Туркменії, Узбекистані, Таджикистані. Заготівля і зберігання. Для медичних потреб використовують листя стеркулії (Folium Stercu-Ііае), яке заготовляють у кінці вегетаційного періоду рослини до початку пожовкнення. Спочатку вибірково зрізують секаторами окремі гілки, з яких потім вручну обривають листки без черешків. Заготівлю сировини з одного й того самого дерева рекомендується проводити через рік. Зібраний матеріал сушать у провітрюваному приміщенні, розстилаючи тонким (до 5 см завтовшки) шаром на чистій підстилці й періодично перемішуючи. Штучне сушіння проводять при температурі; не вищій за 80°. Готову сировину запаковують у мішки по 15 кг або тюки по 50 кг і зберігають у сухому провітрюваному приміщенні. Строк придатності — 1 рік. Хімічний склад. Листя стеркулії містить дубильні речовини (3,6% ), сліди алкалоїдів і глікозидів, ефірну олію (0,075 % ), органічні кислоти (2,5 % ) та вуглеводи. У насінні є невисихаюча жирна олія (до 28,5% ), органічні кислоти (0,4%), алкалоїди (кофеїн, теобромін). Фармакологічні властивості і використання. Галенові препарати стеркулії платанолистої виявляють кардіотонічну й таку, що стимулює центральну нервову систему, дію. Настойку з листя стеркулії (Tinctura Sterculiae) дають усередину як тонізуючий засіб при лікуванні астенічних і астеноневротичних станів після хронічних, виснажливих хвороб, при фізичній та розумовій перевтомі, при артеріальній гіпотонії. Насіння стеркулії їстівне, приємне на смак. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настойку з листя (готують на 70 % -ному спирті у співвідношенні 1:5) по 10—40 крапель 2—3 рази на день (курс лікування — 3—4 тижні). На ніч не приймати, не сприяє засинанню.

1105 СТЕРНІВКА — гриб родини агарикових. Те саме, що й печериця звичайна. 1106 СТЕФАНІЯ ГЛАДЕНЬКА стефания гладкая Stephania glabra, синонім — S. rotunda — багаторічна тропічна трав'яниста ліана родини меніспермових. Має кореневу систему у вигляді великої (на батьківщині до ЗО кг) майже круглої бульби, з мичкуватими коренями при основі. Стебло округле, голе, біля основи дерев'яніюче, витке, довге (на батьківщині 10—15 м завдовжки). Листки чергові, довгочерешкові, цілісні, щитовидні, округлі, 15— 20 см у діаметрі. Квітки дрібні, одностатеві (рослини дводомні), 6-пелюсткові, жовто-зелені, зібрані в зонтиковидні звисаючі суцвіття, що містяться в пазухах листків. Плід — червона куляста кістянка. Цвіте у червні—липні. Поширення. Стефанія гладенька дико росте в горах Індії, Бірми, В'єтнаму, Південного Китаю та Японії. В СРСР її культивують як лікарську рослину в Аджарії. Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують

бульби з коренями стефанії (Tuber cum radicibus Stephaniae glabrae). Викопані восени бульби з коренями очищають від землі, ріжуть на куски завтовшки до 1 см (довжина може бути різна) і сушать у сушарках при температурі 60—80°. Зберігають у сухому провітрюваному приміщенні (сировина чутлива до вологи). Строк придатності — 2 роки. Хімічний склад. Бульби і корені стефанії містять 6—8 % алкалоїдів: гіндарин, циклеанін, коридин, пальматин, стефаглабрин (стефа-рин) та інші. Фармакологічні властивості і використання. Лікувальний ефект стефанії гладенької залежить головним чином від вмісту в бульбах і коренях алкалоїдів гіндарину і стефаглабрину. Гіндарин належить до засобів з помірною транквілізуючою дією. Він має седативні, легкі снотворні та гіпотензивні властивості. Показаннями до призначення гіндарину є функціональні розлади центральної нервової системи (неврастенія, невроз нав'язливих станів), залишкові явища травматичних уражень і судинних захворювань головного мозку, шизофренії, епілепсії (судомні припадки й епілептичний психоз) та хронічний алкоголізм. Застосування гіндарину дає добрий терапевтичний ефект при лікуванні дітей з невротичними станами. Протипоказань до застосування гіндарину не виявлено. На початку лікування можливі в'ялість і сонливість, які проходять у процесі лікування. При передозуванні можливі легкі явища рухового занепокоєння, які можна усунути прийманням коректорів (циклодол та ін.). Стефаглабрин виявляє антихолінесте-разну активність. Його рекомендують при сирингомієлії, прогресуючій м'язовій дистрофії, бічному аміотрофічному склерозі, травматичних плекситах, полі-радикулоневритах, при невритах лицьового нерва. Препарат протипоказаний при епілепсії, гіперкінезах, бронхіальній астмі, стенокардії та брадикардії. Лікарські форми 1 застосування. Гіндарин (Hyndarinum) призначають усередину по 0,05—0,075 г на прийом 2— З рази на день. Найбільша разова доза 0,1 г. Дітям призначають у менших дозах (0,0125—0,025 до 0,05 г). Під шкіру впорскують по 1—2 мл 1 % -ного розчину гіндарину 2—3 рази на день. Форми випуску: таблетки по 0,05 г і ампули (1—2 мл 1 % -ного розчину). Стефаглабрину сульфат (Step-haglabrini sulfas) призначають у м'язи по 1—2 мл 0,25 % -ного розчину 2 рази на день. Курс лікування — 20—30 днів. Форма випуску: у вигляді 0,25 % -ного розчину для ін'єкцій в ампулах по 1 мл.