цукровому діабеті, гіпертонічній хворобі, ревматизмі, геморагічному
діатезі, капіляротоксикозі (отруєння миш'яковими сполуками, саліцилатами),
сепсисі, тромбофлебіті, при захворюваннях шлунка і дванадцятипалої кишки,
виразковому коліті, хворобах печінки, черевному тифі, геморої та інвазії
гельмінтами. Як зовнішній засіб ці настойки застосовують при опіках і
відмороженнях, туберкульозі шкіри, вовчаку, травматичних ураженнях,
фурункулах, карбункулах, гаймориті, парапроктиті, маститі, трофічних
виразках та псоріазі. П'яти- або десятипроцентний водний розчин настойки
з пуп'янків використовують при випаданні волосся (втирають у волосисту
частину голови), при ячмінцях на оці (роблять компреси), при болі зубів
і запаленні ясен (полощуть рот), при нежиті (закапують у ніс), при
грибкових захворюваннях шкіри й екземі (роблять ванночки). Лікарські
форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — рутин (Rutinum) призначають дорослим
по 0,02—0,05 г |
1096 СПАРЖА — багаторічна дикоросла трав'яниста рослина родини лілійних. Те саме, що й холодок лікарський.
|
ки. Листки чергові, еліптичні або видовженоланцетні, цілокраї, з
коротким черешком і з сріблясто-білими плівчастими прилистками, зрослими
в розірвану вгорі і бахромчасту трубочку, що обгортає основу меживузля.
Квітки дрібні, правильні, двостатеві, по 2—5 у пазухах листків, з
простою п'ятироздільною зеленуватою, по краю рожевою або білою оцвітиною.
Плід — горішок. Цвіте з липня до пізньої осені. Поширення. Спориш
звичайний росте по всій території України вздовж доріг, на подвір'ях,
смітниках і полях. Заготівля і зберігання. Для медичних потреб використовують траву споришу (Herba Polygoni avicularis). Траву зрізують ножем або серпом, розкладають у затінку тонким шаром і сушать. Штучне сушіння проводять при температурі 40—50°. Сухої трави виходить 22—23 % . Готову сировину зберігають у сухому провітрюваному приміщенні. Строк придатності —3 роки. Трава споришу є у продажу в аптеках. Хімічний склад. Трава споришу звичайного містить дубильні речовини (0,19%), флавоноїди (аві-кулярин, ізорамнетин, кверцетин, кемпферол, кверцетин-3-арабіно-зид, лютеолін, мірицетин), ефірну олію (сліди), кумарини (скополетин, умбеліферон), сапоніни, леткий алкалоїд, вітамін С (57— 450 мг% ), каротин, пектин, сполуки кремнієвої кислоти, органічні кислоти, полісахаридний комплекс, залізо та інші речовини. Фармакологічні властивості і використання. Багатий на біологічно активні речовини хімічний склад споришу зумовлює його різнобічні фармакологічні властивості. Галенові препарати рослини зменшують проникність стінок судин і підвищують здатність крові до зсідання (дія флавоноїдів, дубильних речовин і сполук кремнію), перешкоджають утворенню сечових каменів (дія розчинних сполук кремнієвої кислоти), підвищують діурез, виводять з сечею надлишок іонів натрію і хлору, збільшуючи фільтрацію в ниркових клубочках і зменшуючи зворотну резорбцію в ниркових канальцях, поглиблюють дихання, знижують артеріальний тиск, посилюють скорочення матки, виявляють антитоксичну дію. Завдяки дубильним речовинам, які мають антимікробні, протизапальні і в'яжучі властивості, галенові препарати споришу позитивно впливають на функцію шлунково-кишкового тракту. Найдоцільніша форма застосування — настій. Пероральне вживання настою показане при хронічних захворюваннях сечовивідних шляхів, ослаб- |