ПІДГОТОВКА ГРУНТУ ПЕРЕД САДІННЯМ

Характер підготовки грунту перед садінням залежить від багатьох умов, зокрема рельєфу місцевості, типу, хімічного та механічного складу грунтів, наявності дерев, пеньків, чагарників тощо. Після проведення меліоративних робіт (розчистка площі, осушення, вапнування) проводять планування та вирівнювання поверхні грунту.

Система заходів по окультуренню грунтів спрямована на підвищення їх родючості і поліпшення властивостей на глибину залягання основної маси коріння (до 70—80 см). Кращими попередниками плодових культур вважаються багаторічні злакові і бобові трави, а також чорний пар, зернові та просапні культури. Якщо ділянка дуже забур’янена, то за 2—3 роки до садіння висівають багаторічні трави або утримують грунт під чорним паром. Фізико-хімічні властивості грунтів можна поліпшити, вирощуючи сидеральні культури за 1—2 роки до проведення плантажної оранки.

Способи та глибина передсадивного обробітку грунту залежать від конкретних умов місцевості або зони. Так, у районах Полісся та Лісостепу на сірих і темно- сірих лісових грунтах кращі результати дає глибока; оранка (40—45 см) з грунтопоглибленням на 15—20 см а на малопотужних (дерново-підзолистих, буроземно- підзолистих, сильнозмитих) грунтах — звичайна оранка на глибину 25—ЗО см з одночасним грунтопоглибленням (грунтопоглиблювальні лапи закріплюють на рамі за кожним корпусом плуга) на 15—20 см.

У плодових зонах Лісостепу та Степу, а також у південних районах України, Криму найкращим способом обробітку чорноземних і каштанових грунтів є плантажна оранка на глибину 60 см. Т. І. Горін (1961) вважає, що для айви плантажну оранку додільно проводити за рік до садіння дерев.

Незалежно від природних умов, глибина оранки повинна бути такою, щоб на поверхню не виорювався малородючий, підзолистий ілювіальний або карбонатний шар грунту з несприятливими фізичними властивостями. В окремих передгірних і гірських районах, особливо з дуже ущільненими чи кам’янистими грунтами плантажну оранку доцільно замінювати глибоким розпушенням (до 60—70 см) однокорпусним розрихлювачем Р-80 в агрегаті з тракторами С-80 та С-100 і дальшою глибокою оранкою.

Система підготовки грунту для закладання саду включає також окультурення грунту. Особливо велика роль його в умовах бідних грунтів з неглибоким (до 30—40 см) орним горизонтом та несприятливими фізико-хімічними властивостями.

Якщо завданню поліпшення структури та фізичних властивостей грунту, очищення його від бур’янів відповідають вирощування багаторічних трав і сидератів, то збагатити грунт на глибині розміщення кореневої системи у перші роки після садіння можна лише внесенням органічних і мінеральних добрив під глибоку (плантажну) оранку.

Залежно від попередників, стану та родючості грунту на 1 га вносять від ЗО до 80 т органічних та по 2—3 ц фосфорних і калійних мінеральних добрив. Норми мінеральних добрив можна зменшувати до 1,5—2 ц/га при оптимальному вмісті фосфору та калію в грунті, а норми органічних — збільшувати до 90—100 т/га, якщо на ділянці нещодавно був розкорчований сад.

При необхідності вносять вапнякові добрива (при pH грунту менше 5,5). Вносять вапно залежно від гідролітичної кислотності від 2 до 6 т/га. В. К Заєць, П. Д. Попович, Д. П. Сьомаш та ін. (1979) рекомендують вносити вапнякові добрива на легких глинисто-піщаних і супіщаних грунтах з розрахунку 2—4 т/га, а на середньо- та важкосуглинкових — по 3,5—6 т/га.