рефлекси парасимпатичної нервової системи на внутрішні органи. Щоб отримати згадану дію, їх випивають повільними ковтками за 0,5—1 годину до їди; часом досить потримати гіркоту в роті, щоб викликати рефлекторну реакцію. Лікувальне значення гіркот полягає в тому, що вони збуджують весь шлунково-кишковий тракт і внаслідок цього усуваються вади, пов’язані з застоєм, поганим перетравленням їжі — відчуття переповнення й тиску в ділянці шлунка, печія, відрижка, бродіння й здуття, в'яле випорожнення та запори. Вони корисні й при захворюваннях печінки, при жовтусі, запаленнях жовчного міхура і жовчних проток. Феноли. Група дуже різноманітних речовин, дуже поширених у рослинному світі. Загальним для них, що об'єднує в одну групу, є наявність у молекулі ароматичного (бензольного) ядра, яке несе одну гідроксильну, або фенольну, оксигрупу. При ароматичному ядрі можуть бути й дві, і три оксигрупи, через що розрізняють МОНО-, ди- і трифеноли. Ці оксигрупи є головними реактивними групами фенольних сполук. При наявності в молекулі кількох ароматичних ядер з відповідними оксигрупами виникають поліфеноли. Найпростішим фенолом є власне фенол, або карболова кислота, могутній дезинфекційний засіб. До дифенолів відносять пірокатехін, резорцин і гідрохінон; до трифенолів — пірогалол, оксигідрохінон і флороглюцин. Під впливом ферментів феноли здатні полімеризуватися у великі нерозчинні у воді молекули дубильних речовин, лігніну, меланінів і гумусу. Коли до простого мономерного фенолу приєднується один атом вуглецю з кислотною групою, утворюється оксибензойна кислота і її похідні. Коли ж приєднується тривуглеце-ва комбінація, то утворюється група оксикоричних кислот і кумаринів. Сполуки, що складаються з двох ароматичних ядер і тривугле-цевого радикалу, відносять до флавоноїдів і ділять їх на підгрупи катехінів, лейкоантоці-анів, флавонів і флавонолів (жовті барвники квіток), та антоціанів (сині, червоні й фіолетові пігменти квіток і листя). В рослинах зустрічаються поліфеноли ще складнішої структури. Фенольні сполуки утворюються в усіх органах рослин з цукрів і беруть участь у процесах дихання в клітинах, переносячи водень від окислювальних молекул. У рослинах вони відіграють роль відходів метаболізму, тобто екскретів, які в процесі еволюції виявились корисними, бо відлякують тварин від поїдання рослинної маси, тобто вони забезпечують імунітет. Вони є й резервними речовинами. Фенольні сполуки виявляють сильну дію на ріст рослин, гальмуючи проростання насіння, видовження стебел і коренів. Вони мають сильні фітонцидні властивості й забезпечують імунітет рослин до грибної, а особливо до бактеріальної інфекції. Часто своїх захисних фенолів у здорової рослини немає, вони утворюються в ній як реакція на зараження збудником захворювання.

Фенольні сполуки відіграють важливу роль при загоюванні ран, поділі клітин, а також у захисті тканин від проникаючої радіації, від вільних радикалів, мутагенів та сильних окислювачів. Вміст фенольних сполук у рослинах коливається у великих межах. Такі речовини, як оксибензойні кислоти й кумарини є у багатьох рослинах, а деякі феноли — тільки в певних видах рослин. їхній вміст також залежить від зовнішніх умов. Так, без ультрафіолетового опромінення кількість хлорогенової кислоти різко зменшується. Зростаючи ж у горах, де кількість ультрафіолетової радіації вища, рослини вміщують значно більше антоціанів і флавонолів. Це слід враховувати при заготівлі такої лікарської сировини, де головну роль відіграють фенолвмісні сполуки. Флавоноїди — похідні фенольних сполук, жовті, коричневі пігменти рослин. Вони виявляють різноманітну фітотерапевтичну дію. Зустрічаються в багатьох рослинах у вигляді глікозидів, а також і в чистому вигляді. Най-відоміші у фітотерапії флавоноїди: рутин, гесперидин, гіперозид, кверцетин, кемпферол та апігенін. Найістотніша фармацевтична дія флавоноїдів полягає в регулюванні стану капілярів, зокрема вони підвищують їхню проникність при атеросклерозі й тим самим сприяють зниженню й нормалізації кров'яного тиску. їм приписують і дії діуретичну (сечогінну), спазмолітичну й холеретичну дію на організм людини; вони розширюють капіляри, знижують тиск крові, тонізують серцеві м'язи, розширюють коронарні судини, зменшують згортання крові. Флавоноїди містяться як одна з діючих сполук у багатьох рослинах; розширюючи капіляри, вони полегшують вплив ін. активних сполук. До найзначніших джерел флавоноїдів належать квітки арніки, листя берези і підбілу, верес, квітки бузини чорної, квітки ромашки, цвіт липи, корінь петрушки, плоди кінського каштану, хвощ польовий та корінь солодки. Дубильні речовини. Хімічно — це поліме-ризовані фенольні сполуки. їхня дія полягає в тому, що вони ущільнюють і закріплюють білкові молекули в поверхневих шарах шкіри або слизових оболонок, які внаслідок цього стають стійкішими проти зовнішніх впливів і менш проникними. Цю їхню властивість використовують і в промисловому дубленні шкур. Дубильні речовини добре розчиняються у воді. З білковими молекулами, наприклад, желатиною, а також з алкалоїдами й солями важких металів вони утворюють нерозчинні осади. Дубильні речовини ділять на два ряди — пірогалоловий і пірокатехіновий, залежно від того, яка з названих сполук лежить у їхній основі. За поширенішою класифікацією дубильні речовини ділять на конденсовані й гід-ролізовані. Гідролізовані мають у своїх великих полімерних молекулах ефірні зв'язки, які легко розщеплюються з приєднанням води (гідролізуються) під дією ферментів і слабких кислот і навіть при кип'ятінні. Це в основному похідні галової кислоти, таніну або елаго-