165 ВЕРБЕНА ЛІКАРСЬКА, суха нехворощ; вербена лекарственная Verbena officinalis — багаторічна трав'яниста, шоротко-опушена рослина родини вербенових. Стебло чотиригранне, прямостояче або висхідне, 25—100 см заввишки, здебільшого розгалужене. Листки 2—10 см завдовжки, короткочерешкові, яйцевидно-довгасті або довгасті, перистонад-різані, серединні — перистонадрі-зані або трироздільні, з нерівно-зарубчастими частками, верхні — сидячі, довгасті, перистонадрізані. Квітки двостатеві, зрослопелюсткові, неправильні, у довгих колосовидних суцвіттях. Віночок лійковидний, ясно-ліловий. Плоди — горішки. Цвіте у квітні — жовтні. Поширення. Росте по всій території України на забур'янених місцях, узбіччях шляхів та на вологих пісках. Заготівля і зберігання. Використовують траву, зібрану під час цвітіння рослини. Сушать у теплих, добре провітрюваних приміщеннях або на горищі, розстилаючи тонким шаром на чистому папері

або марлі. Зберігають у паперових мішках або дерев'яних ящиках у сухому приміщенні. Рослина неофіцинальна. Хімічний склад. Трава В. л. містить вербеналін, вербенін, алкалоїди, слиз, гірку речовину, таніни, ефірну олію, багато силіцієвої кислоти. Фармакологічні властивості і використання. Препарати В. л. виявляють жовчогінну, протиалер-гічну й тонізуючу дію. В народній медицині В. л. використовують як зовнішній засіб від чиряків (фурункулів), висипів на тілі, при золотусі й різних виразках. Внутрішньо настій трави п'ють при виснаженні, кволості, недокрів’ї, мізерних місячних та при хворобах печінки й селезінки, при жовтяниці, розладах травлення, бронхітах, для очищення крові при висипах на тілі, а також при атеросклерозі і тромбозах. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій листя (1 чайна ложка листя на 1 склянку окропу, настоюють 10 хв) по 1 склянці на день, ковтками; настій трави (1 столова ложка трави на 1 склянку окропу, настояти до вихолонення) по 1 столовій ложці З—4 рази на день.

166 ВЕРБЕЦЬ багаторічна майже гола трав'яниста, з прямим, дуже розгалуженим стеблом рослина родини бобових. Те саме, що й солодка гола. 167 ВЕРБОЗІЛЛЯ ЗВИЧАЙНЕ вербейник обыкновенный Lysimachia vulgaris — багаторічна трав'яниста рослина родини первоцвітних. Кореневище повзуче, з довгими підземними пагонами. Стебло просте або розгалужене, 150—200 см заввишки, прямостояче, тупочотиригранне, залозисто-волосисте. Листки супротивні, короткочерешкові, видовженоланцетні або яйцевидно-ланцетні, цілокраї, по 3—4 у кільцях. Квітки двостатеві, правильні, в густих пірамідально-волотистих суцвіттях. Віночок п'ятироздільний, 20—23 мм у діаметрі, яскраво-жовтий. Плід — коробочка. Цвіте у червні — липні. Поширення. Росте на вологих місцях, серед чагарників, на болотах, по берегах річок та озер по всій території України. Заготівля і зберігання. Використовують траву, зібрану під час цвітіння рослини. Сушать, розстеливши тонким шаром на відкритому повітрі у затінку або на горищі. Зберігають у паперових мішках. Рослина неофіцинальна. Хімічний склад. В. з. містить дубильні речовини, сапоніни, аскорбінову кислоту (в листках — до 1150 мг%; у квітках — до 880 мг% ). Фармакологічні властивості і використання. Настій трави В. з. має бактерицидні, протистоцидні, в'яжучі й протизапальні властивості. Галенові препарати В. з. застосовують як в'яжучий засіб при проносах, гастриті, різних кровотечах, жовтяниці, судомі, загальній слабості та цинзі і як засіб, що прискорює загоювання ран. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій трави В. з. (1 столова ложка на 1 склянку окропу, настоюють 2—3 години) по 2 столові ложки 3—4 рази на день. ЗОВНІШНЬО — настій трави для полоскань при молочниці і стоматиті; припарки до забитих місць і пухлин, при артритах і венеричних захворюваннях.