ОСОБЛИВОСТІ ВИРОЩУВАННЯ ЗРОШУВАНОЇ КАРТОПЛІ

В яких зонах картопля потребує зрошення? Щоб забезпечити високий урожай бульб, потрібен достатній запас продуктивної вологи в грунті. За період вегетації картопля потребує 250 мм дощів, тобто 2500 м3/га води. На території України така кількість їх випадає у теплий період лише на Поліссі. Що стосується Лісостепу і особливо Степу, їх випадає значно менше і нерегулярно. Навіть у сприятливі за зволоженням роки, у періоди між дощами картопля терпить від нестачі води. Тому у степовій зоні зрошення картоплі для одержання гарантованого врожаю обов’язкове, у Лісостепу — бажане, а на Поліссі — можливе в окремі роки.

Залежно від умов зволоження зони встановлені і зрошувальні норми. Якщо у Степу для одержання ранньої продукції потрібно 1500 м3/га води, в Лісостепу — 800—1000, то на Поліссі достатньо 300—500 м3/га.

У степовій зоні в більшості років потрібні вологозаряд- кові поливи, в лісостеповій — тільки в окремі роки, поліській — майже ніколи.

В усіх зонах у жарке літо або в окремий період його

слід застосовувати освіжні поливи для поліпшення мікроклімату на ділянці. Вдень зрошення знижує максимальну температуру повітря (на висоті 0,5 м від поверхні грунту різниця досягає 6 °С), а вночі підвищує мінімальну (різниця досягає З °С). Підвищується відносна вологість повітря на 20—50 %, знижується максимальна температура на поверхні грунту (на 25 °С) і зменшується її коливання порівняно

з  незрошуваною ділянкою на 10—15 °С. Особливо сприятливо впливає на рослини дощування. Дія зрошення триває

7  діб, протягом яких температура повітря, грунту і відносна вологість повітря врівноважуються.

Ефективність зрошення при вирощуванні картоплі тим вища, чим вищий ступінь посушливості клімату. Середньорічна врожайність її на зрошуваних землях порівняно з урожайністю на незрошуваних у вологій зоні майже в 1,2 раза вища, у посушливій — в 2—3 і гостро посушливій — у 3—6 разів.

Як влаштувати зрошення на городі? Щоб забезпечити сприятливі водні, повітряні, сольові і поживні умови в грунті для одержання максимального врожаю бульб, треба створити за допомогою зрошення оптимальний меліоративний режим грунту без розвитку водної ерозії.

На кожний 1 м2 ЗО л води дають додатково 150—300 г бульб, а іноді приріст досягає 600 г.

Зрошення — штучне зволоження грунту застосовують тоді, коли природного зволоження недостатньо для нормального розвитку сільськогосподарських культур. За впливом на грунт і рослини його розрізняють як:

зволожувальне, коли у грунті недостає вологи і її компенсують подачею води з природних чи штучних водойм;

удобрювальне — разом з водою подають розраховану кількість розчинених у ній добрив;

вологозарядкове, або в запас,— ділянку поливають восени або взимку для створення необхідних запасів води в грунті;

промивне — воду подають для розчинення і вимивання

з  грунту шкідливих солей.

Зрошення буває регулярним, тобто проводять певну кількість поливів за літо, і одноразовим, або нерегулярним.

Щоб організувати полив, насамперед треба мати джерело зрошення. Якщо є річка або ставок, необхідно після погодження з місцевою Радою народних депутатів обладнати платформу для насоса та електромотора, підвести електроенергію, прокласти до ділянки водогін.

