ВСТУП
Плоди груші та айви — цінні продукти харчування. У плодах груші міститься 6—12 % цукрів, 0,1—0,4 — органічних кислот 0,2-0,7 % білків, а також вітаміни В, С, Р, А. Завдяки здатності задовільно зберігатися в умовах плодосховищ споживання плодів багатьох сортів груші можна продовжити на досить тривалий період (до 8—10 місяців). Крім того, з них виготовляють повидло, компоти, цукати, сухофрукти, безалкогольні напої тощо.
Плоди айви використовують в основному для технічної переробки, зокрема в консервній промисловості, а також у медицині. У них міститься багато вітамінів (С, А В1 В2, Р) та інших важливих сполук — амінокислот, дубильних речовин, катехінів, тіаміну, мікроелементів. Плоди айви багаті також на пектин, який сприяє виведенню з організму людини таких речовин, як талій, свинець, ртуть, радіоізотопи,
У структурі багаторічних насаджень зерняткових порід груша займає друге місце після яблуні. Насадження цієї культури зосереджені в основному на півдні України та в Криму, а також у районах Степу. У Лісостепу найбільші площі її насаджень розміщені у Вінницькій, Полтавській, Черкаській областях, на Поліссі — в Київській, Житомирській, Чернігівській та Сумській; Досить сприятливі умови для вирощування високоцінних сортів груші в районах Наддністрянщини та в Закарпатті.
Середньорічне валове виробництво плодів груші в усіх категоріях господарств України в 1986—1988 pp. становило 245,9 тис. т, або 9,6 % від усіх зерняткових, у тому числі у громадському секторі — 55,8 тис. т, або 4,7%, айви — відповідно 11,6 тис. т, або 0,5 %, та 0,7 тис. т, або 0,1 %. Найбільше підвищення врожайності спостерігалося у Криму, Вінницькій, Миколаївській, Київській та Хмельницькій областях. Середньорічна врожайність збільшилася від 30,1 ц/га у 1965 до 55 ц/га у 1985 р. При цьому врожайність груші та айви на 10—15 % вища, ніж урожайність яблуні. Середня врожайність сортів Кримської дослідної станції садівництва Васса, Золотиста і Таврійська за 5—6 років плодоношення становила 168—292,6 ц/га, а максимальна — 435—717 ц/га.
Культура айви в Україні ще не має промислового значення, хоч вона відома тут з давніх часів. В основному її вирощують в Одеській (30 %), Чернівецькій (15%). Закарпатській (9,8 %), Миколаївській (7,5 %), Херсонській (5,3) областях та в Криму (13,2 %). За сприятливих умов вирощування продуктивність її насаджень досить висока. Так, у дослідно-колекційному саду ГІРпдііістповської дослідної станції садівництва (м. Чернівці) у 1983 р. урожайність становила 300,7 ц/га, 1984 -227,6, І986-му— 195,6, у середньому за 1983—1987 pp. 172,6 ц/га. При цьому окремі сорти (Берецькпи, Сорокська, Турунчуцька) були значно продуктивнішими.
Проте сучасний стан вирощування груші та айви не відповідає вимогам інтенсифікації галузі та раціонального харчування людей. Основними факторами, що стримують розвиток виробництва, є відсутність чітких зональних технологій та недостатня обізнаність спеціалістів із сортами й агротехнікою вирощування, слабка забезпеченість садивним матеріалом у потрібних кількостях і асортименті.
Нові інтенсивні насадження груші та айви доцільна створювати насамперед у районах і зонах, де для них найбільш сприятливі грунтово-кліматичні, гідрологічні та інші умови вирощування. Зокрема, в південно-західних областях України питому вагу насаджень груші можна довести до 18—22 %, а в передгір’ї Криму — до ЗО— 32 %, айви — до 1 %.
Придатні умови для розширення площ і збільшення обсягів виробництва айви в Криму, Одеській, Чернівецькій, Закарпатській, Миколаївській, Херсонській, Хмельницькій та інших областях України. Проте для створення нових садів у господарствах громадського сектора, а також вирощування рослин айви у колективних і присадибних садах потрібно налагодити виробництво садивного матеріалу та розробити технологію вирощування цієї культури.
Окремі розділи книги написали: Вступ, розділи 1, 4— 10 — кандидат сільськогосподарських наук І. С. Михайлові 2 — заслужений агроном України В. І. Сайко; 3 —І. С. Михайлов, В. І. Сайко; 11 —14 — кандидат біологічних наук I. L Хоменко; 15— І. С. Михайлов, І. І. Хоменко; Додатки — І. С. Михайлов.
