СТРОКИ І СПОСОБИ ВНЕСЕННЯ ДОБРИВ

Ефективність використання органічних і мінеральних добрив у садівництві значною мірою залежить від строків і способів їх внесення. Для підтримання інтенсивного росту коренів і надземної частини (приростів, гілок, листя та плодів), особливо у весняно-літній період та восени потрібно створити (на час проходження відповідних фенологічних фаз) найбільш сприятливі умови грунтового живлення плодових дерев. Кращий строк внесення всіх видів добрив — осінь.

Азотні добрива, як відомо, менше вбираються грунтом і проникають у глибші горизонти, а тому кращим строком їх внесення є рання весна. L О. Шеремет (1974) на піщаних і супіщаних грунтах рекомендує вносити їх у 2— З строки: по мерзло-талому грунті, перед початком вегетації та після цвітіння, а на глинистих та суглинкових грунтах — у два строки: восени та навесні по половинній дозі, поєднуючи їх з поливами.

Аміачну воду можна вносити спеціальними машинами на глибину 10—20 см лише навесні, бо аміак легко розчиняється у воді і вимивається у нижні шари грунту.

У період вегетації основну кількість мінеральних добрив, а також гноївку, розбавлений водою пташиний послід вносять поверхнево і загортають їх дисковими боронами, культиваторами або вносять на певну глибину спеціальними машинами.

У Всеросійському НДІ садівництва ім. І. В. Мічуріна непогані результати одержано від внесення добрив інжектором на глибину розташування основної маси кореневої системи. В окремих випадках практикують вносити основне добриво у спеціальні канавки, чаші, свердловини, а також па дно борозни під час зяблевої оранки тощо.

Внесення фосфорних і калійних добрив у щілини глибиною 55 см в умовах Молдови сприяло підвищенню врожайності яблуні сорту Вагнера призове на ЗО—35 %, а в Грузії — на 76,9—91,3 % (Колесииков В. А., Агафонов М. В., Фаустов В. В. та ін., 1979).

Внесення добрив у ямки або чаші доцільно проводити (у розчиненому вигляді) лише у молодих садах. У садах, Що вступають у плодоношення та в плодоносних кращі результати дає рівномірне внесення добрив на всю площу.

В умовах слабкої забезпеченості рослин азотом досить позитивні результати дає позакореневе підживлення дерев карбамідом у концентрації 0,1—0,2 % (навесні) або 0,3 % (восени) з витратою розчину 600 л/га. При обприскуванні дерев бордоською рідиною після цвітіння можна додавати карбамід (5 г/л) або аміачну селітру (З—5 г/л), а при наступних обприскуваннях — хлористий калій (5—6 г/л) або сульфат калію (10—20 г/л).