РОЗБИВКА ПЛОЩІ ПІД САД

Роботи по розбивці ділянки майбутнього саду виконують у два етапи: перший етап (після розробки проекту) розпочинається з розбивки кварталів, дорожньої мережі, садозахисних насаджень та бригадного двору, тобто це початок переносу проекту в натуру; другий етап — це внутрішньоквартальна розбивка та визначення місця садіння кожного дерева.

Розбивку на квартали розпочинають від центральних і зовнішніх доріг, використовуючи геодезичні прилади, землемірні стрічки, рулетки, рейки, вішки тощо. При цьому слід враховувати не лише умови грунту та рельєфу, напрям панівних вітрів, а й можливості механізації виробничих процесів, влаштування зрошувальної мережі.

Найзручнішими для експлуатації є квартали прямокутної форми із співвідношенням сторін 1 : 2 або 1 : 2,5. Довші сторони кварталів доцільно розбивати упоперек напряму схилів та панівних вітрів, а для загущених насаджень з площинними кронами найкраще розміщувати їх (а отже й ряди дерев) з півночі на південь.

В одному кварталі, як правило, розміщують лише одну породу дерев і одного строку достигання плодів. По кутах кварталів встановлюють стовпи для позначення номера кварталу.

Внутрішньоквартальну розбивку проводять після підготовки, окультурення грунту та вирівнювання площі механізовано за допомогою маркера — широкозахватного культиватора КРН-5,6 із слідопоказчиками. Після проходу культиватора уздовж (напрям рядів) та упоперек ділянки кварталу (напрям дерев у ряду), у місцях перетину борозен забивають кілочки. Крім механізованого способу розбивки, можна практикувати провішування, коли сторони кварталу або його частини розбивають на відстані між рядами та в ряду, а потім візуванням встановлюють кілочки на місцях майбутніх дерев, а також розбивку за допомогою мірного дроту. Останній спосіб найпростіший і найбільш продуктивний. При цьому розбивочні кілочки встановлюють по мітках (шайбах) на дроті. Замість кілочків можна сипати совочком або стаканчиком по 20—30 г суперфосфату або білого піску. У такому випадку садіння буде проводитись без садильної дошки, а після викопування ям ямокопачем для садіння знову потрібно застосовувати мірний дріт.

На схилах крутістю від 6 до 10° застосовують контурну, або рельєфну розбивку, за якої напрям рядів збігається із напрямом горизонталей. При цьому використовують рейки та геодезичні прилади — теодоліт, нівелір, екер, або кутомір, конструкції Інституту садівництва УААН. Можна використовувати просту планку з ніжками на кінцях завдовжки 80—100 см (трасувальщик), причому одна з ніжок коротша, а друга — довша. Різниця в довжині цих ніжок (стояків) у сантиметрах дорівнює довжині основної планки у метрах, помноженій на 0,5. Біля довшої ніжки на планці встановлюють рівень. Довжина планки 4 м. Розпочинають розбивку від межі кварталу, встановлюючи перші кілочки на ширину міжряддя. Потім за допомогою теодоліта або іншого приладу розмічають першу контурну лінію, що є базовою для розбивки інших рядів.