ЗАХИСТ КАРТОПЛІ ВІД ШКІДНИКІВ ТА ХВОРОБ

Які шкідники завдають найбільшої шкоди? На городах, а також на полях колгоспів і радгоспів найбільшої шкоди завдають колорадський жук, дротяники, травневий хрущ, совки, капустянка звичайна, картопляна міль та інші.

Що таке економічний поріг шкідливості комах? Хімічну оротьбу проти шкідників картоплі, як і інших сільськогосподарських культур, потрібно проводити лише тоді, коли їх знищення буде економічно оправданим, а витрата хімічних препаратів мінімальна. У зв’язку з цим встановлені так звані економічні пороги шкідливості комах на посівах, тобто кількість шкідників, за якою з метою збереження врожаю та його якості виникає потреба в знищенні їх хімічними засобами:

Ці показники стосуються лише доцільності хімічної обробки, а ручне збирання і знищення шкідників на городах треба проводити при появі поодиноких особин. Якщо кількість шкідників невелика, застосовувати хімічні препарати недоцільно.

Як розвивається колорадський жук і якої шкоди він завдає картоплі? Жук має короткоовальне блискучо-жовте тіло з десятьма повздовжніми чорними смугами на надкри- лах. Довжина тіла 8—12, ширина 6—7 мм. Самки здебільшого більші за самців. Личинки залежно від віку бувають відЛ,5—2,5 до 9—16 мм. Вік личинок визначається забарвленням. першого віку — темно-сірі, другого — червоні, третього — червоно-оранжеві, четвертого — оранжево-жовті.

Пошкоджує жук картоплю, помідор, баклажан та інші рослини з родини пасльонових. Шкідливість його зумовлена зажерливістю і великою плодючістю. Протягом літа самка здатна відкласти понад 600—800 яєць. Залежно від умов року колорадський жук дає 1—2, а інколи 3 покоління. Розвиток одного покоління триває 32—45 днів.

Шкодять дорослі жуки і личинки. Зимують жуки в землі, навесні виходять на поверхню і, шукаючи корм, здатні перелітати на великі відстані — до 40—60 км, а при сильному попутному вітрі — до 200—300 км.

Відкладання яєць починається в кінці травня — першій декаді червня, через 6—12 днів залежно від температури повітря з яєць виплоджуються личинки. Близько трьох тижнів

живляться листками картоплі або інших пасльонових культур і за цей час тричі линяють. Личинки четвертого віку заляльковуються в грунті на глибині від 3 до 18 см, що залежить від пухкості грунту. Через 7—15 днів лялечка перетворюється в жука і в третій декаді липня на рослинах з’являються молоді жуки. Вони живляться 8—14 днів, потім деякі самки відкладають яйця і дають початок другому поколінню. Однак переважна більшість таких жуків яєць не відкладає, а заглиблюється в грун на зимівлю. Саме ці самки в наступному році найбільш плодючі і їх потомство здатне причинити значної шкоди врожаю. Зимують жуки в грунті на глибині від 10 до 60 см.

Рослини картоплі особливо чутливі до пошкодження жуком під час максимального наростання надземної вегетативної маси у період бутонізації — цвітіння. На Поліссі та в Лісостепу в більшості років цей період припадає на 15 червня — 20 липня, коли рослини найбільше заселені шкідниками, масово з’являються личинки третього і четвертого віку.

Жук найбільше пошкоджує картоплю в другій декаді липня — першій декаді серпня, коли листям, одночасно живляться жуки, що перезимували, жуки першого літнього покоління, а також личинки, що виплодилися з пізніших яйцекладок жуків, які перезимували, та з яєць, відкладених молодими самками першого покоління. Дати періоду можуть дещо змінюватись залежно від зони і погодних умов літа.

Встановлено, що знищення жуком 10—15 % листкової поверхні рослини призводить до зниження врожаю бульб на 18—35 %, а якщо вони рано об’їдають усю рослину, то бульби не утворюються.

Раніше нікому невідомий картопляний листоїд, який жив на диких видах пасльонових рослин у США і Мексіці, після введення в культуру картоплі перейшов на цей вид і у 1859 р. повністю знищив посіви її в штаті Колорадо, за що й одержав назву колорадський жук.

Починаючи з 70-х років минулого століття, колорадського жука неодноразово завозили з продовольчими культурами в різні країни Європи, але там його успішно ліквідували. Під час першої світової війни шкідника завесли у Францію і до 1922 р. він розмножився настільки, що знищити його було неможливо. З 1935 р. жук активно поширюється по всій Європі. На території Радянського Союзу його вперше виявили у 1949 р. у Кам’янсько-Бузькому районі Львівської області.

Якщо створюються оптимальні умови для розвитку жука і його не знищують, то за (юте- літо самка може дати три покоління, що становиі ье ймвзько 80 млн жуків, які

здатні знищити 100 тис. кущів картоплі, тобто на площі понад 2 га.

Як боротись проти колорадського жука? Щоб успішно боротись проти жука, потрібно своєчасно його виявити. Коли починає сходити картопля на городі, слід регулярно і пильно оглядати не лише рослини, але й поверхню грунту. Знайдених жуків, яйцекладки та личинки збирають у посудини (краще з насиченим сольовим розчином) і знищують. Личинки першого-другого віку можна струшувати з кущів у відро або на землю. Вони майже не здатні заповзти за рослину.