Для подачі води використовують малогабаритні електронасоси «Кама», ІСУВ-1,5 М або бензиновий насос 4БВ-1М,

виготовлений на базі двигуна бензопили «Дружба». Якщо до ділянки підведений водогін, залишається лише встановити резервуар, розрахований на денну норму поливу. Вночі його заповнюють водою, яка має прогрітися до температури 20 °С. Тільки теплою водою можна поливати, бо від холодної рослини хворіють. Найбільш сприятливий полив у ранні або вечірні години, щоб запобігти опікам картоплі (краплини води на листках діють як лінзи), втратам води від випаровування, щоб поліпшити мікроклімат на ділянці. Від резервуару прокладають труби уздовж ділянки, а від них кілька труб упоперек. Труби діаметром 12—24 мм прокладають по поверхні грунту, а восени їх розбирають.

Сучасні способи поливу: самопливний поверхневий, дощування, внутрішньогрунтове зрошення, краплинне зрошення, дрібнодисперсне (аерозольне) дощування.

Будь-який з перелічених способів може бути ефективним, якщо його грамотно виконувати. Слід пам’ятати, що неправильний вибір способу поливу, напрямку нарізування борозен, їх розмірів, діаметра труб може викликати ерозію грунту, утворення рівчаків, знесення з ділянки родючого шару.

До монтування на ділянці трубопроводу і нарізування борозен треба внести добрива (органічні, мінеральні) і провести основний обробіток грунту.

Найпоширенішим стародавнім і вивіреним є самопливний поверхневий полив по борознах. Його застосовують на просапних культурах, в т. ч. на картоплі. Якщо город розташований на схилі, борозни для поливу нарізують упоперек його. На слабопохилих городах їх можна нарізувати і вздовж ділянки.

Цю роботу здійснюють одночасно з садінням картоплі або напередодні.

Борозни бувають мілкі, середні і глибокі. Мілкі мають глибину 8—12 см, ширину по верху ЗО—35 см; середні — відповідно 12—28 і 40—45 см, глибокі — 18—22 і 50—60 см. Відстань між ними може бути від 70 до 100 см. Вони бувають тупими, затоплюваними і проточними поливними, що залежить від щільності грунту.

Воду в борозни подають за допомогою сапи, лопати і підпірних щитків, сифонів, поливних трубок. З тимчасового зрошувача її напускають у борозни через зроблені лопатою у валику отвори. Коли вода заповнить борозну, валик відновлюють і розкопують його навпроти наступної борозни. Можна встановити у валику в кількох місцях підпірні щитки, тоді непотрібно розкопувати валик, а достатньо підняти Щиток і пустити воду.

Щоб не зруйнувати валик тимчасового зрошувача, воду

в борозни можна також напускати за допомогою сифонів або гумових поливних трубок. При поливі по трубках треба знати їх пропускну здатність і діаметр. При уклоні борозен 0,015—0,01 подача води повинна становити 0,15—0,25 л/с, а діаметр трубки (круглий переріз) — 1,5—2 см; при уклоні 0,01—0,005 — відповідно 0,25—0,40 л/с і 2,0—2,5 см; при 0,005—0,002 — 0,40—0,60 і 3,0. За таких уклонів борозен можна використовувати і трубки квадратного перерізу з довжиною сторони квадрата 2,5 см, трикутні — з довжиною сторони трикутника 4,5 см. При уклоні 0,002—0,001 струм води має становити 0,60—0,75 л/с, а діаметр трубок круглих — 4,5 см, квадратного перерізу із сторонами квадрата — 3,5—

4    см, трикутного перерізу із стороною 6,5 см. Довжина трубок від 40 до 50 см, сифонів — 120 см.

Дощування — спосіб поливу, коли вода дробиться пристроєм на краплини і падає на рослину у вигляді дощу. Цей спосіб механізований, поливна норма регулюється більш досконало, можна поливати ділянки на досить крутих схилах, виключається нарізування борозен, поліпшується мікроклімат на ділянці, на 15—20 % зменшуються витрати води. Проте дощування має і недоліки — потрібні трубопроводи і зрошувальні механізми, нерівномірність поливу при вітрі, недостатньо промочуються важкі глинисті грунти. Інтенсивність дощування не повинна перевищувати швидкості проникнення води в грунт. Оптимальна інтенсивність дощу 0,06— 0,15 мм. Діаметр краплин дощу не повинен перевищувати 1—2 мм. Щоб визначити кількість вилитої води при дощуванні на зрощуваній ділянці встановлюють мірне відро на ЗО с. Кількість води, що випала у відро, за цей час перераховують у літри на 1 м2.

