177 ВЕСНІВКА ранньовесняна багаторічна, рідше — однорічна трав'яниста рослина родини первоцвітих. Те саме, що й первоцвіт весняний. 178 ВЕСНЯНЙК ЛІКАРСЬКИЙ ранньовесняна багаторічна, рідше — однорічна трав'яниста рослина родини первоцвітих. Те саме, що й первоцвіт весняний. 179 ВИНОГРАД КУЛЬТУРНИЙ виноград культурный Vitis vinifera — лазячий кущ родини виноградових з товстим стовбуром і довгими галузистими вусиками на гілках. Листки чергові, черешкові, округлі або п'ятикутні, глибоко 3— 5(7)-лопатеві, рідше цілісні. Квітки двостатеві, рідше — одностатеві, або функціонально маточкові, зібрані в китицевидні суцвіття. Плід — м'ясиста соковита ягода, різної форми і забарвлення (від жовто-зеленого до чорно-фіолетового). Ягоди зібрані в грона. Цвіте у травні — червні. Поширення. Вирощують майже по всій території України, а найбільше у степових і лісостепових районах, на Закарпатті, та в Криму. Сировина. Використовують стиглі ягоди і листя. Єдиної думки щодо строків заготівлі листя немає: за одними джерелами, його треба заготовляти у травні, за іншими — у жовтні, причому перевагу віддають листкам, які при відмиранні набувають червоного кольору. В науковій медицині листя не використовується. Хімічний склад. Ягоди містять глюкозу (до 20 % ), сахарозу (5,5 % ), органічні кислоти, дубильні речовини (3,4 % ), амінокислоти, флавоноїди, антоціани, ароматичні речовини, стерини (ергостерин, ситостерин, а-ситосте-рин), катехін, епікатехін, галока-техін, аскорбінову кислоту, вітаміни групи В, С і, РР, провітамін А (каротин), сполуки калію, кальцію, заліза і фосфору та інші речовини. В листках є цукри, органічні кислоти, інозит, дубильні речовини, кверцетин, каротин, холін, бетаїн тощо. Фармакологічні властивості і використання. Плоди В. к. використовують у науковій і народній медицині. Вони виявляють різносторонню дію на організм людини — загальнозміцнюючу, сечогінну, послабляючу і жовчогінну. При вживанні їх посилюється обмін речовин, підвищуєть-

ся апетит, поліпшується кровообіг і кровотворення, знижується кров'яний тиск, зменшується кислотність шлункового соку. Використання ягід ефективне при недокрів'ї, кахексії, виснаженні нервової системи, хронічних бронхітах, емфіземі легень, хворобах печінки, при спастичних і атонічних запорах, нефритах і нирковокам'яній хворобі та при геморої. Корисним вважається вживання свіжих плодів В. к. у початковій стадії туберкульозу легень. Відвар сушених плодів п'ють для полегшення відхаркування, а настій листя — при гіпертонічній хворобі. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — свіжі ягоди натщесерце за півтори-дві години до їди тричі на день протягом 4—6 тижнів, починаючи з 1 кг і поступово збільшуючи кількість до 2—3 кг на добу; відвар (100 г сушених ягід на 200 мл окропу, кип'ятять 10 хв) по половині — третині склянки 3—4 рази на день; порошок сухого листя по 1—2 г на прийом тричі на день при маткових кррво-течах. ЗОВНІШНЬО — настій листя для полоскань (при ангінах) і примочок (при захворюваннях шкіри); порошок листя нюхають при кровотечах з носа; подрібнене свіже листя прикладають до гнійних ран і виразок. Вживання плодів В. к. ПРОТИПОКАЗАНО при цукровому діабеті, ожирінні, виразковій хворобі, серцевій недостатності з набряками й гіпертонією, при уремічному стані, колітах, що супроводяться проносом, та при хронічних нагноюваль-них процесах у легенях. Перед лікуванням свіжими ягодами або консервованим соком лікують зуби, а в період лікування — обмежують вживання інших фруктів і овочів, жирного м’яса, молока, пива, спиртних напоїв і мінеральної води. Сумісне вживання їх посилює процеси бродіння і може спричинити розлад функції кишечника.

180 ВИШНЯ ЗВИЧАЙНА вишня обыкновенная Cerasus vulgaris — дерево родини розових заввишки 2,5—6 м. Листки голі, блискучі, без залозок на черешках, еліптичні або яйцевидні, короткоза-гострені, пилчасті. Квітки великі, двостатеві, правильні, 5-пелюст-кові, білі, в зонтиковидних або гроновидних суцвіттях. Плід — соковита темно-червона кістянка. Цвіте у квітні — травні. Поширення. Походить з Балкан-ського півострова. На Україні широко вирощують як плодове дерево. Заготівля і зберігання. Використовують плодоніжки, плоди, молоді пагони, коріння і листя. Сировину заготовляють у різні строки: гілки і листя — у травні; коріння — навесні або восени; плодоніжки збирають разом із стиглими плодами. Плодоніжки йдуть на експорт. Сушать їх у затінку на відкритому повітрі або в сушарках при температурі 60—70°. Сухої сировини виходить 40 % . Рослина неофіцинальна. Хімічний склад. Усі частини рослини мають чималий набір фізіологічно активних речовин у кількостях, що мають лікувально-профілактичне значення. Листки містять лимонну кислоту, дубильні речовини, кверцетин, кумарин, камедин і амигдалін; кора — дубильні речовини, лимонну кислоту, глікозиди (фускофлобафен, руброфлобафен), барвники; плоди — антоціани, цукри, дубильні, пектинові і барвні речовини, аскорбінову кислоту, вітаміни В, РР, фолієву кислоту, інозит, понад 10 органічних кислот, сполуки міді і заліза, в йонній формі — сполуки калію, магнію тощо. Фармакологічні властивості і використання. Плодоніжки мають