Кількість жуків буде меншою, якщо восени город переорати чи перекопати. Хімічні препарати застосовують тільки при значному заселенні городу жуками.

Ранні сходи картоплі перший раз обприскують у період масового виходу жуків, що перезимували, другий — при масовому з’явленні личинок другого віку. На ділянках пізніших строків садіння перше обприскування проводять при з’явленні личинок другого віку, а друге — у період масового виходу молодих жуків з грунту.

Обприскувати картоплю можна лише при точному дотриманні рекомендованих препаратів та їх доз. Не всі хімікати, застосовувані в колгоспах і радгоспах, можна використовувати на городах. Не радимо обприскувати ділянку більше двох разів, іноді — трьох. Якщо вдаєтесь до обробки картоплі в другій половині літа, пам’ятайте, що для кожного препарату встановлено, за скільки днів до збирання врожаю можна проводити останнє обприскування (див. с. 177).

Якої шкоди завдають дротяники і як захистити від них картоплю? Під назвою «дротяники» відомі личинки багатьох видів жуків-коваликів (широкий, посівний, смугастий, темний тощо). Вони мають довге червоподібне, пружне, жовте або жовто-буре тіло. Самки в травні-липні відкладають у грунт по 3—5 яєць. Личинки, що виплоджуються, ростуть дуже повільно. В першій рік вони невеликі, але протягом наступних років збільшуються в довжину до 20—25 мм. Деякі дротяники розвиваються протягом п’яти років. У першій рік вони живляться переважно рештками рослин, але наступного року починають пошкоджувати живі рослини і шкодять протягом усього подальшого існування. Основна чисельність личинок у період вегетації знаходиться на глибині до 10—12 см. Живуть вони лише у вологому грунті, а при підсиханні верхнього шару переміщуються вглиб.                                                    ,

У молодих рослин личинки часто пошкоджують корені і кореневу шийку, від чого вони спочатку в’януть, відстають у рості, а інколи всихають. У бульбах личинки вгризаються в м’якоть і проточують вузькі довгі ходи. Пошкоджені бульби

втрачають господарську цінність, загнивають при зберіганні внаслідок проникнення через ходи личинок бактерій чи грибів. Під час очищення їх бувають великі відходи.

Інтенсивність пошкодження залежить від типу грунту, його вологості, попередника картоплі. При однаковій кількості личинок на одиниці площі на важких грунтах пошко- дженість менша, ніж на легких.

У зв’язку з тим, що личинки жуків-коваликів живляться ростками пирію,у системі боротьби з ними слід систематично знищувати цей та інші бур’яни. Важливий також своєчасний і якісний обробіток грунту, що сприяє знищенню личинок, куколок і яєць шкідника.

Якщо на городі кілька років підряд спостерігається сильне пошкодження картоплі дротяниками, треба застосувати принади. Беруть шматочки картоплі, буряків, розкладають у грунті на глибину 5—15 см і ці місця відмічають гілочками. Закладати принади краще навесні, до садіння картоплі, але при потребі можна і влітку в міжряддя. Через 4—5 днів принади разом з личинками вибирають і знищують.

Для принад використовують і пророщене зерно ячменю, вівса, пшениці, кукурудзи. Насіння зразу після садіння картоплі висівають у рядках, а після появи сходів вибирають разом з дротяниками.

На невеликих, дуже заселених дротяниками ділянках їх можна знищувати розчином марганцевокислого калію (3— 5 г на 10 л води), поливаючи сходи під корінь по 0,5 л на кущ

Як захистити картоплю від личинок травневого хруща? Цей шкідник поширений по всій території республіки. Його личинки шкодять картоплі, овочевим та плодово-ягідним культурам.

Жуки жовто-бурі, досить великі — довжиною 20—ЗО мм. Зимують у грунті і виходять на поверхню на початку розпускання листків берези. Літають надвечір, живляться листям окремих порід дерев.

Через два-три тижні після початку льоту самки відкладають у грунт на глибину 10—15 см купками по 25—ЗО яєць. Личинки виплоджуються через ЗО—40 днів. Вони досить дрібні, живляться корінцями. Розвиваються личинки 3—4 роки, зимують у грунті на глибині до 1 м. Влітку вони переміщаються в шар 10—20 см. Більше їх буває на добре зволожених угноєних городах.

У пошуках поживи личинки здатні переміщуватися на відстанб до 100 м.

Найбільше шкодять личинки третього року життя, коли досягають 50—60 мм у довжину. Тіло жовто-біле, зігнуте, з трьома парами зігнутих грудних ніг, голова жовто-бура.

Личинки підгризають коріння картоплі, у бульбах вигризають круглі ямки з нерівними краями. Бульба може бути пошкоджена на 60—70 %.

Заляльковуються личинки в грунті на глибині ЗО—50 см у червні — липні. Молоді жуки виходять через 1 —1,5 міс.

Проти хруща восени ретельно перекопують город, вибираючи личинки. Щоб зменшити відкладання самками яєць, треба весною струшувати жуків і знищувати їх.

Як боротись проти капустянки? Капустянка звичайна, яку в народі ще називають земляним крабом, поширена повсюдно. Шкодять як дорослі комахи, так і личинки. Вони виїдають ямки в бульбах, пошкоджують коріння, стебла.

