них пагонів та туріонів вузенькі, з дещо загнутими краями, квітконосних пагонів — широкі, зісподу пухнасті, по краю війчасто-залозисті. Квітки великі (4,5—5 см в діаметрі), правильні, двостатеві, поодинокі, рідше в малоквіткових (по 2—3, рідше більше) щитковидних суцвіттях; чашоли-стки довгі (до 3 см) і вузенькі, повністю позбавлені перистих додатків або лише з 2—3 коротенькими, ниткоподібними додатками, зісподу усіяні щільними короткими волосками (з домішкою дрібних залозок або без них), по краю з домішкою дуже дрібних залозок, зверху вкриті лише поодинокими волосками, або як і по спинці майже повстисті, після цвітіння спрямовані вгору і залишаються при стиглих плодах; пелюстки (їх 5) — від блідо-черво-них до червоних. Плід — гіпантій, кулястий, червоний або пурпуро-во-червоний. Цвіте у травні — червні. Поширення. Шипшина корична росте в лісах, по чагарниках, особливо по річках, рідше на луках в північних районах України. Заготівля і зберігання. Для медичних потреб використовують плоди шипшини (Fructus Rosae), які збирають у стадії повної стиглості (але не перестиглими) вручну в брезентових рукавицях. Зібрані плоди сушать в сушарці або духовці при температурі 80—100°,’’ розстилаючи тонким шаром. Сухих плодів виходить 50%. Готову сировину зберігають у сухих прохолодних приміщеннях. Строк придатності — 2 роки. Хімічний склад. Плоди шипшини містять аскорбінову кислоту (до 17% на суху речовину), каротин (0,7—8 мг%), вітаміни В,,В2, РР, К, пантотенову кислоту, флавоноїди (гіперозид, астрагалін, кверцитрин, кемпферол і ін.), феноло-кислоти, пектинові речовини (1,8—3,7% ), цукри (0,9—8,1% ), органічні кислоти (0,9—3,7 % ), солі, заліза, марганцю, фосфору, магнію, кальцію. Фармакологічні властивості і використання. Плоди шипшини виявляють протицинготну, антисклеротичну і протизапальну дію, активізують ферментні системи і окислювально-відновлюваль-ні процеси в організмі, сприятливо впливають на вуглеводний обмін, посилюють синтез гормонів і регенерацію тканин, стимулюють опірність організму до несприятливих факторів зовнішнього середовища, посилюють секрецію жовчі, підвищують діурез. Плоди шипшини використовують д\я профілактики і лікування гіін> і авітамінозів С і Р, при гострих І хронічних інфекціях, при (І IV росклерозі, нефритах, гострих і хронічних захворюваннях пе-

чінки, кишечника, при виразковій хворобі, геморагічних діатезах, гемофілії, кровотечах (легеневих, маткових), при передозуванні антикоагулянтів, гіпертиреозі і недостатності надниркових залоз, травматичному шоку. Добрий терапевтичний ефект одержуюіь при пневмонії, бронхопневмонії, бронхоектазах, у випадку бронхіальної астми, при лікуванні захворювань очей (геморагічний ретиніт, хоріоідит, крововилив у скловидне тіло). Як жовчогінний засіб шипшину використовують для лікування хронічного гепатиту, холециститу, холангіту. Плоди шипшини входять до складу вітамінних чаїв. Сироп із водного згущеного екстракту плодів шипшини — холосас призначають при холециститі і гепатиті. Із насіння шипшини виготовляють олію (Oleum Rosae), яку використовують як зовнішній засіб для гоєння ран, в стоматологічній практиці (гінгівіти, стоматити), при тріщинах сосків, пролежнях, трофічних виразках гомілки, дерматозах, а у вигляді мікроклізм — при неспецифічному виразковому коліті. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій плодів (10 г, або 1 столову ложку сировини на 200 мл окропу) по півсклянки 2—3 рази на день до їди; холосас (Cholosas) по 1 чайній ложці 2—3 рази на день, дітям — по чверті чайної ложки 2— З рази на день.

1258 ШИПШИНА ЯБЛУНЕВА шиповник яблоневый (Rosa villosa, синонім — R. роті f era) — щільний, прямостоячий, до 1,5 (2) м заввишки кущ родини розових. Стебла, як і квітконосні пагони, вкриті однотипними прямими, нерідко дещо відхиленими вгору, рідше донизу шипами. Квітконосні пагони, крім того, інколи вкриті дрібними голчастими або щетинистими залозками. Листки спіральні, непарноперисті, великі (8,5—9 см завдовжки), з головним стриженьком, усіяним, як і прилистки, волосками з домішкою залозок; листочки (їх 7, рідше 5 або 9) широкоеліптич-ні, великі, 4—5 см завдовжки і 2,5—3 см завширшки, з обох боків, особливо зісподу, рясно всіяні волосками з домішкою залозок. Квітки правильні, двостатеві, в малоквіткових щитковидних суцвіттях, рідше одиничні, на коротких (до 10—15 мм) залозисто-щетинистих квітконіжках; чашолистки на спинці залозисто-щетинисті, зовнішні — з перистими, рідше нитковид-ними додатками, після цвітіння піднімаються вгору, змикаються і залишаються при стиглих плодах; пелюстки (їх 5) темно-рожеві, коротші за чашолистки. Плід — гіпантій, пурпуровий, кулястий або майже кулястий, великий, залозисто-щетинистий. Цвіте у червні — липні. Поширення. Шипшина яблунева росте майже по всій території України в чагарникових заростях, на узліссях, у рідколіссі, а також на урвищах та вздовж лісових струмків. Заготівля і зберігання — див. у статті Шипшина травнева. Хімічний склад. Шипшина яблунева має близький до шипшини травневої хімічний склад, але відрізняється трохи іншим вмістом і співвідношенням компонентів, що його складають. Фармакологічні властивості і використання, лікарські форми і застосування — усе так, як у статті Шипшина травнева.