1020 РУТКА ЛІКАРСЬКА, дика рута, димниця; дымянка лекарственная Fumaria officinalis — однорічна трав'яниста гола сизу-вато-зелена рослина родини руткових. Стебло висхідне або прямостояче, гранчасто-борозенчас-те, розгалужене, 20—ЗО см заввишки. Листки чергові, черешкові, двічі перисто розсічені на вузькі довгасто-лінійні частки. Квітки двостатеві, неправильні, 7—9 мм завдовжки, в пазушних китицях; ВІНОЧОК З ЧОТИРЬОХ пурпурових неоднакових пелюсток, з яких верхня має при основі коротку шпорку. Плід — приплюснутокулястий горішок. Цвіте з квітня до вересня. Поширення. Рутка лікарська росте по всій території України як бур'ян на полях та городах, на засмічених місцях. Заготівля і зберігання. Для лікарських потреб використовують траву (Herba Fumariae officinalis). Збирають її під час цвітіння рослини, зрізуючи всю надземну частину. Сушити траву треба відразу після збирання у затінку на вільному повітрі або в приміщенні, яке добре провітрюється. Сухої сировини виходить 11—12%. Зберігають у сухому приміщенні. Рослина входила до складу І —111 видань вітчизняної фармакопеї; офіцинальна у Франції і Бразілії. В СРСР заготовляють для експорту.

Хімічний склад. У надземній частині рутки лікарської є алкалоїди (0,2—1,6%), дубильні речовини (2,9 % ), смоли (4,7 % ), фумарова кислота, вітаміни С і К. До складу алкалоїдів входять протопін, сангвінарин, крипто-кавін, ауретензин, d, 1-тетрагід-рокоптизин, криптокарпін та ін. Фармакологічні властивості і використання. Рутка лікарська має жовчогінні й спазмолітичні властивості, впливає на організм загальнотонізуюче (підвищує апетит, поліпшує процеси травлення, збільшуючи секрецію травних залоз і поліпшуючи всмоктування та обмін речовин). Рутку вживають усередину при жовчнокам'яній хворобі та інших захворюваннях печінки й жовчного міхура, при гіпоацидних гастритах, спастичних колітах, геморої, різних хронічних шкірних захворюваннях, як потогінний, сечогінний і вітрогінний засоби. Є вказівки про ефективне застосування рутки при іпохондрії та істерії. Свіжовижатим соком лікують лишаї, різні висипи на тілі, коросту. Побічних явищ при лікуванні руткою лікарською не встановлено, проте існує думка, що її діючі речовини здатні до кумуляції. Лікарські форми і використання. ВНУТРІШНЬО — настій трави (2 чайні ложки сировини на 200 мл окропу) по 2 столові ложки 3—4 рази на день перед їдою як жовчогінний засіб; настій трави (1 столова ложка сировини на 200 мл окропу) по 1 столовій ложці 3—4 рази на день перед їдою для збудження апетиту і поліпшення діяльності шлунково-кишково-го тракту; настій столової ложки суміші (порівну) трави рутки лікарської і чистотілу звичайного, листя м'яти перцевої і бобівника трилистого, коріння копитняка європейського і кульбаби лікарської на склянці окропу п’ють по 2 столові ложки З—4 рази на день перед їдою як жовчогінний засіб; 2 чайні ложки трави рутки лікарської настоюють 8 годин на 400 мл холодної кип'яченої води, проціджують і випивають рівними порціями протягом дня при геморої; свіжовижатий сік у поєднанні з пивом або сироваткою (на 1 склянку пива або сироватки беруть 1—2 ложки соку) вживають по півсклянки 2—3 рази на день як кровоспинний і загальнозміцнюючий засіб.

1021 РЯБИННИК ДОРОЖНИЙ — багаторічна кореневищна трав'яниста рослина родини розових. Те саме, що й перстач гусячий. 1022 РЯСКА МАЛА ряска маленькая Lemna minor — багаторічна трав'яниста рослина родини ряскових. Корінці нитко-видні. Стебло має вигляд маленької (2—4,5 мм завдовжки і 2—3 мм завширшки) зеленої круглястої пластинки, що плаває на поверхні води. Листки не розвинені. Квітки дуже редуковані, одностатеві, в суцвіттях з двох тичинкових і однієї маточкової квіток, розташованих біля основи пагонів у бічній кишеньці або в ямці на поверхні пагона; маточкові квітки мають одну маточку, тичинкові — з однією тичинкою. Плід — горішко-видний, однонасінний, нерозкрив-ний. Цвіте дуже рідко (у травні — червні). Поширення. Росте по всій території України в стоячих водах. Заготівля і зберігання. З лікувальною метою використовують усю рослину. Заготовляють сировину протягом літа. Дрібного сіткою ряску притягують до берега і вичерпують невеличким сачком. Сушать під наметом або на горищі, яке добре провітрюється. Зберігають у сухому, добре провітрюваному приміщенні. Рослина неофіцинальна. Хімічний склад. У рясці малій є флавоноїди, антоціани, мікро-і макроелементи — кальцій, фосфор, магній, кобальт, бром, мідь, нікель, титан, марганець, йод, цинк, ванадій тощо. У висушеному вигляді рослина містить 2—4 % протеїну. Аскорбінової кислоти в рослині майже немає. Фармакологічні властивості і використання. Ряска мала виявляє жарознижуючі, сечогінні, десенсибілізуючі й антимікробні властивості. У вітчизняній і зарубіжній народній медицині препарати ряски малої приймають усередину при кропивниці, вітиліго, астмі, запаленнях слизової оболонки дихальних шляхів і набряках невротичного характеру, як протигрипозний і загальнозміцнюючий засіб. Зовнішньо, у вигляді припарок, рослину використовують при ревматизмі й подагрі (як болетамувальний засіб). Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настойку (1 чайна ложка сухої подрібненої сировини на 50 мл горілки) по 15—20 крапель З рази на день; порошок ряски (готують у вигляді пілюль, змішуючи з медом) по 1—2 г на 1 раз 3 рази на день.