Доросла комаха бура, довжиною 35—50 мм. Надкрила вкорочені, з-під яких видно задні складені крила. Передні ноги із сильними зубцями, пристосованими для копання. Знайти капустянку в грунті можна там, де засохли рослини.

Зимують личинки і дорослі комахи в грунті чи в гною. В земляних печерках на глибині 10—15 см самки відкладають до 500 яєць. Личинки виплоджуються через 10—15 днів. Вони білі, схожі на дорослих комах, але не мають крил. Спочатку личинки тримаються в гнізді і живляться дрібними корінцями, а потім розповзаються по городу.

Частіше шкідники полюбляють сирі, добре угноєні грунти.

Для знищення шкідника восени перекопують город на глибину до 25 см. Ефективне також розкладання невеликих куп гною, в які залазить на зимівлю комаха. Весною їх вибирають і знищують. На ділянках, де вони завдають великої шкоди, в міжряддях картоплі чи інших культур викопують ловильні канавки довжиною кілька метрів, шириною до 20 см. На дні через два-три кроки роблять заглиблення на 10—

12  см. Комах, які туди потрапили за ніч, вранці вибирають і знищують.

Якої шкоди завдає картопляна міль? Картопляна міль — небезпечний карантинний шкідник. Завдає шкоди картоплі як у полі, так і в сховищі. Гусениця пошкоджує стебла і бульби. Вона влаштовує міни на листках або вигризає ходи в бульбах. Через них у тканини потрапляють різні шкідливі мікроорганізми, що викликають розвиток сухої та мокрої гнилі.

Сірий метелик у розмаху крил 11 —14 мм. Крила мають оторочку. Гусениця завдовжки також 11 —14 мм, жовтувато- рожева або жовто-зелена, посередині спинки має білу смугу. Голова, щиток і ноги чорні. За період розвитку личинка чотири рази линяє.

Протягом року міль дає кілька поколінь. Зимують гусениці останнього покоління або лялечки.

При виявленні на картоплі молі потрібно негайно повідомити карантинну службу, яка допоможе запровадити знищувальні заходи.

Як шкодить стеблова нематода, які заходи проти неї здійснювати? Стеблова нематода має вигляд круглого черв’яка із скловидно-прозорим, видовженим тілом (0,7—1,3 мм). Розвиток одного покоління триває, залежно від температури, 20—40 днів. Протягом року дає кілька поколінь. Весь розвиток нематоди як у полі, так і в сховищі, відбувається всередині бульби. Зимує в бульбах, а також в рослинних рештках на городі. Заселені нею бульби при підвищеній вологості в сховищі стають джерелом поширення шкідника. Він переходить у сусідні здорові бульби.

З висаджених заселених бульб нематода проникає в тканини рослин, а через столони — в молоді бульби. Вона здатна частково пересуватись у грунті до сусідніх рослин.

У бульбі нематода спочатку зосереджується біля судинного кільця, руйнуючи тканини. Основна ознака пошкодження бульб — потемніння і відставання шкірки, яка знебарвлюється, а потім стає свинцево-сірою, легко відокремлюється від м’якоті і розтріскується. Одночасно з ураженням нематодою бульби уражують збудники сухої і мокрої гнилі. Для споживання пошкоджені бульби непридатні.

Заходи боротьби проти нематоди в основному профілактичні: садіння тільки здоровими бульбами, вирощування картоплі на одній і тій самій ділянці не частіше як через 3—4 роки, збирання насінних бульб раніше звичайного строку на 15 днів.

Якої шкоди завдає картопляна нематода і як проти неї боротись? Це дуже шкідливий, карантинний об’єкт. Паразитує на бульбах і корінні картоплі. Пошкоджені рослини відстають у рості, утворюють менше стебел, ніж здорові. Вони тонкі, листя дрібне, яке відмирає задовго до закінчення вегетації, коренева система слаборозвинута. Бульби формуються дрібні або зовсім не утворюються. При слабкому пошкодженні такі рослини можна виявити, тільки оглядаючи корені.

Зимує нематода в грунті у вигляді цист, здатних зберігатися кілька років. Кожна циста містить 200—300 яєць. Весною з них виходять личинки, які пересуваються в грунті, знаходять корені картоплі, проникають у них, а потім у бульби.

Розповсюджується нематода з бульбами, грунтом, городнім інвентарем, тарою, транспортними засобами.

Система боротьби вимагає дотримання карантинних захо

дів, спрямованих на запобігання розповсюдженню шкідника, хімічного знищення його та вирощування стійких сортів.

Головним заходом має бути розмноження і впровадження там, де виявлено нематоду, лише стійких проти неї сортів: Пригожої 2, Мети, Віхоли, Білоруської 3.

На городах можна застосувати препарат тіазон (40%-й порошок). Вносять його восени після збирання врожаю або весною за ЗО днів до садіння бульб. Доза 0,5 кг на 10 м2. Препарат рівномірно розсіюють по ділянці і перемішують з грунтом на глибину до 20—22 см.

Які хвороби завдають найбільшої шкоди картоплі? Найбільш шкідливі ті, що зумовлюють недобір урожаю і погіршення його якості. Це фітофтороз, макроспоріоз, рак картоплі, ризоктоніоз, чорна ніжка, суха фузаріозна гниль, мокра бактеріальна гниль. Вони уражують усі органи рослини, можуть розвиватись під час зберігання.

