| ляють кровоспинну, протизапальну,
бактерицидну і в'яжучу дію. Вони зумовлюють поверхневе ущільнення
тканин, пригнічення секреції залоз, зменшення болю, прискорюють частоту
серцевих скорочень, знижують артеріальний тиск, зміцнюють стінки
капілярів, справляють місцеву судинозвужувальну дію, проявляють
активність по відношенню до дизентерійної і черевнотифозної паличок.
Препарати Б. т. призначають при неінфекційних колітах і ентероколітах, а
в комбінації з сульфаніламідами й антибіотиками — при дизентерії. В
гінекології Б. т. застосовують при надмірних менструаціях і кровотечах
після абортів, геморагічних метропатіях, фіброміомі матки; зовнішньо —
для лікування ерозії шийки матки. В стоматологічній практиці Б- т.
використовують у вигляді полоскань при стоматитах і гінгівітах. У
народній медицині настій кореневищ і коріння п'ють і при хворобах горла
та ротової порожнини, при шлунково-кишкових захворюваннях, лихоманці й
головному болі. Зовнішньо порошок кореневищ Б. т. використовують як
протизапальний засіб і для присипання ран. Добре вимочені кореневища Б.
т. придатні в їжу, а з сухого листя готують чагирсь-кий, або
монгольський, чай, що має тонізуючі властивості й поліпшує обмін речовин
в організмі. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — рідкий екстракт (3 столові ложки подрібненої сировини заварюють склянкою окропу, кип'ятять на малому вогні до випарювання половини початкового об'єму, проціджують) по ЗО крапель 2—3 рази на день; відвар кореневищ (10 г сировини на 200 мл окропу) по 1—2 столові ложки 3 рази на день перед їдою. ЗОВНІШНЬО — розчин для спринцювань, який готують розведенням 1 столової ложки рідкого екстракту в 1 л теплої води (зразу після спринцювання роблять на 10—15 хв піхвову ванночку з рідкого екстракту), курс лікування — 2 тижні; розчин для полоскань ротової порожнини (10 мл рідкого екстракту на 90 мл дистильованої води). |
66 БАКЛАЖАН баклажан Solarium melongena — одно- або багаторічна трав'яниста рослина родини пасльонових. Стебло стояче, розгалужене. Листки прості, чергові, зелені або синьо-фіолетові. Квітки великі, фіолетові, іноді білі, розташовані в пазухах листків поодиноко, рідше — в китицях (по 2—5). Плід — фіолетова циліндрична, округла, грушовидна або яйцевидна ягода, яка досягає ваги 0,5—1 кг. Поширення. Походить з Індії та Індокитаю. На Україні широко вирощується як овочева культура. Заготівля і зберігання. Баклажани збирають біологічно недозрілими, коли насіння ще в молочній стиглості (через 20—40 днів після зав'язі). їх сушать, солять, маринують, заморожують, консервують, вживають у жареному й відвареному вигляді. Свіжими їх можна зберігати лише кілька днів у холодильнику. Хімічний склад. Плоди містять 10—12 % сухих речовин, 2,5—4 % цукру, 0,5 % пектинових речовин, 0,6—1,4 % білка, вітаміни С, В,, В2 і РР, провітамін А (каротин), мінеральні солі калію, кальцію, фосфору і заліза, гірку речовину мелонген (соланін). Фармакологічні властивості і використання. При споживанні баклажанів знижується рівень холе-стерину в крові, в стінках судин, у печінці і нирках, збільшується виділення з сечею уратів. Сполуки калію поліпшують роботу серця, сприяють видаленню з організму надлишків води. Ці властивості |
баклажанів зумовлюють їхню
цінність у лікувальному й дієтичному харчуванні. Вони особливо корисні
людям похилого віку, їх рекомендовано для профілактики й лікування
атеросклерозу та подагри, хворим на серцево-судинні захворювання,
особливо при набряках, пов'язаних з ослабленням роботи серця, при
захворюванні печінки. 67 68 69 |
