асциті й порушенні обміну речовин, що супроводиться набряками, та як засіб, що збуджує апетит і посилює перистальтику кишок. У гомеопатії свіжий сік рослини вживають при захворюваннях очей, головному болі, запамороченні голови, струсі мозку, підвищеній сонливості, бронхітах і ревматизмі. Рослина дуже отруйна! Використання її потребує особливої обережності. При отруєнні необхідно негайно викликати швидку допомогу, а потерпілому надати першу допомогу. 204 В'ЯЗ ГЛАДЕНЬКИЙ ильм гладкий Ulmus laevis; синонім — U. ре-dunculata — дерево родини в'язових заввишки 15—ЗО м. Має товстий стовбур, вкритий буро-коричневою корою. Крона широкоциліндрична, вгорі заокруглена; гілки спрямовані вгору під гострим кутом. Молоді пагони опушені, блискучі, червонувато-бурі. Листки чергові, дворядні, цілісні, яйцевидні або овальні, з нерівнобоко-серцевидною основою, пилчасті; зверху голі, зісподу — опушені. Квітки двостатеві, неправильні, з простою дзвониковидною коричнюватою

8-лопатевою оцвітиною, у густих бічних пучках. Плід — крилатка, з густовійчастим краєм крила. Цвіте у квітні — червні. Поширення. Росте розсіяно по всій території України в широколистяних лісах. Сировина. Використовують кору, заготовлену навесні, і листя. Рослина неофіцинальна. Хімічний склад. Листки містять азотисті (15,9%) і безазотисті (43,9 %) речовини, сирий жир (2,9%), сиру клітковину (8,6%), каротин (285,8 мг % ), аскорбінову кислоту (225 мг % ) тощо; в корі є дубильні речовини. Фармакологічні властивості і використання. Рослина має кровоспинні й протизапальні властивості. В народній медицині відвар кори всередину вживають при водянці, хронічному ревматизмі, як протипростудний засіб; зовнішньо — як протизапальний засіб. Настій листя використовували при білях. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — відвар кори (20 г на 200 мл окропу) по 1 столовій ложці З—4 рази на день; суміш кори в'яза і верби козячої, бруньок берези бородавчастої у співвідношенні 1:1:1 готують як відвар (4 чайні ложки суміші на 200 мл окропу) і п'ють по 1 столовій ложці тричі на день при гарячці. ЗОВНІШНЬО —відвар кори (20:200) для примочок при опіках.

205 В'ЯЗІЛЬ БАРВИСТИЙ, кучерявий горошок; вязель пёстрый Coionilla varia — багаторічна трав'яниста гола або щетинистоволоса рослина родини бобових, заввишки 30—100 см. Стебло борозенчасте, лежаче або висхідне, порожнисте, розгалужене. Листки непарноперисті, з 5—12 пар овальних або довгастих листочків. Квітки двостатеві, неправильні, рожеві, білі або фіолетові, у пазушних зонтиковидних суцвіттях, на довгих квітконосах. Плід — біб. Цвіте у травні — вересні. Поширення. Росте по всій території України на лісових луках, узліссях, галявинах, серед чагарників, на схилах. Сировина. Використовують траву і насіння. Рослина неофіцинальна. Хімічний склад. Насіння містить глікозиди (коронізид, коронілін), вуглевод стахіозу, жирну олію, насичені жирні кислоти, сечову кислоту; у траві є коронілін, псев-докумарин, дубильні речовини, аскорбінова кислота (27,5 мг % ) і каротин (2,6—10,6 мг % ). Фармакологічні властивості і використання. Виділений з насіння глікозид коронізид має характерну для серцевих глікозидів кардіотонічну дію. В народній медицині В. б. використовують при набряках, як серцевий і сечогінний засіб та як засіб від кривавого проносу. Зовнішньо свіже потовчене листя використовують при порізах як кровоспинний засіб Рослина отруйна!