Втрати врожаю при ураженні картоплі хворобами досягають від 15 до 70 % і більше.

Фітофтороз — найбільш розповсюджена, небезпечна хвороба. Збудник — гриб, який може поширюватись через грунт, бульби і картоплиння. На посівах з’являється в період бутонізації — цвітіння в кінці червня-липні. Швидкому розвитку хвороби сприяють тумани, роси, дощі при середньодобовій температурі повітря від 10 до 20 °С.

На уражених листках утворюються темно-коричневі плями, які з нижнього боку вкриті сірою грибницею. У вологу погоду плями швидко збільшуються і вкривають весь листок, який за кілька днів може перетворитись у темно-коричневу або чорну гнильну масу. В сонячну погоду таке листя швидко всихає. На стеблах і черешках хвороба проявляється у вигляді окремих плям, що пізніше вкривають усю їх поверхню.

Зі стебел і листків гриб переходить на бульби. Вони заражаються в основному спорами, які змиваються дощем і росами із стебел, листків і проникають у верхній шар грунту. На бульбах хвороба проявляється у вигляді вдавлених, чітко окреслених, твердих, неправильної форми плям. М’якоть набуває іржаво-коричневого забарвлення.

Основні збитки від фітофторозу полягають у тому, що внаслідок передчасного відмирання картоплиння припиняється вегетація рослин і утворення бульб. Зниження врожайності і погіршення якості бульб прямо залежить від ступеня ураження рослин хворобою. Якщо картоплиння уражене більш як на 75 %, урожай знижується на 50 %. Бульби дрібні, в них знижений вміст крохмалю, під час зберігання згнивають.

Щоб запобігти ураженню картоплі фітофторозом, потрібно насамперед перед садінням добре прогріти чи проростити старанно перебрані бульби.

Уражені хворобою бульби, висаджені в грунт, починають проростати, а разом з ними проростає і гриб, який уражує молоді паростки картоплі і заражає грунт.

Якщо на окремих рослинах з’являються уражені листки чи стебла, їх треба негайно зрізати якомога нижче, винести з городу і спалити. Або ж обприскують картоплю відповідними препаратами: перший раз на початку бутонізації — початку цвітіння, потім ще 2—3 рази з інтервалом 7—8 днів.

Щоб захистити картоплю від можливого зараження фітофторозом, потрібно ретельно дотримувати профілактичних заходів: обробка бульб мікроелементами — перед садінням або перед закладанням на пророщування їх обприскують сумішшю 2 г мідного купоросу і 10 г марганцевокислого калію на 10 л води або тільки мідним купоросом (2 г на 10 л води). На 100 кг бульб витрачають 2 л розчину.

Якщо картоплиння вже уражене фітофторозом, перед збиранням врожаю його потрібно зібрати і спалити. Не можна накривати картоплинням викопані бульби, бо це призводить до їх зараження.

Як захистити картоплю від ризоктоніозу? Ризоктоніоз, або чорна парша, уражує паростки, корені, столони, бульби і стебла. На бульбах утворюється зимуюча стадія гриба — склероції, які не змиваються і нагадують частки грунту, проте їх легко зшкребти. Інколи гриб утворює невеликі плями біля сочевичок на верхівці бульби. До весни в сховищі на уражених бульбах при підвищеній температурі розвивається міцелій гриба, який уражує паростки. На них утворюються бурі плями і значна частина їх гине під час проростання. Найбільшої шкоди завдає хвороба в зонах з холодною затяжною весною, а також в роки з холодною весною в усіх зонах.

У більшості ризоктоніоз уражує бульби в період від садіння до сходів. Чим довший він, тим більшої шкоди завдає хвороба. В роки з холодною і вологою весною зрідження сходів від неї може досягати 10—15 %.

Утворені від уражених паростків стебла дуже розгалужуються. На нижній частині їх з’являються коричневі виразки. Листя жовтіє і скручується, на верхівці стебел листки набувають рожевого забарвлення. Дещо пізніше основи стебел, коріння, столони загнивають і вся рослина може всохнути. Часто в другій половині літа при високій вологості грунту і повітря біля основи уражених стебел з’являється

білий, мохоподібний наліт — так звана «біла ніжка». Іноді так називають ризоктоніоз.

Щоб запобігти ураженню хворобою, потрібно висаджувати здорові, пророщені бульби. Якщо бульби уражені, ознаки хвороби проявляються на паростках, їх необхідно вибрати і використати на продовольчі потреби.

Запобігає розповсюдженню хвороби також дотримання чергування культур на городі, садіння бульб у добре прогрітий грунт.

Як захистити картоплю від макроспоріозу? Це досить поширене захворювання, особливо при чергуванні влітку сухої жаркої погоди з короткочасними теплими дощами. Великі збитки спостерігаються в центральній та південній частині України.

Збудник хвороби — гриб, який уражує листки, стебла, бульби. На листках протягом усієї вегетації з’являються округлі, сухі, коричневі плями різного розміру. Від сильного ураження відмирають не тільки листки і стебла, але й цілі рослини ще задовго до кінця вегетації. Зимує гриб на уражених рослинних рештках, на бульбах.