Наприклад, при виробності насадки 6,5 л за ЗО с, або 780 л за 1 год, витрата води на 1 м2 становить 27,9 л, або 27,9 мм. При потребі у воді 20 мм достатньо ввімкнути насадку на 45 хв, а при ЗО мм — на 65 хв.

Дощування можна здійснити* за допомогою дощувальних переносних малолітражних короткоструминних установок МКД-1 і ПДУ-1. Вони працюють від водогону і насосних агрегатів.

Можна також здійснювати дощування за допомогою насадок, які встановлюють не на гумові шланги, а на штативи або планки. З допомогою насадки з тиском 2 ат можна поливати ділянку діаметром 6 м (близько 28 м2).

Ранню картоплю поливають також гумовим шлангом з насадкою. Якщо немає водогону, можна поливати водою з бочок або резервуарів за допомогою відер або поливалок. На 1 м2 виливають 2—3 відра ємністю 10 л за один раз. У жарке

літо норму збільшують у 2—3 рази. Поливають через 2—4  дні.

Краплинне зрошення дає можливість економно використовувати воду (на 50—80 % менше порівняно з витратою при дощуванні), знизити витрати її на фільтрацію і випаровування. За такого способу відсутній поверхневий стік та ерозія грунту, оптимально промочується кореневмісний шар грунту. Краплинне зрошення підвищує врожайність картоплі на 20—25 %.

У систему краплинного зрошення входить насос, фільтр, регулятор витрати і тиску, поліетиленові трубопроводи діаметром б—19 см, водовипуски-краплинниці з перерізом 2 мм. Система працює з напором 3,5—5,1 м. Вода подається щодня протягом 3—4, а іноді 12 год. Замість краплинниць іноді використовують мікротрубки з внутрішнім діаметром 0,5—2 мм. Можна використовувати також поливний водопровід (шланг) з подвійними стінками. Вода, що потрапляє з одного отвору внутрішнього шлангу, дозволяє зменшити тиск у зовнішньому шланзі. Трубопроводи розміщують у зоні кореневої системи або у мілкі борозни на відстані 0,6—0,8 м залежно від ширини міжрядь.

Внутрішньогрунтове зрошення здійснюється через гончарні труби, прокладені на глибині 0,4—0,6 м. Його ефективність залежить від всмоктувальної здатності грунту. Труби прокладають на відстані 1,25—1,5 м. Вода з труб у грунт надходить через стики (1,0—1,5 мм) між ними або через перфорацію (отвори). Труби укладають з уклоном 0,004—0,005, щоб швидкість струменя води в них була не меншою 0,7— 0,8 м/с.

Дрібнодисперсне, або аерозольне дощування здійснюється спеціальними пристроями, які створюють найдрібніші краплини води, зволожують приземний шар повітря, рослини і частково грунт. Ефективний також і штучний туман.

Які особливості садіння та догляду за насадженнями при зрошенні? Ширина міжрядь має бути не менше 70 см, що залежить від нарізування поливних борозен. Останні можна нарізувати до і після садіння.

Якщо борозни нарізують заздалегідь, бульби висаджу- * ють у гребені. Можна висаджувати також на перехресті маркера під лопату з неглибоким загортанням бульб, а борозни нарізувати після сходів.

Для одержання раннього врожаю бульби садять у борозни, нарізані восени. За зиму під дією низьких температур та опадів гребені достатньо розпушуються, весною грунт у них швидше висихає і прогрівається. Пророщені бульби розкладають по дну борозни і, згортаючи граблями землю з гребе-

нів, їх загортають. Після сходів на місці колишнього гребеня нарізують борозни, а грунт використовують для підгортання кущів.

