини і загортають на глибину не більше 0,5 см. Сходи поливають, підживлюють і розпушують грунт. По мірі росту рослин в ямки підсипають грунт, а пізніше 1—2 рази підгортають кущі. При потребі здійснюють 2—3 поливи. Викопують бульби при пожовтінні бадилля. Якщо в урожаї є дрібні бульби (10—20 г), їх не слід викидати. Такі бульби зберігають у поліетиленових пакетах (з пробитими дірочками) в погребі і весною використовують як садивний матеріал. Він забезпечує високий урожай картоплі.

Якщо не вдається придбати насіння в науково-дослідних установах, його можна заготовити самому. Для цього в серп- ні-вересні збирають ягоди діаметром 10—15 мм, які дозарю- ють у приміщенні при кімнатній температурі. Коли вони ста

нуть м’якими, вибирають насіння, добре промивають водою, просушують при температурі 18—20 °С. Зберігають насіння в сухому місці при кімнатній температурі до настання строків сівби.

Як збільшити коефіцієнт розмноження? Методика Інституту селекції рослин Грос-Люзевитц (Німеччина) складається з трьох самостійних прийомів, які разом дають високий ефект.

Перший прийом. Весною під час появи сходів картоплі краще розвинені стебла розкладають горизонтально і присипають землею, завдяки чому додатково розвиваються пагони і корені з пазушних бруньок. Таким чином одержують нові рослини.

Другий прийом. Стебла присипають шаром грунту, щоб одержати нові столони і бульби у цьому шарі. Скільки разів за вегетаційний період підсипають грунт до кущів, стільки буде хвиль утворення столонів і (5ульб. Таким чином, одержуємо багатоярусний кущ з виходом 50—60 бульб.

Третій прийом полягає в стимуляції утворення паростків на материнській бульбі, їх відокремленні і самостійному вирощуванні. Бульби, що підлягають розмноженню, обробляють препаратом Риндіт для пробудження вічок і пророщують протягом зими при температурі 20—22 °С, чергуючи освітленість (500—1000 Лк) протягом чотирьох тижнів з двотижневим затемненням. За період пророщування у зимовий період на бульбах розвиваються бокові гіллясті паростки, котрі за кілька днів до садіння розміщують у вологому торфі. Потім від них відокремлюють за допомогою скальпеля бокові паростки і висаджують у горщечки в тепличці або теплій світлій кімнаті, а з настанням сприятливих умов — на гряду.

Комбінуючи ці прийоми, можна з однієї одиниці виміру одержати тисячу.

Чи можна одержати два врожаї з одного куща? (Із старовинних порад). У журналі «Земледелие» № 7 за 1911 р. описаний досвід Г. Трусова, який протягом семи років двічі за літо збирав бульби. Картоплю садили в гнізда на 1 кв. аршин з місцевими добривами (ЗО пудів перегною і ЗО пудів попелу на 1 десятину), тричі підгортали. Перше копання бульб проводили при цвітінні залізною лопатою. Кущ вивертали вбік без усякої церемонії, всі крупні бульби відривали, а дрібні залишали на коренях, після чого кущ знову висаджували, поливали, удобрювали, високо підгортали і через два тижні він «приживлявся». Восени викопували бульби вдруге.

З кожного куща збирали від 7 до 15 бульб у перший збір,

а восени мали ще більший урожай, бо з деяких кущів вибирали по ЗО бульб.

Чи можна одержати три врожаї бульб за літо з однієї ділянки? Відомий вчений картопляр О. Г. Лорх описав досвід одержання трьох урожаїв картоплі за один рік на присадибній ділянці під Москвою. Бульби садили в три строки і збирали три врожаї.

Навесні, якомога раніше, висаджували бульби ранньостиглого сорту з добре розвинутими паростками. Щоб запобігти пошкодженню стебел приморозками, рослини на ніч присипали землею, а на день розгортали їх (можна вкривати їх поліетиленовою плівкою). За 12— 15 днів до збирання першого врожаю в міжряддя висаджували пророслі бульби ранньостиглого сорту (другий строк садіння).

Одночасно з копанням бульб першого врожаю підгортали рослини другого строку садіння. На початку третьої декади липня висаджували пророслі бульби ранньостиглого сорту на місця, звільнені від кущів першого врожаю. В середині серпня збирали другий урожай, а наприкінці вересня — початку жовтня — і третій урожай.

