вої кислоти. Конденсовані дубильні речовини не розщеплюються, бо зв'язки між молекулами в них іншого характеру. До них належать катехіни чаю. Під впливом сильних КИСЛОТ £бо при окисленні вони утворюють червоні продукти флобафени (наприклад, настій чаю і взагалі багатьох рослин при стоянні темніє). На смак дубильні речовини в'яжучі, терпкі, бо слизова оболонка рота, а також будь-яка інша слизова оболонка, з якою настає безпосередній контакт дубильних речовин, стає тугішою, ущільнюється, і завдяки цьому вони протистоять запаленням під дією інфекцій і подразнюючих речовин. Приплив крові зменшується, невеликі капіляри можуть взагалі перекриватися, хворобливе відділення рясного слизу зменшується, надто сильна перистальтика шлунково-кишкового тракту, спричинена розладами травлення, уповільнюється. Дубильні речовини застосовуються зовнішньо на шкірі у вигляді ванн і примочок, для обробки шкіри обличчя або голови, особливо при надмірній жирності і утворенні лупи, для зупинки невеликих кровотеч на шкірі, проти легких опіків, наприклад проти сонячних опіків, для обробки ран і обморожень, особливо на руках і ногах, проти потіння ніг. Внутрішньо їх застосовують для полоскання рота при запаленні ясен і ротової порожнини, горла при ангіні, проти запалення слизової оболонки шлунка і кишечника, а також для промивання шлунка проти проносу. Однак при захворюваннях шлунково-кишкового тракту необхідно насамперед звернутися до лікаря для з'ясування можливих інфекцій! Дубильні речовини входять і до деяких протигеморойних засобів (свічки, мазі). їх застосовують і як протиотруту при інтоксикації солями важких металів та алкалоїдами, поки ці отрути ще знаходяться в шлунку. Як і катехіни та флавоноїди, дубильні речовини відіграють важливу роль у гасінні в організмі так званих вільних радикалів, тобто уламків молекул, які утворюються під дією радіоактивного випромінювання і з деяких інших причин і, маючи надзвичайно високу реакційну силу, руйнують важливі структури живих клітин, наприклад, ДНК. З цим, зокрема, пов'язують процеси старіння організмів. «Гасячи» вільні радикали, таніни дають нам змогу зберігати молодість і здоров'я. Особливо багато дубильних речовин у рослинах вологих тропічних лісів, але й наша флора багата на них. Найбільшу кількість дубильних речовин містять гали (кулевидні утворення на листках дуба, фісташки, що виникають після наколювання комахами, які відкладають у гали яйця). Багато дубильних речовин є в сумаху, скумпії, бадані товстолистому, в корі дуба і ялини, верби і вільхи, в деревині й листках каштану їстівного, а з трав'янистих рослин — у гірчаку дубильному, кермеку, щавлі та ревені. Важливим джерелом дубильних речовин у побуті є звичайний чорний чай, у якому міститься багато так званих катехінів, які стають активними для організму після окислення. При довшому стоянні розчину чаю, як і

інших дубильних речовин, вони полімеризу-ються (конденсуються) в червонувато-коричневі водонерозчинні флобафени і їхня активність знижується. Багато дубильних речовин є в листі вересу, брусниць і буяхів, у перцевій м'яті, розмарині, шавлії (в останніх трьох є й ефірні олії!), в листках і молодих плодах волоського горіха. Фенольні сполуки зумовлюють дезинфікуючі й лікувальні властивості прополісу — бджолиного клею. Бджоли збирають сировину для прополісу з клейких бруньок тополі та інших рослин. Антраценові сполуки, похідні трициклічних конденсованих фенолів, виявляють послаблюючу дію на товстий відділ кишечника. До цих речовин належать емодини: франгулае-модин з жостеру проносного, реумемодин — з ревеню, алоїн — з алое та сеннідин — з сен-нй індійської. В рослинах вони перебувають у формі глікозидів, входять до складу проносних чаїв, які діють через 6—10 годин. Інколи ці засоби приймають для схуднення, однак це небезпечно через фізіологічне звикання. М'язи кишечника стають ще в'ялішими, дуже ушкоджується слизова оболонка через постійне подразнення, і тому цього не можна робити. Смоли, гумі, бальзами і молочний сік. Це — рідкі або густі, тягучі продукти рослинного метаболізму. Вони спочатку утворюються у спеціальних судинах або вмістищах як рідини, але, виходячи на поверхню рослини, висихають, окислюються й загусають. Смоли утворюються нормально або після штучного поранення рослини. Вони мають аморфний, склоподібний вигляд, розчиняються в органічних розчинниках (спирт, ефір), при нагріванні плавляться, горять з кіптявою. Гумі — затверділі виділення слизистих, переважно вуглеводистих речовин (вишневий клей). Смологумі — мішані виділення гумі і смоли разом, наприклад, миро. Бальзамами називають розчинені в ефірних оліях або інших розчинниках смоли. Наприклад, перуанський бальзам складається з суміші бензилових ефірів бензойної й коричної кислот і довго зберігається у напіврідкому стані. Молочний сік з перерізаних судин витікає й засихає у вигляді білуватих скупчень (опій з недозрілих коробочок маку, каучук з надрізаної кори гевеї бразільської і багатьох інших тропічних рослин). Вони мають антибактеріальні та інші лікувальні властивості й використовуються як сировина у фармацевтичній промисловості. Вітаміни. Насамперед це речовини високої фізіологічної активності, які мають різноманітну хімічну природу й виконують в організмі людини різні біохімічні й фізіологічні функції. Загальним для них є те, що вони (хоч би в дуже невеликих кількостях) обов'язкові для нашого існування, а коли їх немає в раціоні, настають захворювання і навіть смерть. Класифікація вітамінів складалась історично, в міру відкриття їх, а тому і в їхніх назвах, і в хімічних формулах немає ніякого логічного принципу. Деякі вітаміни входять до складу ферментів, інші є важли-