185 ВІЛЬХА ЧОРНА однодомна рослина родини березових. Те саме, що й вільха клейка. 186 ВІСКАРІЯ ЗВИЧАЙНА, віскарія клейка; смолка обыкновенная Viscaria vulgaris, синоніми: V. viscosa, Lichnis viscaria, L. viscosa — багаторічна трав'яниста рослина родини гвоздикових. Стебла голі, прямостоячі, ЗО—80 см заввишки, прості або вгорі трохи розгалужені, з клейкими верхніми меживузлями. Листки голі, біля основи війчасті, гострі; прикореневі — в розетці, оберненоланцетні, звужені в черешок; стеблові — сидячі, вузьколанцетні до лінійних. Квітки правильні, двостатеві, у китицевидних суцвіттях; пелюстки малинові, рідко білі, з виїмчастою пластинкою і двома великими придатками при основі. Плід — коробочка. Цвіте у травні — липні. Сировина. Використовують траву, зібрану під час цвітіння рослини. Рослина неофіцинальна. Хімічний склад ще не вивчено. Фармакологічні властивості і використання. В. з. використовують як кровоспинний і відхаркувальний засіб при легеневих хворобах, незрозумілих і маткових кровотечах, інколи — при тривалій жовтяниці й при хворобах нирок. Напаром трави миють забруднені рани, компреси накладають на чиряки, нариви, виразки і на місця, уражені коростою. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — відвар трави (20 г сировини на 200 мл окропу) по 1 столовій ложці 3 рази на день. ЗОВНІШНЬО — напар трави (40 г сировини на 1 л окропу, настоюють у термосі 8—10 годин) для обмивань і компресів.

187 ВІСКАРІЯ КЛЕЙКА багаторічна трав'яниста рослина родини гвоздикових. Те саме, що й віскарія звичайна. 188 ВОВКОНІТ ЄВРОПЕЙСЬКИЙ зюзник европейский Lycopus europaeus— багаторічна трав'яниста рослина родини губоцвітих. Стебло борозенчасте, прямостояче, просте або розгалужене, ЗО—120 см заввишки. Листки короткочерешко-ві, яйцевидно-ланцетні або ланцетні, по краю великозубчасті; нижні та серединні — біля основи розсічені. Квітки зигоморфні (див. Зигоморфна квітка), зібрані у несправжні кільця, що розміщені в пазухах серединних і верхніх листків; віночок дзвониковидний, 4-лопатевий, білий, з червоними плямами. Плід — горішок. Цвіте у липні — вересні. Поширення. Росте по всій території України на болотах, заплавних луках, по берегах водойм, у вільшняках. Заготівля і зберігання. Використовують траву. Її збирають під час цвітіння рослини, сушать під залізним дахом з доброю вентиляцією або в сушарках при температурі 40°. Зберігають у сухих приміщеннях. Рослина неофіцинальна. Хімічний склад. Рослина містите глікозид лікопін (найбільше його— в листках), гіркоти, кавову та урсолову кислоти і смоли.

Фармакологічні властивості і використання. Рідкий екстракт В. є. зменшує артеріальну і венозну гіпоксію при експериментальному тиреотоксикозі,' нормалізує основні показники річного складу крові, зменшує вагу щитовидної залози і послаблює зобоген-ний ефект. У народній медицині В. є. використовують як заспокійливий, кровоспинний і протипро-носний засіб та від малярії. Настій трави вважається добрим засобом у боротьбі з приступами тяжкого серцебиття, при базедовій хворобі, порушеннях ритму серця (екстрасистолії) та при маткових кровотечах. Відвар трави з кореневищем у китайській медицині використовують як сечогінний засіб при набряках, а також при порушеннях менструацій і при фурункульозі. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій трави (20—40 г сировини на 200 мл окропу) по половині — третині склянки 3 рази на день.