Зниження врожаю зумовлене передчасним відмиранням листя. На шкірці уражених бульб утворюються поверхневі, округлі, чорні плями. Під час зберігання на них поселяються мікроорганізми і до весни вони загнивають.

Уражує макроспоріоз в основному ранньостиглі сорти, в яких період бульбоутворення збігається з початком розвитку хвороби.

Заходи боротьби проти макроспоріозу такі самі, як і проти фітофторозу, але запроваджувати їх слід раніше.

Як захистити картоплю від чорної ніжки? Хвороба уражує майже всі сорти. Верхні листки жовкнуть, частина їх скручується краями догори. Рослина значно відстає в рості. Нижня частина стебла тоншає, чорніє, легко ламається і виривається з грунту.

Збудник хвороби — бактерія. Поширюється через уражені бульби і грунт. Загнивають бульби з пуповинної частини. Під час зберігання вони гниють часто з утворенням чорного дупла.

Інфекція здатна поширюватися через механічні пошкодження та від контакту здорових і хворих бульб під час збирання врожаю. Якщо хвороба виявлена слабо, бульби при зберіганні повністю не згнивають і їх використовують для садіння, хвороба передається новим бульбам.

Дуже поширюється чорна ніжка в роки з надмірними опадами під час вегетації, особливо на важких глинистих грунтах.

Серед заходів проти хвороби важливе значення має видалення уражених рослин під час цвітіння. Збирати врожай треба в суху погоду і підсушувати та перебирати бульби. Слід також запобігати механічному пошкодженню бульб при їх збиранні, перебиранні та транспортуванні. Уражені бульби для споживання непридатні.

Що таке парша звичайна і як проти неї боротися? Хвороба уражує картоплю здебільшого в сухе літо на піщаних грунтах. Джерелом інфекції є грунт і заражені насінні бульби. Збудник хвороби — гриб, що розвивається на бульбах, а іноді на столонах і коренях. На бульбах утворюються різної форми, частіше округлої, виразки. Вони зливаються і вкривають усю бульбу. Уражуються бульби переважно в перші 2—3 тижні після утворення, коли їх шкірка ще ніжна, тонка. Активність зараження залежить від тривалості посушливого періоду і величини бульб у цей час. Хворі бульби втрачають товарність, набувають неприємного присмаку і дають великі відходи при очищенні.

Особливо парша уражує бульби, вирощені на городах, де було внесено вапно у високих дозах. Найбільше проявляється негативна дія вапна на третій-четвертий рік після внесення. Сильніше уражується картопля, висаджена по внесеному весною свіжому гною.

Щоб запобігти поширенню парші, картоплю на одному і тому місці можна садити не раніше як через 3—4 роки. Дуже уражені бульби висаджувати не рекомендується. Вапнувати город потрібно лише при високій кислотності грунту. Не варто весною вносити свіжий гній.

Як протидіяти раку картоплі? Хвороба поширена на присадибних ділянках у поліській зоні. У посушливих районах він не розвивається. При вирощуванні не стійких до раку сортів, особливо на заражених хворобою городах, втрата врожаю може досягти 40—50 %. Буває, що гине весь урожай.

Викликає хворобу гриб, який проникає в бульби через вічка. На уражених бульбах внаслідок надмірного ділення клітин утворюються м’ясисті нарости. Вони спочатку мають світлу поверхню і нагадують головку цвітної капусти, згодом вона темніє. При сильному ураженні в пухлину перетворюються всі тканини і бульба згниває.

Рак уражує також коріння, інші органи. Крім утворення наростів, буває ураження у вигляді бородавок, схожих на паршу звичайну.

Хвороба поширюється через нарости, частина яких залишається в грунті при збиранні врожаю, зараженими грунтом, бульбами, знаряддями. Збудник зберігає життєздат

ність у грунті тривалий час. Якщо уражені лише бульби і сто- лони, надземні вегетативні органи мають звичайний вигляд, хвороба виявляється лише при збиранні врожаю.

При виявленні вогнища чи окремих уражених рослин треба повідомити карантинну інспекцію, щоб вона вжила спеціальних заходів щодо ліквідації хвороби.

У боротьбі проти раку висаджують на городі тільки ракостійкі сорти. Збирання врожаю при виявленні хвороби на ділянці повинно проводитись лише в присутності представника Державної інспекції по карантину рослин. Бульби від хворих рослин збирають окремо і закопують на глибину до 1 м в межах зараженої ділянки, а картоплиння спалюють. Бульби від здорових кущів, якщо вони не були поруч з хворими, збирають окремо і використовують на харчові цілі. При первинному виявленні раку на ділянці карантинна служба організовує дезинфекцію грунту спеціальними хімічними препаратами.

У боротьбі проти хвороби важливо також дотримувати на городі чергування культур. Продавати картоплю з ділянки, де виявлено рак, не рекомендується.

Що таке вірусні хвороби картоплі і якої вони завдають шкоди? Вірусні хвороби поширені в усіх зонах республіки. Проте найбільшої шкоди вони завдають у південних областях. Збудники хвороб — патогенні віруси. Уражені рослини ослаблюють ріст і розвиток, знижують урожайність. Найбільш шкідливі зморшкувата та смугаста мозаїки, скручування листків, готика.

Віруси поширюються від хворих на здорові рослини попелицями, цикадами, жуками, механічним шляхом при контакті рослин.

