Поширення. Яловець козачий росте на вапнякових скелях у Криму і на Закарпатті. В багатьох парках його культивують як декоративну рослину. Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують молоді однорічні гілочки з листям (Herba Juniperi, синонім — Herba Sabinae), які заготовляють у травні-червні і використовують свіжими або сушать, розстеливши тонким шаром на папері чи тканині в затінку на вільному повітрі або в добре провітрюваному приміщенні. Готову сировину зберігають у добре закритих банках або бляшанках у сухому приміщенні, дотримуючись правил зберігання отруйних рослин. Рослина неофі-цинальна. Хімічний склад. Гілочки і листя ялівцю містять ефірну олію, флавоноїди, глікозид пініпікрин, дубильні й смолисті речовини, віск, сапоніни та аскорбінову кислоту. Головною складовою частиною ефірної олії є спирт сабінол. Фармакологічні властивості і використання. Дуже отруйні властивості ялівцю обмежують його терапевтичне застосування. Найчастіше його використовують як зовнішній засіб у формі мазі (втирають у волосисту частину голови при облисінні, змащують ділянки тіла, уражені коростою, паршею, лишаєм), настойки (змащують бородавки, щоб позбутися їх) і порошку (присипають гнійні виразки). Есенцію із свіжих гілочок з листям використовують у гомеопатії. Лікарські форми і застосування. ЗОВНІШНЬО — для змащувань і втирань використовують мазь із свіжих гілочок з листям (готують на свинячому смальці або вершковому маслі у співвідношенні 1:4) і настойку (по 20 свіжих гілочок ялівцю козачого і туї західної настояти 20 днів на 100 мл міцної горілки).

1288 японська акАція — листопадне, до ЗО м заввишки дерево родини бобових. Те саме, що й софора 'японська. 1289 ЯПОНСЬКЕ ЛАКОВЕ ДЕРЕВО — листопадне швидкоростуче, заввишки 10—15(30) м дерево родини стеркулієвих. Те саме, що й стер-кулія платанолиста. 1290 «ЯПОНСЬКИЙ ГРИБ» — культура мікроорганізмів; симбіоз дріжджів та оцтовокислих бактерій. Те саме, що й «чайний гриб».

1291 ЯСЕН БІЛОЦВІТИЙ, ясен манновець, ясен майновий; ясень белый Fraxinus ornus — листопадне, до 8(15) м заввишки дерево родини маслинових. Кора сіра, на молодих гілках оливкова або коричнювато-оливкова. Листки супротивні, непарноперисті, 20—25 см завдовжки; листочки (їх 5—9) яйцевидні, яйце-видно-видовжені, еліптичні або ланцетні, на верхівці коротко загострені або закруглені, зубчасті або зарубчасто-зубчасті, на черешках або сидячі. Квітки одностатеві, дводомні або різнорідні (двостатеві і чоловічі), з подвійною оцвітиною, зібрані в прямостоячі, лише на час відцвітання в повислі грона; пелюстки (їх 4, рідше 2) блідо-жовті, лінійні, гострі, при основі трохи зрослі між собою. Плід — лінійна або ланцетна крилатка. Цвіте у квітні — травні. Поширення. Ясен білоцвітий дико росте в Південній Європі і в Малій Азії. В південних районах України його культивують як декоративну рослину. Заготівля і зберігання. Для медичних потреб використовують кору (Cortex Огпі) і так звану манну (Manna cannulata), що становить собою засохлий на повітрі сік з надрізів на корі. Кору збирають навесні з молодих гілок (правила заготівлі і сушіння див. у статті Дуб звичайний). Сухої кори виходить 30 % . Манну збирають у липні — вересні: в суху сонячну погоду надрізають кору до самої деревини, в одержані розрізи вставляють тонкі прутики, біля яких сік застигає і легко знімається. Готову сировину зберігають у добре і щільно (особливо це стосується манни) закритих банках або бляшанках. У багатьох зарубіжних країнах рослина офіцинальна; в СРСР — неофіцинальна. Хімічний склад. Кора ясена містить кумаринові похідні: ескулін, ескулетин, фраксин, фракси-нол; гіркоту фраксинін, дубильні речовини, флавоновий глікозид кверцитрин, органічні кислоти, манніт, смоли, гуми та інші сполуки. У манні є від 40 до 80 % манніту, фруктоза, глюкоза, слизисті речовини, смоли, фраксин, лимонна кислота та ін. Фармакологічні властивості і використання. Настій кори ясена має в'яжучі властивості і використовується в народній медицині від проносу й дизентерії, а зовнішньо — для компресів на варикозні вузли. Манна використовується в медицині як легкий проносний засіб і особливо придатна в дитячій практиці