(відсутність побічної дії, приємний смак). Послаблюючий ефект манни зумовлюється в основному маннітом, який діє як осмотичний діуретик: підвищує осмотичний показник вмісту тонкого кишечника і цим усуває можливість всмоктування рідини. Одночасно, завдяки збільшенню вмісту, посилюється інтенсивність перистальтики товстого кишечника. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій кори (2—3 столові ложки сировини заливають двома склянками окропу, настоюють, помішуючи, до охолодження, проціджують) по чверті склянки 4 рази на день; манну призначають дітям по 5—10 г, дорослим — по 10—ЗО г на прийом з водою, молоком чи сиропом. ЗОВНІШНЬО — настій кори (готують, як у попередньому прописі) для компресів.

1292 ЯСЕН ЗВИЧАЙНИЙ ясень высокий Fraxinus excelsior — листопадне, до ЗО м заввишки дерево родини маслинових. Кора сіра, на молодих гілках зеленувато-сіра з білуватими сочевичками. Листки супротивні, непарноперисті, 15—20 см завдовжки, листочки (їх 7—15) довгасті або ланцетні, загострені, по краю зубчасті, сидячі, голі, лише зісподу по жилках волосисті. Квітки двостатеві і чоловічі, без оцвітини, зібрані в короткі грона, які виходять пучками з пазух торішніх листків. Плід — крилатка, лінійно-ланцетна, на верхівці тупа або з виїмкою, гола. Цвіте у травні. Поширення. Ясен звичайний дико росте в листяних лісах у лісових і лісостепових районах та в Кри-

му. По всій території України його культивують як декоративну та фітомеліоративну рослину. Заготівля і зберігання. Для медичних потреб використовують кору (Cortex Fraxini) і листя (Folia Fraxini) ясена. Кору збирають навесні, з молодих гілок (правила заготівлі і сушіння див. у статті Дуб звичайний). Листя ясена (повністю розвинене) заготовляють у травні — червні й використовують свіжим (у вигляді соку чи подрібненим на кашку) або сушать, розкладаючи його тонким шаром на чистій підстилці в затінку на вільному повітрі або в приміщенні, яке добре провітрюється. Листя ясена офіцинальне в німецькій і швейцарській медицині. В СРСР ясен використовують лише в народній медицині. Хімічний склад. Листя ясена містить дубильні речовини, флавоновий глікозид кверцитрин, манніт, інозит, таніди (4,11 %), сліди ефірної олії, аскорбінову кислоту, каротин та ін. У корі ясена є кумарино-глікозид фраксин, фе-нологлікозид сирингін, таніди (3,81 % ), манніт, інозит, вітамін С, кверцетин, яблучна кислота та ін. Фармакологічні властивості і використання. Ясен звичайний використовують як протизапальний, сечогінний, жовчогінний, послаблюючий, кровоспинний і глистогінний засіб. Настій з кори або листя (перевагу віддають настоєві з листя) дають усередину при ревматичних захворюваннях, особливо при ревматоїдному поліартриті, нирковокам'яній хворобі (часто в суміші з іншими лікарськими рослинами), хворобах печінки, жовтяниці, гарячці, спастичному коліті й маткових кровотечах. Використовують ясен і як зовнішній засіб: свіжий сік листків закапують у вухо при запаленні, а подрібнене до стану кашки листя і кусочки свіжої кори прикладають до ран. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій (3 чайні ложки кори або листя настоюють 10—15 хвилин на двох склянках окропу, проціджують) по півсклянки 4 рази на день; 60 г суміші кори ясена звичайного, листя брусниці, трави материнки звичайної і шишок хмелю звичайного, взятих у співвідношенні 6:3:2: 1, заливають 1 л окропу, кип'ятять 10 хвилин і одержаний відвар п'ють по півсклянки 3 рази на день при нирковокам'яній хворобі, ускладненій пієлонефритом (курс лікування — 3—4 тижні). Ясен звичайний належить до отруйних рослин. Користуватися ним треба обережно, не перевищуючи допустимих доз.