Зморшкувата мозаїка проявляється на молодих листках у вигляді жовтуватих плям. Збудники — віруси X і Y. Листки зморщуються, бо жилки ростуть повільніше, ніж пластинки. Уражені рослини відстають у рості, мають пригнічений вигляд, листки і стебла стають крихкими. Нижні листки всихають, але не відпадають і протягом тривалого часу залишаються на стеблах. Урожай знижується на 20—70 %, формуються дрібні бульби.

Смугаста мозаїка з’являється на стеблах, черешках і жилках листків з нижнього боку внаслідок відмирання тканини у вигляді чорних або бурих смужок. Збудник — вірус Y. Хвороба проявляється спочатку на нижніх та середніх, а потім і на верхніх листках. Вони швидко відмирають, чорніють і відпадають. Дуже уражена рослина має оголене стебло з кількома листками на верхівці. Урожай знижується на 20—90 %.

Скручування листя. Листки стають жорсткими, крихкими, частки їх згорнуті в трубку або напівтрубку на окремих стеблах чи на всьому кущі. Збудник— вірус L. Скручені листки набувають неприродного жовто-зеленого забарвлення. Рослини відстають у рості, листки швидко відмирають. Урожайність кущів, уражених хворобою, зменшується на 70 %. У бульбах знижується вміст крохмалю.

Звичайна мозаїка проявляється залежно від сорту та погодних умов у вигляді різної інтенсивності крапчастості і мозаїки. Збудник — вірус X. На листках між жилками утво-' рюються невеликі, розпливчасті, зеленувато-жовті плями, у жарку погоду майже непомітні. На бульбах хвороба не проявляється. Уражені рослини знижують урожай на 10— 28 %.

Мозаїчне закручування листків. Його розвиток залежить від штаму вірусу, особливостей сорту та умов вирощування. Збудник — вірус М. При ураженні рослин хвилясті краї часток листків у верхньому ярусі загнуті доверху. Складчастість відсутня. На бульбах хвороба не проявляється. Урожай хворих рослин знижується на 9—45 %.

Готика ослаблює ріст кущів. Збудник — віроїд веретеноподібності. Листки підняті вгору вздовж стебла під гострим кутом, мають дрібні частки. Пластинки часток складені вздовж середньої жилки, краї їх на верхівці антоціанові. Куш має вигляд карликового, стислий, прямостоячий, бульби видовжені. Урожай знижується на 20—80 %. Уражені бульби містять менше сухої речовини, крохмалю, вітаміну С.

Основним методом боротьби проти вірусних хвороб є використання здорового садивного матеріалу. Якщо насінні бульби проростити, то на хворих утворюються ниткоподібні або ослаблені паростки. Такі бульби для садіння непридатні. Під час вегетації всі рослини, уражені вірусами, де при огляді досить добре помітні симптоми хвороб, видаляють. Оглядати насадження треба на початку цвітіння, коли ознаки хвороб добре проявляються.

Якщо протягом кількох років на городі виявляють багато кущів з вірусними хворобами, треба придбати здоровий насінний матеріал.

Якими хворобами уражуються бульби при зберіганні? Як запобігти втратам урожаю? Під час зберігання бульби уражуються хворобами, що призводить до значних втрат, зниження їх харчових і насінних якостей. Серед них переважають фузаріозна гниль, мокра бактеріальна гниль, кільцева гниль, бура бактеріальна гниль та інші. При зберіганні малих партій картоплі, вирощеної на городах, більш поширені суха фузаріозна та мокра бактеріальна гнилі.

Суха фузаріозна гниль — одна з найбільш поширених хвороб бульб при зберіганні. її викликають різні види грибів з роду фузаріум, які проникають у бульби через механічні пошкодження, червоточини або місця ураження іншими хворобами. Спочатку гниль проявляється у вигляді сухих, вдавлених, землисто-коричневих плям. У місці ураження м’якоть усихає, зморщується, твердіє. Поступово гниль поширюється на всю бульбу, яка в умовах підвищеної вологості покривається цвіллю з утворенням пухнастих подушечок спороно- шення сірого, жовтуватого або рожевого забарвлення. Уражена таким чином тканина за низької вологості повітря в сховищі буває сухою, а за високої — розм’якшена, водяниста.

Поширюється хвороба переважно в другій половині періоду зберігання. Ураженість бульб залежить від багатьох факторів, в тому числі від їх величини — крупні бульби уражуються більше.

Здорові частини бульб, уражених сухою гниллю, мають неприємний запах і смак, тому для споживання непридатні. Якщо кілька хворих бульб потрапляють у посуд, де вариться картопля, вся вона буде мати неприємний запах.

Щоб запобігти поширенню хвороби, слід забезпечити оптимальне живлення рослин, перебирати і просушувати бульби перед закладанням на зберігання. Зберігати картоплю потрібно в сухих прохолодних сховищах.

Мокра бактеріальна гниль — досить поширена небезпечна хвороба у сховищах. її викликають бактерії. Хвороба супроводжується слизуватим розм’якшенням м’якоті, яка набуває сіруватого забарвлення і неприємного запаху. Такі бульби можуть бути виявлені протягом періоду зберігання.

Уражуються в основному ослаблені бульби під впливом механічних пошкоджень або ураження їх фітофторозом, чорною ніжкою, кільцевою гниллю внаслідок підмерзання, удушення тощо. З’являється хвороба іноді і під час збирання врожаю у вологу погоду.

