суміші бруньок ялини європейської або сосни звичайної, коренів алтеї лікарської і солодки голої, листя шавлії лікарської і насіння фенхелю звичайного, взятих у співвідношенні 1:2:2:1:1, заливають у термосі двома склянками окропу, настоюють кілька годин, проціджують і одержаний настій вживають по 2 столові ложки кожні 2—3 години при гнійних бронхітах; 4 повні чайні ложки суміші (порівну) бруньок ялини європейської або сосни звичайної, листя подорожника великого і підбілу звичайного настоюють 2 години в 1 склянці холодної кип'яченої води, варять 5 хвилин і одержаний настій вживають по третині склянки 3 рази на день при бронхіальній астмі, бронхоектазах, гнійному бронхіті й коклюші; 4 повні чайні ложки суміші (порівну) бруньок ялини європейської або сосни звичайної, листя розмарину справжнього, шишкоягід ялівцю звичайного і коренів алтеї лікарської настоюють 2 години в 1 склянці холодної води, варять 5 хвилин і одержаний настій вживають по третині склянки 3 рази на день при бронхіальній астмі, бронхоектазах, гнійному бронхіті й коклюші. ЗОВНІШНЬО — закапування в ніс по 4—5 крапель, полоскання 5—6 раз на день відваром (40 г зелени^ шишок на 200 мл окропу); настій бруньок для інгаляцій (20 г сировини на 200 мл окропу); 500 г бруньок або посіченої хвої варять ЗО хвилин у 5 л води і одержаний відвар додають до повної ванни, яку приймають 2—3 рази на тиждень; суміш (порівну) живиці, жовтого воску, меду і соняшникової олії розтоплюють на вогні, добре перемішують, охолоджують і одержану мазь застосовують для лікування гнійних ран; суміш (порівну) живиці, свинячого смальцю і жовтого воску розтоплюють на вогні, добре перемішують, охолоджують і одержану мазь застосовують для лікування фурункулів.

1284 ЯЛИЦЯ БІЛА пихта белая Abies alba — високе (25—40 м заввишки) вічнозелене дерево родини соснових. Має пірамідально-конічну крону і циліндричний стовбур, укритий гладенькою тонкою темно-сірою корою. Листки (хвоїнки) лінійні, плоскі, 20—ЗО мм завдовжки і 1,5—1,8 мм завширшки, жорсткі, одиничні, розміщені дворядно-гребінчасто, зверху темно-зелені, зісподу з двома білуватими смужками, на верхівці виїмчасті. Чоловічі шишечки овальні, 5—8 мм завдовжки, поодинокі, розміщені у верхній частині торішніх пагонів. Жіночі шишечки зеленуваті, розміщені в нижній частині торішніх пагонів, складаються з численних насінних і покривних лусок; стиглі шишки прямостоячі, циліндричні, 10—15 см завдовжки і 2,5—4 см завширшки, бурі, після достигання розсипаються (на пагонах залишаються лише їх стрижні); покривні луски їх довші за насінні і виступають у вигляді гострячка. Запилюється у травні. Поширення. Ялиця біла поширена в Карпатах, де є однією з основних лісоутворюючих порід. Зрідка трапляється в південно-західних районах і на рівнині, утворюючи чисті і мішані лісостани. На Поліссі і в Лісостепу її культивують в садах і парках, в окремих лісництвах. Заготівля і зберігання. Для медичних потреб використовують бруньки, зелені цьогорічні пагони, зелені нестиглі шишки, хвою, живицю і продукти її переробки. Правила заготівлі бруньок, шишок і хвої див. у статті Ялина європейська, пагонів і живиці — у статті Ялиця сибірська. Хімічний склад. Ялиця біла має близький до ялиці сибірської хімічний склад, але відрізняється дещо іншим вмістом і співвідношенням компонентів, що його складають. Фармакологічні властивості і використання, лікарські форми і застосування — усе так, як у статті Ялиця сибірська.

1285 ЯЛИЦЯ СИБІРСЬКА пихта сибирская Abies sibirica — високе (до ЗО м заввишки) вічнозелене дерево родини соснових. Має вузькопірамідальну крону і циліндричний стовбур, укритий темно-сірою гладенькою, місцями з поперечними зморшками корою. Листки (хвоїнки) лінійні, плоскі, 15—ЗО мм завдовжки і 1—1,25 мм завширшки, дуже м'які, одиничні, розміщені густо, дворядно, зверху темно-зелені, зісподу з двома білуватими смужками (смужки з 4—6 ліній кожна), на верхівці виїмчасті. Чоловічі шишечки поодинокі, пазушні, розміщені у верхній частині торішніх пагонів самих верхніх гілок. Жіночі шишечки розміщені в нижній частині торішніх пагонів, складаються 3 численних зеленуватих або червонуватих насінних і покривних лусок; нестиглі шишки буро-червоні, стиглі — ясно-коричневі, прямостоячі, яйцевидно-цилін-дричні, 5—8 см завдовжки і 2— 4 см завширшки, після достигання розсипаються (на пагонах залишаються лише їх стрижні); покривні луски їх коротші за насінні приблизно вдвоє і тому не висуваються за них. Запилюється у травні—червні. Поширення. Ялиця сибірська походить з Сибіру. На території України її культивують в садах і парках. Заготівля і зберігання. Для медичних потреб використовують