ПІДЩЕПИ ДЛЯ ГРУШІ

Основні площі насаджень груші до недавнього часу закладались та вирощувались на сіянцях груші звичайної лісової, дерева якої часто зустрічаються в лісових масивах у вигляді багатьох форм і екотипів.

Дерева груші, щеплені на груші лісовій, задовільно ростуть на родючих, глибоких, зволожених суглинках, з реакцією, близькою до нейтральної. У плодових розсадниках рослини можуть витримувати підвищені кислотність і лужність грунтового розчину. Вони краще витримують засолені, зокрема карбонатні грунти порівняно з деревами, щепленими на айву.

Зимостійкість груші лісової в умовах України можна вважати задовільною. Більшість рекомендованих сортів груші мають достатню сумісність із сіянцями груші лісової, за винятком лише окремих її форм. А тому груша звичайна вважається основною сильнорослою підщепою для груші. Інші дикорослі види груші, такі як кавказька, російська верболиста, лохолиста, усурійська, піщана та інші в якості підщеп культурних сортів майже не використовуються.

Сіянці культурних сортів використовують як підщепи переважно в районах, де немає дерев груші звичайної. Крім того, дерева останньої, як окремі, так і в лісових біоценозах, плодоносять періодично, що виключає можливість заготовляти насіння щорічно та в достатній кількості.

Серед культурних сортів, насіння яких можна використовувати для вирощування підщеп, виділяються Лимонка, Іллінка, Бере Гарді, Панна, Вільямс літній, Глек, Олександрівка, а також кращі місцеві сорти, пристосовані до умов вирощування, стійкі проти хвороб та низьких температур. У наукових установах України ведуться дальші дослідження з метою виведення нових, слаборослих, стійких та скороплідних підщеп, які мали б сумісність та задовільне зростання з вирощуваними сортами. Г. В. Трусевич (1964) вважає, що відбирати та впроваджувати ті чи інші підщепи можна лише після всебічної перевірки щеплених на них основних сортів у розсаднику та в саду. Автор зазначає, що за рубежем, зокрема в США, сіянці культурних сортів груші використовуються частіше, ніж груші звичайної. Зокрема, для цієї мети беруть такі поширені сорти, як Вільямс (Бартлетт), Клффер, Бере Гарді, а також сіянці сортів, стійких проти бактеріального опіку (Олд Хоум, Серпрайз та ін.). Останні можна використовувати для проміжної вставки та штамбоутворювачів.

Айва звичайна (Cydonia oblonga Mill.) є основною слаборослою підщепою для груші, як у нашій країні, так і за її межами. У практиці садівництва її використовують із давніх часів для одержання карликових дерев, що відзначаються скороспілістю та високою врожайністю.

Найбільш поширені і найчастіше використовуються як підщепи для груші айва А та С. Айва А (Анжерська) зимостійкіша і більш сумісна із щепленими сортами, ніж айва С. Але окремі сорти груші (Бере Боск, Улюблена Клаппа, Вільямс, Бере Жіффар, Сіянець Кіффера, Наполеон, Пам’ять Конгресу, Бере Клержо та ін.) недостатньо сумісні і слабо зростаються з айвою. Такі сорти можна вирощувати на айві лише за умов використання проміжного компонента (вставки) із сортів, що мають достатню сумісність із айвою (Кюре, Іллінка, Бере Гарді та ін.), тобто методом подвійного щеплення.

За даними А. І. Касьяненка (1956), у зиму 1949/50 р. в умовах Мелітополя зниження температури до —31,2 °С спричинило до загибелі 81,3—94,8 % дерев груші сортів Улюблена Клаппа та Бере Боск, тим часом більш сумісних з айвою сортів (Лісова красуня та ін.) загинуло лише 45—55 %. При цьому більше підмерзли дерева на айві С, ніж на айві А, а дерева на сильнорослих підщепах збереглися повністю. А. І. Касьяненко виділив форму: айви Мелітопольську, яка не підмерзла навіть при знижснні температури до —31 °С.

Для північних областей України деякий інтерес становить айва японська, зокрема її роди — хеномелес та айва низька. Як підщепа для груші айва японська більш посухостійка, ніж айва звичайна. Але необхідною умовою; її використання повинні бути попередні спеціальні дослідження та широка виробнича перевірка.

А. М. Татаринов (1988) рекомендує для широкого виробничого випробування такі клонові підщепи, як айва МА, прованська та ВА-29. Для південних та західних районів України деякий інтерес становить також айва С,1 Y, Sydo, R3 та Ks4.

Як підщепу для груші іноді використовують іргу (Аше- lanchier Media), горобину (Sorbus L.), глід (Crataegus L.) та інші культури. Але даних щодо їх використання у спеціальній та науковій літературі майже немає.

Заслуговує на увагу досвід вирощування груші на сіянцях айви А. За даними наших спостережень, дерева груші на цій підщепі в 1,5—1,8 раза меншого розміру, ніж на груші лісовій, у пору плодоношення вступають па 1—2 роки раніше і їх врожайність значно вища, ніж дерев па груші лісовій. Так, середня врожайність за п’ять років плодоношення по сортах становила: Бере Жіффар — 372,4 ц/га (на груші лісовій — 203,5 ц/га), Скороспілка із Треву — 210,2 (135,9), Конференція — 209,7 (117,5), Ніколай Крюгер — 258,5 (74,8), Кюре —321,9 (220,2), Парижанка — 216,3 (128,3), Бере Арданпон — 227,7 (77,9 ц/га), а максимальна врожайність цих сортів; досягала 400—600 ц/га і більше.

Проте спроби вирощування груші на сіянцях айви без опори завжди були невдалими.