1254 ШИПШИНА КОРИЧНА - невисокий (від 60 до 200 см заввишки) рихлий кущ родини розових. Те саме, що й шипшина травнева. 1255 ШИПШИНА ПОВИСЛА шиповник повислый Rosa pendulina — рихлий, від 1 до 2 м заввишки кущ родини розових. Стебла то висхідні, то луковидно зігнуті, в нижній половині або в нижній третині вкриті голчастими, досить слабкими шипами, з домішкою щетиноподібних шипиків, у верхній половині їх немає. Листки спіральні, непарноперисті, великі (9—12 см завдовжки), з широкими прилистками, лише зісподу всіяними небагатьма волосками, і з головним стриженьком, здебільшого вкритим волосками з домішкою стеблистих залозок; листочки (їх 7—9, інколи 11) видовженояйце-видні, видовженоеліптичні або широкоеліптичні, гострозубчасті, зверху темно-зелені, голі, зісподу — сіро-зелені, більш-менш рясно всіяні волосками, гладенькі або лише по головній жилці з одиничними залозками. Квітки правильні, двостатеві, здебільшого одиничні, рідше в малоквіткових (по 2—3) щитковидних суцвіттях, на довгих (2,5—3 см), залозистих, після цвітіння луковидно звисаючих квітконіжках; чашолистки вузьколанцетні, без перистих додатків, довгі, з листовидним розширенням на верхівці, зісподу більш-менш рясно всіяні залозками, зверху — волосисті до бі-лоповстистих, після цвітіння піднесені вгору, залишаються при стиглих плодах; пелюстки (їх 5) від пурпурово-рожевих до темно-рожевих, дорівнюють довжині чашолистків або коротші за них. Плід — гіпантій, оберненояйцевидний або видовженоеліптичний, рясно всіяний залозками, при достиганні пониклий, яскраво-червоний. Цвіте у червні — липні. Поширення. Шипшина повисла росте в лісовій та субальпійській смузі Карпат, особливо біля потоків та на лісових вйрубках. Заготівля і зберігання. Див. у статті Шипшина травнева. Хімічний склад. Шипшина повисла має близький до шипшинй травневої хімічний склад, але відрізняється дещо іншим вмістом і співвідношенням компонентів, що його складають. Фармакологічні властивості і використання, лікарські форми і застосування — усе так, як у статті Шипшина травнева.

1256 ШИПШИНА СОБАЧА шиповник собачий Rosa сапіпа, синонім — R. сі- liato-sepala — високий (1,5—2,5 м) кущ родини розових. Стебла луковидно зігнуті, рідше майже прямі, вкриті міцними, плоскими, серповидно зігнутими шипами. Квітконосні пагони рясно вкриті гачко-видно загнутими шипами. Листки спіральні, непарноперисті, з вузькими, залозисто-війчастими по краю прилистками; листочки (їх 7, рідше 5 або 9) з обох боків голі, гладенькі, переважно еліптичні, з короткозагостреною верхівкою, простогостропилчасті, часто закінчуються дрібними залозками. Квітки правильні, двостатеві, в малоквіткових (по 3—5, рідше більше) щитковидних суцвіттях, рідше одиничні; чашолистки великі (до 20—25 мм), широ-коланцетні, з рясними перистими додатками, зверху переважно голі, зісподу всіяні короткими волосками, після цвітіння відхилені донизу і притиснені до плода, рано відпадають; пелюстки (їх 5) біло-рожеві, коротші за чашолистки. Плід — гіпантій, оранжево-червоний, широкоовальний, рідше майже кулястий, позбавлений залозок. Цвіте у травні — червні. Поширення. Шипшина собача росте по всій території України по схилах, узліссях, уздовж доріг та на пустищах як бур'ян. Заготівля і зберігання — див. у статті Шипшина травнева. Хімічний склад. Шипшина собача має близький до шипшини травневої хімічний склад, але відрізняється дещо іншим вмістом і співвідношенням компонентів, що його складають. Фармакологічні властивості і використання, лікарські форми і застосування — усе так, як у статті Шипшина травнева.

1257 ШИПШИНА ТРАВНЕВА, шипшина корична; шиповник коричный Rosa majalis, синонім — R. cin-namomea — невисокий (від 60 до 200 см заввишки) рихлий кущ родини розових. Стебла висхідні або дещо звисаючі, коричнювато-червоні, вкриті, як правило, парними, серповидно зігнутими, рідше майже прямими шипами, з домішкою щетиноподібних шипиків. Квітконосні пагони майже не мають колючок. Листки спіральні, не-парно-перисті, з прилистками; листочки (їх 5—7) видовжено-яйце-видні або овальні, до основи клиновидно звужені, при верхівці ко-роткозагострені, зверху сизувато-зелені, здебільшого голі, зісподу вкриті щільно притисненими волосками, по краю простозубчасті, без залозок; прилистки стериль-