|
печінки, нирок, посилює діурез. Зважаючи на це, вживання чаю корисне
при занепаді сил і виснаженні, стомленні і зниженні розумової активності.
З метою надання першої допомоги чай дають при отруєннях, що викликають
пригнічення центральної нервової системи, ослаблення серцевої діяльності
і дихання(отруєння алкоголем і іншими наркотичними речовинами).
Алкалоїди теофілін і теобромін виявляють слабовиражену стимулюючу дію
на центральну нервову систему, але значно підвищують діурез. Дубильні
речовини чаю — катехіни, які за будовою близькі до вітаміну Р, сприяють
засвоєнню організмом аскорбінової кислоти, підвищують міцність капілярів,
зменшують проникність їх стінок. Три склянки чаю покривають добову
потребу організму людини у вітаміні Р. Таніни чаю виявляють в'яжучу і
бактерицидну дію, поліпшують травлення. Через те чай призначають хворим
при гострих проносах і інших розладах кишкової діяльності. Треба
пам'ятати, що міцний настій чаю не рекомендується вживати при підвищеній
збудливості, безсонні, органічних захворюваннях серцево-судинної системи,
атеросклерозі, гіпертонічній хворобі, глаукомі. Надто міцний чай не
бажано вживати і цілком здоровим людям, оскільки це може спричинити
перезбудження нервової системи, занепокоєння, прискорене серцебиття,
відчуття страху і інші хворобливі явища. Міцний настій чаю
використовують як зовнішній засіб. У вигляді компресів, примочок і
промивань його застосовують при сонячних опіках, запаленні очей, як
косметичний засіб при в'ялій і сухій шкірі для очищення і підвищення її
еластичності, зміцнення стінок дрібних судин, запобігання утворенню
підшкірних крововиливів тощо. Цілющі властивості має і зелений чай.
Настій із зеленого чаю стимулює кровотворення, сприяє утворенню
протромбіну в печінці, активізує окислювально-відновлювальні процеси,
нормалізує водно-сольовий обмін, тонізує серцевий м’яз, підвищує
пружність і зменшує проникність стінок кровоносних судин, знижує
артеріальний тиск і кількість холестерину в крові, поліпшує самопочуття
хворих на атеросклероз, ревматизм і хронічний гепатит, діє як
радіопротектор (катехіни чаю зв'язують і виводять |
сі з іншими ліками він набуває і
лікувального значення. Відвар зеленого чаю має виражені антимікробні
властивості і з успіхом застосовується при дизентерії, ентероколітах,
колітах, диспепсії. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій
зеленого чаю (2 чайні ложки сировини на 200 мл окропу настояти 10 хвилин,
процідити) по 60—80 мл 3 рази на день; 1,5 г сухого зеленого чаю
заварюють у 1 л окропу, настоюють і п'ють як чай для угамування спраги;
100 г сухого зеленого чаю заливають 2 л води, настоюють ЗО хвилин,
кип'ятять, періодично помішуючи, 1 годину, фільтрують, а залишок
(заварку) знову заливають 1 л води, кип'ятять 40 хвилин і фільтрують,
після чого обидва фільтрати змішують, розливають в чисті пляшки і
стерилізують. Простерилізований відвар можна зберігати при звичайній
кімнатній температурі 3 місяці, а в холодильнику — до 6 місяців.
Приймають його по 1—2 столові ложки 4 рази на день за 20—ЗО хвилин до
їди (дітям до 1 року відвар дозують чайними ложками, а старшим року —
десертними). При гострій дизентерії курс лікування триває 5—10 днів, а
при хронічній — 15—20 днів. ЗОВНІШНЬО — компреси, примочки і промивання настоєм (1 чайну ложку сухого чорного чаю заливають склянкою окропу, настоюють 5 хвилин, проціджують, охолоджують до кімнатної температури).
|
1207 «ЧАЙНИЙ ГРИБ», «японський гриб», чайний квас; «чайный гриб», «маньчжурский гриб» Medusomyces gisevii — культура мікроорганізмів; симбіоз дріжджів (Saccharomycodes ludwigii) та оцтовокислих бактерій (Acetobacter aceti subsp. xyli-num). Має вигляд товстої бурува-то-білої слизової плівки, яка нагадує плаваючу медузу на поверхні рідини. Поверхня «гриба» гладенька зверху і волокниста зісподу. Через місяць від «гриба» відділяється тонка ніжна плівка, яку переносять в окрему банку для розмноження; можна брати й невеликі кусочки, вони дуже швидко розростаються. Поширення. Вперше «чайний гриб» почали культивувати в країнах сходу (в Японії, Індії, Індонезії), звідти він поширився на Захід (вважають, що це відбулося під час російсько-японської війни). Культивується у посудині з 10 %-ним цукровим розчином (з додаванням чайного настою) при кімнатній температурі та вільному доступі повітря. В умовах сильного освітлення та низької температури повітря життєдіяльність «гриба» гальмується. Навесні і влітку він росте значно краще, ніж восени і взимку. Сировина. З лікувальною метою використовують семи-восьмиден-ний настій культури «чайного гриба». Дріжджі «гриба» зброджують цукор, утворюючи невелику кількість спирту та вуглекислоти, а оцтовокислі бактерії окислюють спирт до оцтової кислоти. Внаслідок цього одержують приємний газований освіжаючий напій, кисло-солодкуватий на смак. Щоб напій був завжди смачний і мав освіжаючі властивості, необхідно раз на тиждень промивати «гриб» теплою кип'яченою водою і тримати в широкій банці, закритій марлею. Перед вживанням настій виливають з банки, фільтрують через кілька шарів марлі і зливають у пляшки, де він може зберігатися досить тривалий час, не змінюючи своїх цілющих властивостей. Хімічний склад. Настій «чайного гриба» містить цукри, винний спирт, вугільну і органічні кислоти (молочна, оцтова, глюконова, койєва), ферменти, ароматичні речовини, вітамін В2, речовину, подібну до аскорбінової кислоти. Фармакологічні властивості і використання. Цілющі властивості «чайного гриба» доведено клінічно. Настій «гриба» має антибіотичні, протизапальні і знеболюючі властивості, знижує артеріальний тиск і рівень холестерину в крові, регулює діяльність травного каналу. Вживання на- |
