Карантинні шкідники плодових дерев

Кров'яна попелиця пошкоджує яблуню, зрідка грушу, айву, горобину, глід лише в південних областях України. Тіло вкрите довгими білими волосками. Якщо личинку попелиці роздавити, то з неї виділяється червона рідина, схожа на кров. Зимують личинки і безкрилі самки на коренях і частково у кроні дерева. Навесні личинки, які зимували на коренях, піднімаються у крону дерев, оселяються у тріщинах кори і починають висисати сік із стовбурів і гілок. Із появою молодого приросту попелиці оселяються на ньому. Із личинок розвиваються самки, які без запліднення народжують 20—150 личинок. Протягом літа може бути 10— 17 поколінь. Улітку З'являються крилаті самки, які перелітають на інші дерева, де без запліднення народжують личинок. У середині літа більшість личинок переходить на корені. Восени на деревах з’являються крилаті самки та самці, які перелітають на в’яз, де після спарювання самки відкладають по одному яйцю, але личинки, що виплоджуються із цих яєць, гинуть. Тому статева форма кров’яної попелиці в умовах України не має значення і шкоди деревам не завдає. У місцях живлення попелиць на корі утворюються здуття, на яких потім з’являються тріщини та глибокі виразки.

Каліфорнійська щитівка завдає шкоди усім плодовим породам і ягідникам, а також деяким декоративним і лісовим породам. Поширена в Закарпатті та окремих районах Криму, Запорізької, Чернівецької, Вінницької, Одеської, Тернопільської, Херсонської, Дніпропетровської, Донецької, Івано-Франківської та Миколаївської областей.

Зимують личинки першого віку під круглим чорним щитком. Навесні личинки починають живитися. У кінці травня з’являються самки, що народжують близько 100— 120 личинок-мандрівниць, які розповзаються по гілках і присисаються до кори. Зверху на них утворюються білі щитки, які через 2—3 дні стають сірими. Щиток дорослої самки круглий, близько 2 мм у діаметрі, щиток самця овально-видовжений, до 1 мм завдовжки. У самця добре розвинуті вусики, ноги і передні крила. У західних областях України та в Молдові ця щитівка дає два покоління. Вона пошкоджує стовбури, гілки, пагони, плоди і листки, висисаючи із них сік. На пошкоджених стовбурах і гілках тріскається кора, викривлюються пагони, опадає листя, на плодах утворюються червоні плями. Поширюється каліфорнійська щитівка здебільшого садивним матеріалом і плодами.

Американський білий метелик пошкоджує усі плодово-ягідні й багато лісових, декоративних, а також технічних культур. Завезений до центральної Європи з Америки. В Україні з 1952 р. трапляється у деяких районах Закарпатської області, з 1968 р. — в Одеській, Вінницькій, Донецькій, а з 1969 р. — у Криму, Херсонській, Миколаївській та Запорізькій областях.

Дорослий метелик білосніжний, розмах крил від 2,5 до 4,5 см. Іноді трапляються метелики, в яких крила і черевце зверху вкриті рідкими невеликими чорними або жовто-коричневими цяточками. Тіло вкрите густими білими волосками. Зимують лялечки. Наприкінці квітня і в травні відбувається літ метеликів. Самки відкладають яйця на нижньому боці листків купками по 200—250 шт.

у кожній і вкривають їх нещільним шаром білих в ків. Яйця зеленого або жовто-зеленого кольору, круглі, розміром 1 мм. Одна самка може відкласти до 2500 яєць. Гусениці спочатку живляться листками відкрито, а потім починають обплітати їх павутиною. Колонії гусениць обплітають павутиною листки цілих гілок і навіть невеликих дерев. У кінці розвитку гусениці залишають павутинні гнізда і живляться відкрито, а в середині липня заляльковуються у щілинах кори, під опалим листям, у грунті.

У кінці липня і в серпні відбувається літ метеликів другого покоління. Гусінь цього покоління шкодить протягом серпня і вересня, заляльковуються наприкінці вересня. Американський білий метелик — найнебезпечні- ший шкідник деревних насаджень, при масовому розмноженні він оголює сади й ліси. Якщо з’являється цей шкідник, треба негайно зібрати і передати в інспекцію по карантину сільськогосподарських рослин кілька гусениць у пляшці з 4 %-м розчином формаліну або міцним сольовим розчином.

