шення і, крім того, з довшими шорсткими волосками. Листки супротивні, ланцетні, шорстковолосисті; прикореневі й нижні стеблові листки черешкові, ви-довженоланцетні або перисто-надрізані, з більшою верхньою часткою, по краях зубчасті, верхні стеблові — непарноперистороз-дільні, з цілісними або зубчастими частками, короткочереш-кові або сидячі, рідше листки цілісні. Квітки двостатеві, неправильні, в приплюснутопівкуля-стих головках, оточених обгорткою з ланцетних загострених, по краю війчастих листочків; чашечка складається з дрібних неоднакового розміру чашолистків, розташованих двома кільцями (при основі й на верхівці зав'язі); віночок лійковидний, 4-лопатевий (лопаті видовженояй-цевидні, до верхівки трохи звужені), у зовнішніх квіток у головці крупніший і більш неправильний. Плід — сім'янка. Цвіте з червня до вересня. Поширення. Свербіжниця польова росте по всій території України, крім південних районів Херсонської області й північних районів Кримської області, на полях, луках і серед чагарників. Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують траву свербіжниці (Herba Knau-tiae), яку заготовляють під час цвітіння рослини. Сушать під укриттям на вільному повітрі. Рослина неофіцинальна. Хімічний склад. Трава свербіжниці містить іридоїди, сапоніни, дубильні й гіркі речовини, каротин (у свіжому листі до 140 мг% ) та цукри. Фармакологічні властивості і використання. Настій трави свербіжниці сприяє виведенню з організму токсичних продуктів обміну (як тих, що утворюються під час нормальних метаболічних процесів, так і тих, що утворюються при хворобливих змінах у різних органах), виявляє відхаркувальну, антисептичну, протизапальну й дермотонічну дію. Його приймають усередину при кашлі, бронхіті, запаленні сечового міхура, у випадку хронічних, затяжних алергічних дерматитів, тріщин заднього проходу та як засіб, що усуває сверблячку. При зовнішньому застосуванні міцний настій свербіжниці вважається ефективним засобом при різних шкірних захворюваннях, зокрема при корості. Порошок трави свербіжниці виявляє інсектицидну дію й використовується для знищення бліх. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — частій трави (4 чайні ложки сировини на 400 мл окропу) по півсклянки 4 рази на день.

1031 свистуля — дворічна трав'яниста майже гола рослина родини селерових (зонтичних). Те саме, що й болиголов плямистий. 1032 СЕКУРИНЕГА КУЩИСТА секуринега полукустарниковая Securinega suffruticosa, синонім — S. ramiflora — розлогий, 1—2 м заввишки кущ родини молочайних. Молоді пагони ясно-жовті, голі. Листки чергові, короткочерешкові, еліптичні або овально-ланцетні. 1,5— 7 см завдовжки, на верхівці заокруглені. Квітки одностатеві (рослини дводомні) з простою чашечковидною оцвітиною, зе-ленувато-жовті або зелені, пазушні; чоловічі квітки на коротеньких ніжках по 2—15 у пучку, жіночі — здебільшого одиничні, на довших (до 10 мм) ніжках. Плід — тригнізда коробочка. Цвіте у червні. Поширення. Секуринега кущиста дико росте на Далекому Сході і в Східному Сибіру. На території України її вирощують у садах і парках як декоративну рослину. Заготівля і зберігання. Для медичних потреб використовують висушені молоді, слабоздерев'я-нілі верхівки пагонів секуринеги (Cormus Securinegae). Заготовляють пагони (з пуп'янками, квітками або плодами) з червня до вересня. Готову сировину пакують у тюки, обшиті тканиною, по 40—50 кг. Строк придатності — 4 роки. Хімічний склад. Пагони секуринеги містять алкалоїди, головним серед яких є секуринін. Фармакологічні властивості і використання. Алкалоїд секуринін за характером дії схожий на стрихнін: збуджує центральну нервову систему, підвищує рефлекторну збудливість спинного мозку. На відміну від стрихніну, секуринін має нижчу активність і, що важливо, меншу токсичність (у 8—10 раз). Застосування се-куриніну показане при астенічних станах, парезах і паралічах, що виникли внаслідок перенесених інфекційних та інших захворювань, при гіпо- й астенічній формі неврастенії, при статевому безсиллі на грунті функціональних нервових розла-

дів та ін. Секуринін протипоказаний при гіпертонічній хворобі, стенокардії, кардіосклерозі, бронхіальній астмі, базедовій хворобі, гострому й хронічному нефриті, при вагітності, гепатиті, епілепсії, тетанії, гострому поліомієліті, при наявності больового і менінгеального синдромів, схильності до утворення контрактур та при дихальних розладах. Лікарські форми і застосування. Се-куриніну нітрат (Securinini Nitras) приймають усередину у вигляді таблеток по 0,002 г (2 мг) два рази на день або у вигляді 0,5 % -ного розчину по 10—20 крапель 2 рази на день; під шкіру впорскують у вигляді 0,2 % -ного розчину по 1 мл (2 мг) один раз на день. Курс лікування — 20— ЗО днів. Найбільші дози для дорослих усередину: разова 0,005 г, добова 0,015 г; під шкіру: разова 0,003 г, добова 0,005 г. 1033 СЕНА АФРИКАНСЬКА — невеликий (60—90 см заввишки) розлогий кущ родини цезальпінієвих. Те саме, що й касія гостролиста.