132 БУК ЛІСОВИЙ бук лесной Fagus sylvatica — однодомне дерево родини букових, заввишки 20—40 м. Має висо-копідняту яйцевидну крону і ко-лоновидний стовбур, вкритий гладенькою сірою корою. Листки ко-роткочерешкові, чергові, яйцевидні або еліптичні, цілокраї, по краю війчасті; зверху — темно-зелені, блискучі, зісподу — світліші. Квітки одностатеві: тичинкові — в багатоквіткових головчастих суцвіттях, маточкові — зібрані по 2—4. Плід — горіх. Цвіте у квітні — травні. Плоди достигають у вересні — жовтні. Поширення. Росте на Закарпатті, Прикарпатті, Розточчі-Опіллі, в Західному Лісостепу, де утворює чисті або мішані лісові масиви. Сировина. Використовують деревину і горіхи, які збирають у період повної стиглості. Хімічний склад. Очищене ядро горіхів містить жирну олію (40— 67 % ), азотисті речовини (23— ЗО % ), крохмаль, цукри, клітковину (3,7 % ), дубильні речовини, токоферол (150 мг%), органічні

кислоти (яблучну і лимонну), до 4 % золи, алкалоїд фагін, який при нагріванні руйнується. В деревині виявлено етиленгваякол, цик-лопентанон, лігроцеринову кислоту, феноли (гваякол, крезол та інші). Використання. Горіхи широко використовують у харчуванні. їх споживають сирими або підсмаженими, переробляють на борошно, яке йде на виготовлення різних кондитерських виробів, солодощів та сурогату кави, а в суміші з пшеничним борошном — на млинці, печиво, тістечка, оладки тощо. Холодним пресуванням з горіхів одержують високоякісну букову олію, що легко засвоюється організмом і успішно замінює прованську, горіхову, макову або мигдалеву олії при консервуванні, приготуванні різних страв, у кондитерському виробництві й хлібопеченні. З деревини сухою перегонкою добувають буковий дьоготь, який іде на виготовлення лікарського препарату креозоту з сильно вираженими антисептичними та ан-типаразитарними властивостями. Його використовували ВНУТРІШНЬО при туберкульозі легень, а в ветеринарії — проти стьожкових глистів; ЗОВНІШНЬО — як кровоспинний і дезинфікуючий засіб у стоматології та ветеринарії.

133 БУКВИЦЯ ЛІКАРСЬКА буквица лекарственная Betonica officinalis — багаторічна жорстковолосиста рослина родини губоцвітих. Стебло прямостояче, просте або мало-розгалужене, 20—80 см заввишки. Листки супротивні, прості, видов-женояйцевидні, зарубчасті, тупі, біля основи серцевидні; прикореневі — в розетці, довгочерешкові, стеблові — сидячі. Квітки зигоморфні (див. Зигоморфна квітка), пурпурові, зібрані в зближені кільця, що утворюють щільне колосовидне суцвіття. Плід — з 4 горішків. Цвіте у червні — вересні. Поширення. Росте майже по всій території України у мішаних лісах, на галявинах, узліссях, луках, у чагарниках. Заготівля і зберігання. Використовують траву (Herba Betonicae officinalis), зібрану під час цвітіння рослини. Зрізають верхівки рослини завдовжки ЗО см. Беруть і прикореневі листки. Сушать під наметом або в приміщенні з доброю вентиляцією. Сухої сировини виходить 25 % . Зберігають у сухих, провітрюваних приміщеннях. Рослина неофіцинальна.