1034 СЕНА ІНДІЙСЬКА — невеликий (1,5—1,8 м заввишки) прямостоячий кущ родини цезальпінієвих. Те саме, що й касі я вузьколиста.

1035 СЕРПІЙ УВІНЧАНИЙ серпуха венценосная Serratula coronata — багаторічна трав'яниста рослина родини айстрових (складноцвітих). Стебла прямостоячі розгалужені, гранисті й ребристо-борозенчасті, пурпуруваті, до 150 см заввишки. Листки чергові, черешкові (нижні) або майже сидячі (верхні), перистороздільні до розсічених, з 3—7 парами яйцевидно- або видовженолан-цетних бічних сегментів і більшим за них верхівковим; зверху рголі, темно-зелені, зісподу — ^світліші; сегменти листків гострокінцеві, нерівнозубчасті, з відтягнутими на кінці в коротеньке білувате вістря зубцями, по всьому краю пилчасто-жорсткі. Квітки трубчасті, пурпурові, зібрані в 'кошики, розташовані на кінцях головних гілок по 1—2; крайові квітки більші, функціонально маточкові, з три-чоти-рироздільним відгином, серединні — двостатеві, з п'ятироздільним відгином. Плід — сім'янка. Цвіте з липня до вересня. Поширення. Серпій увінчаний росте в Лісостепу (за винятком Крайнього Заходу) і в північній частині Степу на сухих луках, по узліссях, серед чагарників. Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують траву серпію, яку заготовляють під час цвітіння рослини. Після сушіння грубі частини стебел відкидають. Рослина неофіци-нальна. Хімічний склад. У траві серпію є алкалоїди (сліди) і значна кількість аскорбінової кислоти (у свіжому листі до 120 мг%). Фармакологічні властивості і використання. В народній медицині серпій увінчаний визнають як засіб, що має в’яжучі, протизапальні, жарознижувальні, жовчогінні, протиблювотні й седативні властивості. Настій трави дають усередину при хворобах шлунка, блюванні, проносі, жовтяниці, геморої, гарячці, недокрів'ї та психічних захворюваннях. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій трави (2 чайні ложки трави настояти 3—4 години на

300 мл окропу, процідити) по 1 столовій ложці 3—4 рази на день до їди. 1036 СЁРПНИК — багаторічна трав'яниста, з опушеним стеблом рослина родини розових. Те саме, що й парило звичайне. 1037 СЕРПОРІЗ — дворічна щетинисто-волосиста рослина родини шорстколистих. Те саме, що й воловик лікарський. 1038 СЕСТРИЧКИ — однорічна трав'яниста напівпара-зитна рослина родини ранникових. Те саме, що й перестріч гайовий. 1039 СИБІРСЬКА СЕНЕГА — багаторічна трав'яниста рослина родини китяткових. Те саме, що й китятки сибірські. 1040 СИВЕРСІЯ ГІРСЬКА, чоловіча підойма; сиверсия горная Sieversia montana, синонім — Geum montanum — багаторічна трав'яниста рослина родини розових. Має циліндричне, потовщене, густо вкрите лусками решток листків кореневище. Стебло волосисте, 5—15 см заввишки. Листки черешкові, в прикореневій розетці, переривчасто-перисті, з великою кінцевою часткою; стеблові — дрібні, цілі або трилопатеві. Квітки правильні, двостатеві, 5-пелюсткові, жовті, одиничні, розміщені на верхівці стебла. Цвіте у травні— липні. Поширення. Зустрічається в Карпатах на субальпійських і альпійських луках. Заготівля і зберігання. Використовують корені, зібрані восени. їх миють і сушать на сонці, а при поганій погоді — в протопленому, добре провітрюваному приміщенні. Зберігають у сухому місці. Рослина неофі-цинальна. Хімічний склад. Корені містять дубильні речовини, флавоноїди, сапоніни, летку олію та смоли. Фармакологічні властивості і використання. Відвар коренів вживають при шлунково-кишкових захворюваннях (проносах, гаст-