ленні фільтраційної функції ниркових клубочків і появі в сечі великої кількості мінеральних солей, особливо солей щавлевої кислоти, при гастроентеритах, проносі різної етіології, при підвищеній проникності стінок судин і незначних діапедезних кровотечах із ушкоджених судин слизових оболонок шлунково-кишкового тракту, при функціональній недостатності печінки і при захворюваннях, пов'язаних з затримкою в організмі токсичних продуктів обміну. Як допоміжний засіб настій трави споришу дають усередину на початкових стадіях нирковокам'яної хвороби, в післяопераційному періоді після видалення сечових каменів, при сечокислому діатезі та при деяких шкірних захворюваннях (вугри, фурункули, деякі дерматити). В акушерсько-гінекологічній практиці настій трави споришу призначають для прискорення післяродової інволюції матки, при гіперменореї, маткових кровотечах у післяродовий та післяабортний періоди і хворим з фіброміомою матки. Особливо ефективним є застосування настою при залізодефіцитній вторинній анемії, спричиненій тривалими ювенільними матковими кровотечами і кровотечами в післяродовий і клімактеричний періоди. У народній медицині, крім того, спориш використовують при захворюваннях дихальних шляхів, при набряках різного походження, малярії, кахексії, як загальнозміцнюючий і тонізуючий засіб при нервовому виснаженні, загальній слабкості після тяжких хвороб та слабкості в похилому віці. Як зовнішній засіб використовують ошпарену траву споришу (прикладають до заднього проходу при випаданні геморойних шишок і прямої кишки). Препарати споришу протипоказані при гострих запаленнях нирок і сечового міхура. У гомеопатії використовують есенцію з свіжої трави споришу. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій трави (15 г або 3 столові ложки сировини на 200 мл окропу) по половині — третині склянки 2—3 рази на день перед їдою. ЗОВНІШНЬО — лікувально-профілактична ванна для дітей (дезинфікує, заспокоює, стимулює обмін речовин, лікує різні алергічні захворювання, особливо ексудативний діатез, виявляє загальнозміцнюючу дію) 150—200 г суміші листя берези бородавчастої, кропиви дводомної і смородини чорної, трави багна звичайного, споришу звичайного, чебрецю плазкого, фіалки триколірної, череди трироздільної і чистотілу звичайного, гілочок калини звичайної, коріння лопуха справжнього та квіток ромашки без'язичкової, взятих у співвідношенні 3 : 3 : 4 : 4 : 5 : 5: 4 : 5 : 4 : 4 : 4 : 3, заливають 5 л холодної води, доводять до кипіння, насто-

юють 40—50 хвилин, проціджують і вливають у ванну (температура води 36—38°, тривалість процедури —10— 20 хвилин, приймати 1—2 рази на тиждень); лікувально-профілактична ванна для дорослих (стимулює обмін речовин в організмі, виявляє заспокійливу і загальнозміцнюючу дію, показана при ожирінні): 250 г суміші (порівну) трави споришу звичайного, хвоща польового, собачої кропиви п'ятилопатевої і чебрецю плазкого, кореневищ пирію повзучого та квіток ромашки без’язичкової змішують з 250 г сінної потерті, заливають 10 л холодної води, доводять до кипіння, настоюють 40—50 хвилин, проціджують і вливають у ванну (температура води 36—39°, тривалість процедури — до 20 хвилин, приймати 1—2 рази на тиждень). 1101 СТАВЧАК ЗВИЧАЙНИЙ — дводомна рослина родини ефедро-вих. Те саме, що й ефедра двоколоса.

1102 СТАРОДУБКА — багаторічна трав'яниста рослина родини жовтецевих. Те саме, що й горицвіт весняний. 1103 СТЕПОВА МАЛИНА — дводомна рослина родини ефед-рових. Те саме, що й ефедра двоколоса. 1104 СТЕРКУЛІЯ ПЛАТАНОЛИСТА, фірміана проста, японське лакове дерево; стеркулия платанолистная Firmiana simplex, синоніми: F. platanifolia, Sterculia plata-nifolia листопадне швидкоростуче, заввишки 10—15(30) м дерево родини стеркулієвих. Листки великі, чергові, З—5-лопатеві, світло-зелені, 15(35) см завдовжки, 20(45) см завширшки. Квітки одностатеві (рослини однодомні), дрібні, зе-ленувато-жовті, зібрані у волотеві суцвіття розміром 25—50 см; оцвітина проста, до 1 см завдовжки, з 3—5 довгастими назовні загорнутими листочками. Плід — збірна п’ятичленна листянкд. Цвіте у липні—серпні. Поширення. Батьківщина стеркулії платанолистої — субтропіки Китаю та Індокитаю. В СРСР її вирощують на Чорноморському узбережжі Кавказу, в Криму,