На важких перезволожених грунтах картоплю садять у гребені, для чого копають ямки потрібної глибини, в які закладають пророщені бульби і загортають.

Основними заходами догляду за рослинами є своєчасна боротьба проти бур’янів, розпушення грунту і знищення кірки після чергового поливу.

Бур’яни на городі треба знищувати механічним способом, уникаючи застосування гербіцидів. Особливо не рекомендовані вони при вирощуванні ранньої картоплі. Проти бур’янів треба починати боротьбу через тиждень після садіння бульб, а крайньому разі через 10—14 днів,— грядку ретельно обробляють залізними граблями або мотиками, знищуючи проростки бур’янів у фазі білої нитки і сходів, які ще не встигли зміцніти. Пізнє розпушення слід здійснювати обережно, щоб не пошкодити сходи картоплі. Під час появи сходів роботи по догляду на кілька днів припиняють, щоб не пошкодити слабкі ще рослини. Коли з’являються повні сходи і позначаться рядки, нарізують поливні борозни і проводять післясходове зрошення, а після нього розпушення міжрядь.

Слідом за другим міжрядним обробітком рослини підгортають, можна їх підживити і вдруге полити. У подальшому проводять чергові поливи і розпушення міжрядь, підгортання рослин.

Міжрядні обробітки слід проводити в оптимальні строки, щоб на поверхні не утворилась кірка і грунт не перезволожувався, бо це може призвести до його ущільнення.

Перед змиканням кущів у міжряддях востаннє глибоко розпушують грунт з одночасним підгортанням.

Подальші поливи проводять без розпушення міжрядь. Останній зволожувальний полив здійснюють за 3—4 дні до збирання врожаю, що полегшує цей процес.

Чи є особливості у підготовці грунту на зрошуваних ділянках? Восени при підготовці грунту на зрошуваній ділянці, якщо довго не було дощів, проводять полив невисокою нормою (25—ЗО л/м2) і розпушують грунт, коли він трохи підсохне, стане спілим. За цією технологією якість підготовки грунту висока. Якщо передбачено вологозарядковий полив, його можна поєднати з розпушенням грунту.

Передсадивний обробіток грунту потрібен для вирівнювання поверхні ділянки, щоб провести високоякісні вегетаційні поливи. Це прискорить пророщення картоплі, появу дружних сходів і ріст рослин. Зрошувані грунти легко ущільнюються, особливо внаслідок вологозарядкового поливу,

тому весною доцільно перекопувати ділянку.

Вирівнювання здійснюють боронуванням або переміщенням грунту за допомогою спеціальних пристроїв. Поступово, за кожним обробітком слід загортати рівчаки, пониження на ділянці, завдяки чому під час поливу по борознах і навіть дощування рівномірніше розподілятиметься вода, не підхоплюватимуться рослини в «блюдцях».                        #

Відомо, що зрошувані ділянки значно більше забур’янюються. Так, лобода на утворення одиниці сухої речовини витрачає 801, а пирій повзучий — 1183 одиниць води. А скільки вони забирають з грунту поживних речовин?! Отже, ділянка під картоплею має бути завжди чистою від бур’янів.

Які особливості агротехніки зрошуваної картоплі? В умовах зрошення формується інший тип рослин картоплі порівняно з незрошуваними. У них знижується всмоктувальна здатність коренів, підвищується тургор (пружність) тканин, збільшується поверхня листків, ширше відкриваються про- дихи, причому частіше і на триваліший час, тому асиміляція інтенсивніша. Коренева система формується у верхньому шарі грунту. Тобто рослина пристосовується до життя в умовах достатнього зволоження.

