174 ВЕРОНІКА ЛІКАРСЬКА вероника лекарственная Veronika officinalis — багаторічна шорстко-пухнаста кореневищна трав’яниста рослина родини ранникових. Стебло лежаче, розгалужене, з висхідними верхівками, 15—ЗО см заввишки, у вузлах укорінюється. Листки прості, супротивні, оберненояйцевидні або еліптичні, звужені в короткий черешок, зарубчасті, біля основи цілокраї. Квітки двостатеві, неправильні, блідо-лілові або голубі, в густих бічних китицях, розміщених у пазусі одного з супротивних листків. Плід — коробочка. Цвіте у червні — серпні. Поширення. Росте в соснових і мішаних' лісах, на вирубках, галявинах і узліссях на Поліссі, в Лісостепу і зрідка — на півночі Степу. Заготівля і зберігання. Використовують траву (Herba Veronicae officinalis), зібрану під час цвітіння рослини. Сушать під наметом або в сухому провітрюваному приміщенні. З 5 кг сирої трави одержують 1 кг сухої. Зберігають у сухому приміщенні. Рослина неофіцинальна. Хімічний склад. Трава В. л. містить глікозиди аукубін і вероні-цин, сапоніни, ефірну олію, дубильні й гіркі речовини, органічні кислоти (яблучну, лимонну і молочну), вітамін С (230 мг%), флавоноїди тощо. Фармакологічні властивості і використання. Препарати В. л. виявляють анальгетичну, проти-спазматичну та протизапальну дію. їм притаманні кровоспинні, антитоксичні, фунгіцидні, депуративні, відхаркувальні та ранозагоювальні властивості. В народній медицині В. л. вживають при простудних захворюваннях, кашлі, ангіні, астмі, бронхіті й туберкульозі легень, при зниженому апетиті, виразці шлунка, проносах, при хворобах печінки, селезінки, нирок і сечового міхура, при безсонні, нервовому виснаженні, ревматизмі, ломоті та внутрішніх кровотечах, у клімактеричному періоді, від укусів гадюк та скажених тварин. Особливо ефективне використання В. л. при захворюваннях шкіри (висипи, екземи, піодермії, різні види свербіння, грибкові ураження тощо). Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій трави В. л. (10 г на 200 мл окропу) по півсклянки тричі на день за 1 годину до їди; суміш трави В. л. фіалки триколірної та череди трироздільної у співвідношенні 1:1:1 готують як настій (3 чайні ложки на 200 мл окропу) і п'ють по 4 склянки на день через 1 годину після їди при висипах на шкірі, екземі, скрофульозі, грибкових ураженнях, піодермії.

ЗОВНІШНЬО — настій або відвар трави (20 г на 200 мл окропу) для обмивань і місцевих ванн при різних хворобах шкіри: вуграх, гнояках, сверблячих висипах, грибкових захворюваннях, пораненнях, опіках тощо; настій свіжозібраної трави В. л. на рослинній олії (настоюють 10 днів у співвідношенні 1:1) використовують при опіках, фурункулах і гнійних ранах.   175 ВЕРОНІКА ПЛЮЩОЛИСТА вероника плющелистная Veronica hederifolia — однорічна трав'яниста, розсіяно-волосиста рослина родини ранникових. Стебло лежаче або підведене, при основі дуже розгалужене, 10—ЗО см заввишки, з довгими боковими пагонами. Листки округлі, черешкові, при основі трохи серцевидні, спереду — з 3— 5 (7) зарубчастими лопатями. Квітки неправильні, двостатеві, лілуваті або сині, одиничні, у пазухах листків; віночок коротший за чашечку. Плід — коробочка. Цвіте у квітні — червні. Поширення. Росте на лісових галявинах серед чагарників, у садах, на полях майже по всій території України. Заготівля і зберігання, хімічний склад, фармакологічні властивості і використання, лікарські форми і застосування — усе так, як у статті Вероніка лікарська.

176 ВЕСЕЛКА ЗВИЧАЙНА, панна; весёлка обыкновенная Phallus impudicus — гриб родини веселкових. Плодове тіло в молодому віці яйцевидне, вкрите білою оболонкою, яка згодом розривається, утворюючи піхву. З піхви піднімається вгору порожниста, з губчастими стінками ніжка 10—30 см заввишки і 3—5 см завтовшки. На верхівці ніжки міститься ребриста наперсткопо-дібна шапинка, вкрита зеленуватим, з запахом падла слизом, що містить спори. Поширення. Трапляється по всій території України в багатих на гумус листяних лісах, у садах, по чагарниках. Сировина. Збирають плодове тіло гриба з червня до жовтня. Хімічний склад не вивчено. Фармакологічні властивості і використання. У вітчизняній народній медицині настойку із свіжих або висушених плодових тіл В. з. використовують при болях у шлунку, подагрі, захворюваннях нирок, для промивання ран, які довго не гояться. Молоді плоди В. з. їстівні. Прожарені в жирі, вони за смаком схожі на рибу.