При підвищеній температурі в сховищі хвороба розвивається швидко і перетворює бульбу в кашоподібну масу. Якщо з якоїсь причини в сховищі короткочасно піднімається температура понад 15 °С, через 3—5 днів уражені бульби розкладаються повністю. При цьому гнильна маса розтікається і уражує здорові бульби. За таких умов хвороба може завдати значної шкоди. Навіть частково уражені мокрою гниллю бульби для споживання непридатні.

Щоб запобігти захворюванню, потрібно закладати на зберігання ретельно перебрані, добре просушені, здорові бульби. У сховищах слід витримувати оптимальну температуру зберігання.

Якщо під час зберігання бульби в одному чи кількох місцях сховища почали сильно загнивати, їх слід негайно перебрати і при можливості просушити.

Які хвороби називають неінфекційними? Це хвороби, викликані несприятливими умовами. Насамперед, порушення умов живлення, недостатнє забезпечення коренів і бульб повітрям, вологою, високі і низькі температури в період вегетації тощо.

Найбільш поширеними неінфекційними хворобами є іржавість бульб, зростання, дуплистість, розтріскування, удушення тощо. Вони не спадкові і при висаджуванні уражених бульб не передаються новим бульбам.

Іржавість, або іржава плямистість, проявляється на бульбах у вигляді бурих плям, які добре помітні на зрізі. На кущах іржавість не проявляється. Причиною хвороби вважають порушення у засвоєнні води, диханні і живленні, викликані несприятливими погодними і грунтовими умовами. Частіше захворювання проявляється в посушливе жарке літо. На насінні якості бульб воно не впливає, але знижує їх споживчі показники. Менше містять порівняно із здоровими крохмалю і вітаміну С. Уражені бульби гірше розварюються. При кулінарній обробці вони твердіють і стають неприємними для споживання.

Щоб запобігти захворюванню, треба вносити органічні і в достатній кількості фосфорні мінеральні добрива, забезпечувати ділянки зрошенням. Частіше іржавість може проявлятись на сортах Бородянська, Пірмунес, Іскра, Пригожа 2, Житомирянка, Гатчинська.

Потемніння м'якоті. На розрізі бульб іноді помітне потемніння м’якоті у вигляді темно-сірих або чорнуватих плям різного розміру. Вони розміщені по судинному кільцю бульби. Це явище фізіологічного походження, яке виникає внаслідок порушення ферментативних процесів під впливом невідповідних умов середовища. Сприяє хворобі тривале перебування молодих бульб у полі в умовах високої температури, при затопленні городу водою, зберіганні їх у сховищі при нестачі кисню і підвищеній температурі. Потемніння м’якоті спостерігається також у місцях ударів бульб і здертої шкірки.

Бульби з потемнілою м’якоттю несмачні, тому споживати їх неприємно.

Потемнінню можна запобігати, вирощуючи картоплю на багатих калієм грунтах та внесенням у достатній дозі калійних добрив, зменшенням механічного пошкодження бульб під час збирання і перевезення врожаю, забезпеченням оптимальних умов зберігання.

Дуплистість —порожнини в бульбах утворюються на πε

резволожених грунтах, а також від надмірного азотного живлення рослин. Утворення дупла є наслідком відставання росту внутрішніх тканин від зовнішніх і порушення діяльності ферментів. Спочатку буріє частина м’якоті всередині бульби, діаметром 1—2 см, потім утворюється порожнина, вкрита тонкою шкіркою світло-коричневого забарвлення. Якщо з дупла є вихід на поверхню, бульба загниває. Окремі клітини і частини тканин відмирають. Дупла частіше утворюються у великих бульбах.

Дуплистість пов’язана також з особливістю сорту. Схильність до неї більше проявляється в сортів Столова 19, Бо- родянська, Гібридна 14, Гатчинська, Полонина та іних. Бульби з дуплами дають досить великі відходи при очищенні.

У боротьбі з дуплистістю зменшують дозу азотних добрив, зрошення, дотримують рекомендованих площ живлення і обмежують площі під сортами, здатними до утворення порожнин.

Діткування бульб виникає через невідповідність погодних умов вимогам рослин, при чергуванні тривалої сухої і вологої погоди в другій половині літа. Під час посухи ріст бульб припиняється, а після дощів відновляється у вигляді округлих наростів різної величини. За таких умов часто утворюються столони з вічок на молодих бульбах, на яких формується одна або кілька додаткових бульб. Нарости можуть бути найрізноманітнішої форми, тому бульби з наростами втрачають товарні якості, вони гірше зберігаються, знижується їх харчова цінність. При цьому крохмаль з раніше утворених бульб частково переходить у новоутворені частини чи бульби. Таким чином, ті, що раніше утворились, будуть біднішими на крохмаль. Новоутворені бульби чи нарости при збиранні врожаю залишаються недозрілими, дрібними, обламуються і стають джерелом загнивання. Тому після збирання врожаю їх потрібно зібрати.

Більш схильні до утворення наростів пізньостиглі сорти.