Строки садіння і збирання звичайно орієнтовні і можуть змінюватися залежно від кліматичної зони.

Щоб одержати високий урожай за такою технологією, ділянку добре заправляють перегноєм чи компостом, 3—4 рази підживлюють місцевими або мінеральними добривами, при потребі — зрошують.

Як з однієї ділянки одержати два врожаї на рік? Цей метод використовують у двох випадках: коли бажають збільшити вихід картоплі з ділянки або мати для споживання тривалий час свіжі бульби.

Успіх забезпечений за умови, що ділянка дуже рано весною звільняється від снігу, швидко просихає і прогрівається, і це дає змогу зарання розпочати перше садіння. Щоб одержати два врожаї потрібно багато поживних речовин, тому грунт має бути високородючим, з осені його заправляють органічними добривами, краще перепрілим гноєм по 6—

10   кг/м2. Можна внести деревний попіл І курячий послід — по 0,5—1 кг/м2. Розсівають також по 50—60 г суперфосфату і калійної солі на 1 м2. Навесні вносять ЗО—40 г/м аміачної селітри.

Садять надранній сорт (Прієкульська рання, Вармас, Воротинська рання, Незабудка та інші). Особливо ретельно готують бульби до садіння. їх обов’язково пророщують, спочатку на світлі, а потім у вологому середовищі, замочують у розчинах мінеральних добрив, мікродобрив, обприскують регуляторами росту, протруюють проти фітофторозу. Ви-

саджують так рано, як тільки дозволяє стан грунту за схемою 60Х 25 см на глибину 3—4 см, посипають перегноем або торфокришкою, вкривають поліетиленовою плівкою. Коли мине загроза приморозків, ділянку на день розкривають, боронують. Коли рослини досягнуть висоти 12—15 см, підгортають. Періодично через кожні 10—15 днів глибоко розпушують міжряддя. Збирають урожай з першої половини червня до

1  липня.

Ділянку ретельно очищають від решток першого врожаю, вносять суперфосфат ЗО—40 г/м2, перекопують і боронують. При потребі поливають з розрахунку 500 л води на 10 м2. Торішні садивні бульби, підготовлені так само, як і до першого садіння, висаджують на початку липня (пізніше 25 липня садити не слід). Сходи з’являються швидко. Рослини підгортають , захищають від колорадського жука, фітофторозу, розпушують міжряддя. Через місяць після появи сходів можна розпочати вибіркове копання бульб.

Бульби другого строку збирання відзначаються добрими насінними властивостями, тому частину врожаю слід залишити для садіння в наступному році.

Вирощування бульб за способами Гюліха, Пінто, Михайлова (із старовинних порад). За способом Гюліха кожній рослині відводять велику площу живлення (100x 100 см). Підготовлений грунт маркірують. В утворені квадрати насипають добре перепрілий гній, з якого формують валик по колу. У центрі валика насипають купу пухкого грунту, в який садять крупну бульбу верхівкою донизу — це обов’язкова вимога. До пагонів, які з’являються кільцем навколо бульби, в міру їх витягування в довжину, сапою підгортають грунт. Його нагортають у середину кільця, внаслідок чого пагони відхиляються назовні, вигинаються і відходять від бульби в усі боки у вигляді променів. Коли пагони дають перші листки, проводять підсипання грунту, від чого у пазухах листків формуються додаткові пагони і відповідно столони. Такі операції проводять кілька раз, завдяки чому утворюється багатоярусний кущ. Якщо забезпечити його водою і поживою (кілька підживлень), ретельно і часто розпушувати грунт, можна одержати з куща пуд (16 кг) бульб.

Спосіб Пінто. Бульби розкладють на перехресті нарізаних борозен і злегка втискують у грунт, не загортаючи. В такому стані бульби залишаються протягом 1—3 тижнів. Після появи паростків їх вкривають грунтом, але не підгортають. За даними автора, такий спосіб підвищує врожай бульб. Він доцільний на важких грунтах, де потрібне мілке загортання бульб, у період, вільний від приморозків. Залишені на поверхні бульби під впливом світла і повітря прив’я-