Тепер уявіть собі, що полив внаслідок якихось причин припинили і що тоді станеться з рослиною? Вона мусить адаптуватися (пристосуватися) до нових умов життя, що потребує перебудови органів, на яку потрібен певний час. Якщо таке відбудеться поступово, рослина здатна вижити, але перебудова негативно позначиться на її продукції. Якщо ж все станеться раптово, відбудуться необоротні зміни і вона загине.

Таким чином, до зрошення треба ставитись серйозно. Якщо починати зрошення картоплі, то слід довести все до кінця, тобто забезпечити регулярний полив протягом вегетації.

У грунті, затопленому шаром* води, грудочки розпадаються, а після висихання на поверхні утворюється щільна кірка з тріщинами,яку необхідно своєчасно зруйнувати. Крім того, під час поливу з капілярів грунту витискується повітря, і якщо вода стоїть, не всмоктуючись, кілька днів, від нестачі повітря можуть задихнутись корені, особливо бульби. Отже, не можна тривалий час утримувати картопляне поле під водою, після висихання треба негайно провести розпушення грунту.

Тому при вирощуванні картоплі в умовах зрошення кількість міжрядних обробітків подвоюють, а іноді і потроюють.

Зрошувальна вода, особливо з річок, містить певну кількість макро- і мікроелементів, які є джерелом живлення. Але

вона може стати також джерелом різних шкідливих солей, таких як NaCl, Na2СО4 Na2СОз, що призводить до засолення грунту, а для їх нейтралізації потрібне гіпсування. Тому зловживати великими поливними нормами без особливої потреби не слід.

Зрошувана картопля може забезпечити високий урожай за умови достатнього її живлення. Запаси поживних речовин необхідно створити заздалегідь шляхом внесення під основну підготовку грунту органічних і мінеральних добрив у високих дозах, а також підживленням протягом вегетації.

Як правильно визначити строки і норми поливу? Для картоплі найбільше значення мають поливи у період бутонізації — цвітіння, коли інтенсивно формуються бульби. Вищі врожаї одержують завдяки регулярним поливам. Один-два поливи після, іноді навіть до сходів, посилюють ріст картоплиння, сприяють ранньому бульбоутворенню і підвищують врожайність на 10—15 %. У жарку погоду перерви між поливами не повинні перевищувати 10 днів. Строки проведення поливу залежать від зони і типу грунту. Так, на чорноземах глибоких (суглинкові) зрошення проводять при вологості 26—22 % у шарі 0—20 см, 24—20 % у шарі 0—60 см, на чорноземах звичайних (суглинкові) відповідно — 24—20 і 22—18, а на чорноземах звичайних супіщаних—18—16 і 17-15 %.

На утворення 1 ц бульб витрачається води (на випарування з поверхні грунту та транспирацію) в посушливих умовах при врожаї 200 ц/га — 20—18, при 300 ц/га — 18—16, при 500— 14—12 м3.

Отже, для утворення врожаю 300 ц/га в посушливій зоні потрібно близько 5 тис. м води, а в зоні недостатнього зволоження — 3000 м3. Враховуючи, що за період вегетації випадає 200—300 мм дощів, тобто 2—3 тис! м3/га, значить на зрошення залишається для ранніх сортів 1,5—2 тис. м3/га, для середньостиглих — 2—2,5 тис. м3/га.

Розроблені зрошувальна і поливна норми поливу. Кількість води (м3/га), потрібну для зволоження ділянки всіма поливами на одержання запланованого врожаю, називають зрошувальною нормою. Вона значно коливається залежно від грунтово-кліматичних умов, сорту картоплі та інших факторів. Розрахунок зрошувальної норми ведуть від першого поливу до останнього, строк якого настає з початком в’янення картоплиння.

Кількість води (м3/га), яка подається за один полив, називають поливною нормою. З черговим поливом слід подати стільки води, щоб не перевищити вільну вологоємність

розрахункового шару грунту, не порушити нормальної аерації грунту, поливного режиму рослин і щоб поливна вода не з’єдналася з підгрунтовими водами.