Східна плодожерка завезена в Америку (США) із Східної Азії (Китаю, Японії, Кореї), а з Америки — в Європу (Італію) у 1920 р. Вперше виявлена у Краснодарському краї (Сочинський і Туапсинський райони), в Абхазії і Азербайджані у 1984 p., в Україні (Одеська область) —у 1967 р. і в Молдові — у 1968 р. Гусениці східної плодожерки пошкоджують пагони та плоди персика, абрикоса, сливи, груші, яблуні, деяких сортів вишні, айви та глоду.

Метелик сірувато-бурий, 12—14 мм у розмаху крил. Вусики нитчасті з невеликими білуватими кільцями. Передній край крила темний із сімома парами білих смужок. У середині внутрішнього краю переднього крила є дві пари нечітких білих смуг. Задні крила темно-коричневі з райдужним відблиском і світлою бахромою.

Гусениця зразу після відродження з яйця молочно- біла з чорною головою, а старшого віку—рожева з сіруватим відтінком, до 12 мм завдовжки. Щитки на її тілі великі, бурувато-сірі. Дихальця із темною облямівкою. Усе тіло гусениці вкрите дрібними кутикулярними шипиками. Крючки на несправжніх ногах розташовані у вигляді одноярусного віночка. На перших чотирьох парах ніг до 25—43, а на ногах останнього сегмента— 13—32 крючки.

Лялечка коричнева з двома рядами шипиків на сегментах черевця. На кінці черевця є від 10 до 18 великих і дрібних шипиків. Кокон довжиною 12,5 мм, овальний, лриплюснутий, мідний.

Яйце овальне, біле, напівпрозоре, поступово в міру розвитку стає рожевим (за 1—2 доби до відродження гусениці просвічується її тіло), завдовжки 0,4—0,5 і завширшки 0,15 мм.

Зимують гусениці у щільному шовковистому коконі на стовбурах, у тріщинах кори та на грунті серед рослинних решток, у верхньому шарі грунту і навіть у плодах у плодосховищах.

Літ метеликів починається під час цвітіння персиків. Активніше літ відбувається ввечері і триває 10—14 днів, а навесні й восени навіть довше. Метелики того покоління, що перезимувало, починають відкладати яйця через 2—5 днів після початку льоту при температурі повітря не нижче +15,5 °С. Самки відкладають яйця із нижнього боку листків на молодих пагонах персика, вишні, сливи, а на яблуні й айві—з верхнього боку листків і на молодих пагонах персика та груші. Одна самка відкладає до 200—400 яєць. Через б—8 днів із яєць відроджуються гусениці і вгризаються в середину молодих пагонів, де живляться протягом 8—12 днів. Після закінчення живлення гусениці залишають пагони й заповзають під кору, на пагони, плоди та в інші місця на заляльковування. Через 5—12 днів вилітають метелики другого покоління.

Протягом року може бути 4—5 поколінь залежно від кліматичних умов. Метелики літніх поколінь відкладають яйця на плоди біля плодоніжки та чашечки, а в айви — і на чашолистики. Молоді пагони пошкоджуються гусеницями усіх поколінь. Гусениці, що пошкоджують персик, роблять у середині пагонів ходи завдовжки 5— 15 см, внаслідок чого верхівка пагона разом з листками засихає, пагони в’януть і надламуються. У верхівках молодих пагонів яблуні та груші, гусениця заглиблюється на 1—2 см, у результаті чого пошкоджена частина чорніє і засихає. У місці пошкодження можна виявити екскременти, а на кісточкових — і краплини камеді. Одна гусениця пошкоджує 4—5 пагонів.

Для перевірки на зараженість садів східною плодожеркою щорічно проводять дворазове обстеження їх: перший раз через 10—15 днів після цвітіння персика, коли приріст пагонів досягне 5—10 см, другий — у середині липня, перед достиганням плодів тих порід, які пошкоджуються. При першому обстеженні оглядають тільки персикові дерева, а при другому — персикові та усіх інших порід, які пошкоджуються східною плодожеркою. Сад обстежують по діагоналі, оглядаючи кожне десяте дерево, а на присадибних ділянках — усі дерева. Під час обстеження розрізують пошкоджені пагони і падалицю під деревами. Виявлених у пагонах і плодах гусениць треба облити окропом і в пляшечці з одеколоном, спиртом або горілкою відправити у найближчу Державну інспекцію по карантину рослин.