Метелики відкладають дрібні червонувато-рожеві яйця на кору стовбурів і в основі скелетних гілок біля тріщин і механічних пошкоджень. Із яєць виплоджуються гусениці, які вгризаються в кору, і, проточуючи поздовжні ходи, живляться камбієм і корою. У місцях пошкоджень із кори стирчать іржаво-червонуваті пробки з екскрементів, обмотаних павутиною, і витікає камедь. Дерева, у яких дуже пошкоджений стовбур і коренева шийка, засихають. Особливо сильно пошкоджує абрикос і вишию.

Вишнева пагонова міль шкодить переважно вишні, особливо в садах, розташованих біля лісу, а також груші, глоду і горобині. Розмах крил у метелика 10—12 мм. Крильця мають барвисто-коричневий візерунок. Зимують повністю сформовані гусенички у яйцях. Навесні під час набрякання і на початку розпускання бруньок (зелений конус) виплоджуються гусениці і вгризаються у бруньки, потім пошкоджують молоді пагони, бутони, а також проточують ходи у тонких пагонах. Гусенички роблять тонкий, трубчастий кокон із павутиння, в якому є й рештки листків. Молоді гусениці білуваті, а дорослі зеленувато-жовті з коричневою голівкою. Доросла гусениця довжиною до 6 мм. Живляться гусениці протягом місяця. У середині травня — на початку червня вони заглиблюються у грунт на 2—4 см, де заляльковуються у павутинному коконі, зверху якого є земляний кокон. Більшість коконів розташована на відстані 1 м від стовбура.

Метелики вплітають у середині червня — у липні і відкладають яйця по одному на 2—5-річні гілки у тріщини кори. До осені в яйцях розвиваються гусениці.

Червиця в’їдлива пошкоджує молоді пагони, тонкі й товсті гілки і стовбури яблуні, груші, абрикоса, горіха волоського та багатьох листяних лісових порід. Метелик із білими крилами, густо вкритий темно-сірими плямами, розмах крил 50—70 мм. Гусениця жовтувато-біла із чорною головою і чорними крапками по тілу, 50— 60 мм завдовжки. Зимують гусениці у перший і на другий рік в середині гілок.

Метелики літають з початку червня до середини серпня і відкладають яйця по одному і купками від 5— 20 до 100—200 у кожній на листки, пагони, скелетні гілки, у тріщини кори, старі ходи гусениць і на грунт. Одна самка відкладає від 1000 до 2700 яєць. Через 8—15 днів із них відроджуються гусениці, які зразу ж вгризаються у молоді пагони біля бруньок і проточують усередині них ходи вверх від місця вгризання. До зими гусениці два рази переходять у нові, товстіші гілочки, де й зимують. Восени листки на кінцях пошкоджених гілок засихають, але не опадають і стають добре помітними. Протягом весни і літа наступного року гусениці кілька разів переходять у товстіші гілки та в штамб, де й зимують удруге. Перед заляльковуванням вони прогризають отвори для вильоту метеликів, на початку третьої декади травня починають заляльковуватися у ходах.

Червиця в'їдлива особливо великої шкоди завдає у посушливих областях України (Донецькій, Луганській, Дніпропетровській, Миколаївській, Херсонській, Одеській і Запорізькій). При сильному зараженні на одному дереві буває до 1200 гусениць. Від пошкодження значно знижується врожайність плодів, дерева починають суховерщинити і навіть гинуть.

Червиця пахуча пошкоджує плодові та багато листяних лісових порід. Метелик з сірими крилами, вкритими темними смугами, розмах крил до 90 мм. Гусениці червоного кольору, до 100 мм завдовжки. Зимують вони у середині гілок. Метелики літають у червні—липні й відкладають яйця купками в щілини кори і на стовбурах.

Одна самка відкладає до 100 яєць. Гусениці, що відроджуються, вгризаються під кору, де й живуть спочатку групами, а після першої зимівлі кожна гусениця робить окремий хід у стовбурі або в товстих гілках. Розвиваються вони два роки і заляльковуються у травні після другої зимівлі.

Чорна златка завдає шкоди усім плодовим породам, особливо кісточковим, а серед них — абрикосу. Поширена у південних областях України, але найбільш шкідлива у Криму та Одеській області у незрошуваних садах.

Жук довжиною до 28 мм із плоскувато-випуклим тілом. Надкрила матово-чорні, на передньоспинці білі й чорні плями. Личинка жовтувато-біла, безнога, до 70 мм завдовжки. Тіло личинки складається із 13 плискуватих члеників. Лялечка жовтувато-біла, до 28 мм завдовжки. Зимують личинки у коренях плодових дерев, а жуки — У верхньому шарі грунту. У кінці травня — на початку червня, коли грунт прогрівається до 20 °С, личинки починають живитися, вигризаючи ходи у коренях.

Закінчивши розвиток, личинки заляльковуються. Через 10—12 днів лялечки перетворюються на жуків, які вилазять із грунту і піднімаються у крону дерев. Літ жуків триває із червня по вересень. Жуки живляться листям, бруньками і молодою корою на пагонах. Під час живлення перегризають черешки листків, тому багато листя падає на землю. Пошкоджені жуками пагони викривлюються і дерево слабне.

У липні—серпні самка відкладає від 60 до 250 яєць на кореневу шийку і на грунт біля штамбів. Личинки відроджуються з яєць через 18-—25 днів після їх відкладання, вгризаються під кору коренів і кореневої шийки і там вигризають ходи. Личинка живиться і зимує дві зими. Від руйнування коренів дерево дуже слабне, значно знижує врожай і поступово гине. Дуже велику шкоду чорна златка завдає плодовим розсадникам.