У степовій зоні, наприклад, зрошувальна норма для ранньої картоплі становить 1,5—2 тис. м /га і складається з 3—4 поливних норм по 500 м3/га, для середньостиглих сортів — відповідно 3—3,5 тис. м3/га і 6—7 поливних норм по 500 м3/га.

При дощуванні рекомендують витрачати для кожного освіжного поливу 50—100 м3/га, присадивного і післясадив- ного — по 100—150, вегетаційного — 300—800 м3/га. У во- логозарядкові поливи на легких і середніх грунтах при глибокому заляганні підгрунтових вод витрачають 1000^ 1500 м3/га води, на важких грунтах — 1500—2000.

Слід пам’ятати, що опади до 10—15 мм не впливають на строки чергового поливу, при 15—20 мм черговий полив переносять на 3—5 днів пізніше, а при 25—40 мм — не поливають.

Скільки разів потрібно поливати картоплю? Кількість по- ливів залежить від того, якої стиглості сорт, наявності запасів вологи в грунті і частоти дощів. Якщо у грунті вологи не вистачає, під час садіння картоплі інколи роблять воло- гозарядковий полив, вдруге поливають після садіння. При достатньому запасі вологи до цих поливів не вдаються.

При зрошувальній нормі для ранньої картоплі 1500 м3/га перший полив проводять на другий — третій день після садіння поливною нормою 200—250 м3/га (20—25 л/м2), вдруге поливають на початку бутонізації по 400—450 м3/га, втретє під час цвітіння по 550 і четвертий раз— через 10 днів по 350 м3/га води.

Максимальний режим зрошення на півдні республіки при зрошувальній нормі 3—3,5 тис. м3/га передбачає поливи протягом усього вегетаційного періоду — 6—7 поливів по 500 м3/га, які здійснюються в період бульбоутворення через кожні 10 днів.

Деякі городники поливають ранню картоплю лише 2—З рази, витрачаючи кожний раз по 500 м3/га води (50 л/м2): перший полив — перед бутонізацією, другий — у період масового цвітіння і бульбоутворення, третій — під час інтенсивного росту бульб.

У жарку погоду можна застосовувати додаткові освіжні поливи, які поліпшують мікроклімат на грядці, для чого витрачають по 50—100 м3/га води.

Яку роль відіграє сорт в умовах зрошення? Сорт має значення як фактор інтенсифікації виробництва картоплі, дає можливість із затратою додаткових коштів і праці на удобрення та зрошення значно підвищити врожай, окупити всі

витрати і одержати чималий прибуток.

Є дві групи сортів: екстенсивні та інтенсивні. Перші, пристосовані до певних грунтово-кліматичних умов, здатні повно використовувати родючість грунту, але на високі дози мінеральних добрив і зрошення їх реакція обмежена, тобто з підвищенням доз добрив і поливами врожай зростає повільно, досягає межі і далі не підвищується. Сорти інтенсивного типу відзначаються високою реакцією на добрива та зрошення, тобто врожай зростає із збільшенням доз добрив, норм поливів. Тому вибір сорту має важливе значення.

Зрошення може бути вигідним з двох причин: підвищення кінцевого врожаю і якомога раннє одержання продукції. За таких умов слід використовувати різні сорти.

Для одержання раннього врожаю треба вибирати ультра- ранні і ранні сорти, які формують господарськи цінний урожай бульб за 50—60 днів від садіння. До цієї групи належать як екстенсивні, так і інтенсивні сорти (Прієкульська рання, Царнікавська, Воротинська рання, Іскра, Вармас, Незабудка).

Щоб одержати високий остаточний урожай придатні лише сорти інтенсивного типу, що, як правило, відзначаються не тільки продуктивністю, але і крохмалистістю, стійкістю проти хвороб, які в умовах зрошення особливо агресивні, проти несприятливих умов (приморозки, тимчасове затоплення тощо).

