206 ГАВІР багаторічна трав'яниста рослина родини ароїдних. Те саме, що й аїр тростиновий. 207 ГАВ'ЯЗЬ багаторічна, здебільшого жорст-коопушена рослина родини шорстколистих. Те саме, що й живокіст лікарський. 208 ГАДЮЧНИК В'ЯЗОЛИСТИЙ, спірея в’язолиста, таволга в'язолиста, борошень; лабазник вязолистный Filipendula ulmaria, синонім Spiraea ulmaria — багаторічна трав’яниста рослина родини розових. Має повзуче дерев'янисте кореневище без бульб. Стебло 50—200 см заввишки, прямостояче, нерозгалу-жене, облистнене. Листки переривчасто-перисті; бокові листоч-

ки (2—5 пар) широкояйцевид-ні, надрізанопилчасті, зісподу бі-лоповстисті. Квітки дрібні, двостатеві, правильні, 5-пелюсткові (рідко 6-пелюсткові), жовтаво-білі, запашні, в густому волотистому суцвітті. Пелюстки — з довгим нігтиком. Плід — листянка. Цвіте у червні — липні. Поширення. Росте по всій території України (на півдні трапляється рідше) на вологих луках, берегах річок і болотах, у заболочених лісах. Заготівля і зберігання — усе так, як у статті Гадючник шестипелюстковий. Рослина неофіцинальна. Хімічний склад. Трава містить дубильні речовини, барвники, саліцилову та аскорбінову кислоти, глікозиди гаультерин і спіреїн. У всіх частинах рослини є метилово-саліцилова ефірна олія. Фармакологічні властивості і використання. Рослина має потогінні, сечогінні, протизапальні, анальгетичні та протиревматичні властивості. Внутрішньо у вигляді настоїв чи відварів трави або коріння (коріння активніше за дією) Г. в. використовують як потогінний засіб при грипі й підвище-

ній температурі, подагрі, ревматизмі, істеричних припадках, сильних болях у шлунку і кишках, що супроводяться запаленнями, при геморої, як сечогінний засіб при хворобах сечового міхура і нирок та як загальнозміцнюючий засіб при катарі верхніх дихальних шляхів. Ефективним є вживання препаратів Г. в. всередину і при лікуванні захворювань шкіри. Настій трави, крім того, іноді використовують при головному болі, задишці, серцевих хворобах, діареї, дизентерії та як протиглисний засіб. Зовнішньо препарати Г. в. (сік, відвари, мазі) використовують при лікуванні ран, виразок і фурункулів, при білях і укусах змій або скажених тварин. Для профілактичних цілей рослину використовують і в харчуванні: молоде листя, пагони та коріння — для заправки супів, борщів і салатів; квітки — як заварку до чаю (суміш сухих квіток Г. в. і пелюсток шипшини у співвідношенні 10 ; 1). Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій трави (1 чайна ложка сухої подрібненої трави на склянку окропу) випити за день рівними порціями; відвар (5 г сухого подрібненого коріння на 200 мл окропу) по 1 столовій ложці 3—4 рази на день; 4 ложки суміші квіток Г. в., листя мучниці звичайної, трави остудника голого, хвоща польового і споришу звичайного, кукурудзяних приймочок, лушпиння квасолі, кореня бузини трав'янистої, березових бруньок і пелюсток волошки синьої у співвідношенні 1 : 1,5 : 1 : 1 : 1 : 1,5 : 1,5 : 1,5 : 1,5 : 1 з вечора заливають 1 л сирої води, вранці кип'ятять 5—10 хв, напарюють ЗО хв, проціджують і випивають теплим протягом дня за 6—7 прийомів при запальних процесах у сечових органах, набряках, поліартриті й подагрі; 6 столових ложок суміші квіток Г. в., трави кропиви дводомної або кропиви жалкої і звіробою звичайного у співвідношенні 1:1:1 напарюють у термосі, проціджують і випивають протягом дня за 4—5 прийомів при сильних болях у шлунку. ЗОВНІШНЬО — мазь (порошок коріння Г. в. і вершкове масло у співвідношенні 1 : 5 або порошок коріння Г. в., вазелін і ланолін у співвідношенні 1:2:1 за об'ємом) для змазувань уражених місць при запальних дерматозах і для розтирань при ревматизмі; суміш коріння Г. в. і гірчака зміїного у співвідношенні 1 : 1 готують як відвар (40 г суміші на 2 л окропу) для промивання гнійних ран, для спринцювань при білях, для клізм при проносах та для примочок до ран, виразок, фістул і фурункулів.