Розтріскування недозрілих бульб виникає на багатих азотом грунтах, коли після тривалої посухи випадають сильні дощі. Пружність (тургор) тканини різко зростає і вони тріскають. Тріщини можуть бути глибокими і поверхневими. Якщо розтріскування відбувається задовго до закінчення росту бульб, по краях тріщин утворюються невеликі нарости. Помічено, що це явище в однакових умовах властиве всім сортам. Щоб запобігти розтріскуванню бульб, треба обмежити площу під сортами, нестійкими проти змін умов вирощування. Більш стійкі проти явища ранньо- і середньостиглі сорти.

Пошкодження морозом відбувається при температурі

нижче мінус 1 °С. Підмерзлі бульби мокріють. Якщо натиснути пальцем, з бульби виділяється водяниста маса, шкірка легко відокремлюється від м’якоті, яка швидко темніє. Пошкоджені морозом бульби для харчування непридатні, але з них можна виробляти крохмаль.

Удушення бульб спостерігається в перенасиченому вологою грунті від нестачі кисню. При цьому спочатку на них значно збільшуються сочевички, які перетворюються в білі рихлі горбики, пізніше вони набувають коричневого забарвлення. Потім верхній шар тканин розм’якшується і шкірка легко знімається. На розрізі такої бульби видно білу або рожеву рихлу кашоподібну масу із спиртовим запахом. Бульба загниває.

Для запобігання удушенню слід стежити, щоб у зоні достатнього зволоження не затоплювались влітку городи. Після злив потрібно негайно відвести воду з ділянок і пізніше провести додаткове розпушення міжрядь.

Удушення бульб може статись, якщо вони зберігаються в підвалі під будинком, який заливається навіть на короткий час водою. Треба відразу відкачати воду, а картоплю вибрати і просушити.

При значному підвищенні температури в сховищі також буває удушення бульб, особливо в підвалах будинків, де розміщені труби опалювальної системи. Удушенню піддаються бульби, рано зібрані і закладені на зберігання.

Які хімічні препарати рекомендовані для захисту картоплі від шкідників та хвороб на городах? Хімічні препарати відрізняються не лише активністю дії, але й здатністю до нагромадження в рослинах і грунті. Основним фактором, який гарантує високу якість продукції після застосування препаратів, є чітке дотримання рекомендованих доз витрати їх та строків обприскування картоплі.

Картоплиння використовують для знищення попелиць та павутинного кліща на овочевих культурах. Для цього 1 — 1,2 кг свіжих стебел подрібнюють, заливають 10 л води і настоюють 3—4 год. Настій проціджують і обприскують рослини. Через 12 год гине до 90 % попелиць і кліщів.

Як правильно обприскувати картоплю? При обробці насаджень картоплі хімічними препаратами потрібно дотримувати таких правил.

Обприскувати доцільно лише при наявності великої кількості шкідників, коли механічно їх знищити неможливо, або сильно розвинута хвороба.

Приготовлений водний розчин препарата заливають у промитий водою обприскувач. Обробку слід проводити вранці або під вечір у безвітряну погоду з таким розрахунком, щоб

розчин не потратив на інші культури. Якщо поруч з картоплею ростуть овочеві культури, готові до споживання (редиска, салат, шпінат, петрушка, а також суниці), їх старанно вкривають плівкою чи іншими матеріалами.

Під час обприскування рослини мають рівномірно покриватись дрібними краплями розчину у вигляді туману. Наконечник обприскувача тримати на відстані 50—70 см від рослини. Листки і стебла картоплі слід обприскувати також і з нижнього боку. Треба суворо дотримувати доз препарату і норм витрати розчину.

Чи доцільно обробляти картоплю проти шкідника чи хвороби на окремому городі, якщо сусід цього не робить? Хімічні засоби ефективніші, якщо їх застосовують на масиві городів і, особливо, на городах сусідів. Але агротехнічні, механічні і навіть хімічні заходи боротьби на одному городі також сприяють значному знищенню чи запобіганню розвитку хвороб і поширенню шкідників. Тому при неможливості проведення широких захисних заходів слід здійснювати їх на конкретному городі, незалежно, чи робить це на городі сусід.

Чи можна захистити картоплю від хвороб і шкідників без хімічних засобів? Застосування хімічних препаратів на городах, в тому числі й на посівах картоплі, повинно бути мінімальним. Слід прагнути до максимального знищення хвороб і шкідників агротехнічним і механічним способами.

Агротехнічний спосіб захисту спрямований, з одного боку, на посилення росту і розвитку кущів картоплі, а з другого — на зменшення кількості шкідників і джерел інфекції шляхом створення несприятливих умов для їх розвитку і розмноження. Це такий захід, як чергування культур, без якого не можна одержувати на городі тривалий час високі врожаї всіх культур, в тому числі й картоплі. Часте вирощування її на одному місці сприяє нагромадженню в грунті джерела поширення хвороб та шкідників.

У підвищенні стійкості картоплі проти фітофторозу та інших хвороб важливе значення має внесення добрив лише в рекомендованих дозах і співвідношеннях елементів живлення. Стійкість рослин посилюється від застосування калійних мінеральних добрив, попелу. Гній слід використовувати добре перепрілий.

Зменшує поширення шкідників і хвороб своєчасний і якісний осінній та весняний обробіток грунту, перебирання і прогрівання насінйих бульб, систематичний в оптимальні строки догляд за рослинами, а також своєчасне, не дуже пізнє, збирання врожаю.

Ураження рослин фітофторозом та іншими хворобами