Але треба пам’ятати, що такі сорти реалізують свої генетичні можливості тільки за високого рівня агротехніки, при повному забезпеченні всіма життєво важливими факторами. Якщо відсутні високий агрофон і достатнє зрошення, вони дають нижчі врожаї, ніж сорти екстенсивного типу.

До інтенсивних сортів, придатних для зони зрошення, належать Гатчинська, Огоньок, Луговська.

Як визначати вологість грунту? її встановлюють за спеціальною методикою, за якою відбирають проби грунту і висушують їх у сушильних шафах при температурі 105 °С. За різницею мас обчислюють вологість грунту в процентах.

Існує також простіша методика, запропонована С. В. Ас- таповим.

Так, чорнозем важкосуглинковий і суглинковий при вологості 15 % має вигляд сухого, грудка формується погано, кулька не утворюється, а при спробі зробити шнур грунт розсипається. При вологості 20 % грунт злегка зволожений, грудка формується в кульку погано, при катанні її в шнур розпадається. Якщо вологість такого грунту досягає 25 %, грудка і кулька формуються легко і з останньої можна зробити короткі шнури. При вологості ЗО % грунт сирий,

грудка мокра, добре ліпиться, кулька міцна, шнур довгий і міцний.

Чорнозем легкосуглинковий при вологості 15 % злегка вологий, грудка формується, але при натиску легко розсипається, при вологості 20 % грунт сирий, грудка міцна, кулька формується, але під натиском легко розпадається, шнур зробити важко і він буває надто коротким; при вологості 25 % грудка ліпиться, шнур можна сформувати довгий, але неміцний, який легко розривається на короткі шнури; при вологості ЗО % грунт тече крізь пальці.

Чи можна поєднати полив з підживленням? Обов’язковий засіб підвищення врожайності картоплі на зрошуваних землях є удобрення. Середньостиглі сорти можна підживлювати двічі, ранньостиглі — один раз. Вперше середньостиглі сорти підживлюють по сходах аміачною селітрою або сірчанокислим амонієм з розрахунку 10 г/м2, загортаючи їх на глибину

8 —10 см на відстані 12—15 см від рослин, вдруге — на початку бутонізації суперфосфатом (15—20 г/м2) і калійною сіллю або калімагнезією (10 г/м2) на глибину 15—16 см на відстані 15—20 см від рядків.

Ранні сорти підживлюють після з’явлення масових сходів сумішшю добрив: суперфосфат (15 г/м2) і аміачна селітра + калійна сіль (по 10 г/м2).

Добрива вносять перед поливом, що сприяє кращому їх розчиненню в грунті та швидкому засвоєнню рослинами.

Поєднати полив з внесенням добрив можна, для чого відповідну кількість добрив, розраховану на певну площу, розчиняють спочатку в невеликій посудині в теплій воді, а потім розводять такою у спеціальному резервуарі, що відповідає поливній нормі. Наприклад, на площу 100 м2 потрібно внести 3500 г суміші добрив, які необхідно розчинити у 3 м3 води.

Не можна концентрований розчин добрив виливати на ділянку, а потім проводити полив, бо це призведе до отруєння рослин або до їх опіку.

Яка ефективність зрошення картоплі? Завдяки зрошенню щорічно одержують сталі високі врожаї бульб. Якщо без зрошення середній урожай картоплі становить 1,5—2 кг/ м2 і коливається від 0,8 до 4 кг/м2, то при зрошенні врожаї значно перевищують ці високі показники.

Сорти інтенсивного типу при їх повному забезпеченні елементами живлення і регулярних поливах можуть дати врожай 6—10 кг/м2 і більше. Тут важливе значення має своєчасний і ретельний догляд за картоплею, проведення заходів проти хвороб і шкідників, тобто зрошення не виключає ДО