|
човини, що є в рослині, збуджують виділення шлункового соку;
фурокумарини підвищують чутливість шкіри до ультрафіолетового проміння;
акроніцин виявляє протипухлинну активність. Показаннями до призначення
рути (per se або в суміші з іншими лікарськими рослинами) є бронхіальна
астма, захворювання шлунково-кишкового тракту, що супроводяться спазмами,
жовч-нокам'яна хвороба, головні болі, пов'язані зі спазмами судин,
атеросклероз, серцеві неврози, варикозне розширення вен, істерія,
епілепсія, нервові розлади в клімактеричному періоді, імпотенція та
наявність глистів (Ascaris lumbricoides). Як еме-нагогічний засіб руту
використовують при гіпоменструальнОму синдромі й альгоменореї.
Найдоцільніша форма застосування — настойка, оскільки у спирті діючі
речовини рути розчиняються краще. Крім настойки, часто використовують
холодний настій рослини. Застосовують руту і як зовнішній засіб. Настій
використовують при запаленні повік і висипах на шкірі, а настойку — при
ревматизмі, подагрі, невралгії й люмбаго. В гомеопатії руту
використовують при травмах м'язів, варикозних вузлах, запаленні очей та
суглобовому ревматизмі.
Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настойку (1 частина
подрібненої свіжої трави на 5 частин горілки, настояти 10 діб у темному
місці) по 10 крапель 3 рази на день на ложці води; настій (1 чайна ложка
сушеної трави на 400 мл холодної кип'яченої води, настояти 10 годин) по
півсклянки 3—4 рази на день; 1 чайну ложку сушеної трави рути настоюють
10 хвилин на склянці окропу і п'ють як чай по 1 склянці вранці і ввечері
при імпотенції та при нервових розладах у клімактеричному періоді.
ЗОВНІШНЬО — компреси, примочки і промивання настоєм (готують, як у
попередньому прописі); розтирання настойкою (готують, як у попередньому
прописі); відвар 60 г суміші (порівну) трави рути садової, насіння
гуньби сінної і кореневищ перстачу прямостоячого на 1 л води
використовують теплим для компресів 1—3 рази на день при мікозах (курс
лікування — 20 днів). Рутою, яка належить до отруйних рослин,
користуватися треба обережно, не перевищуючи допустимих доз. Препарати
рути протипоказані при вагітності (діють абортивно!), при маткових
кровотечах, гіпотонії, гіперацидному гастриті та виразковій хворобі
шлунка і дванадцятипалої кишки. При передозуванні препарати рути
спричинюють подразнення слизових оболонок травного тракту, набряки язика
і гортані, запаморочення, блювання, пронос, судому, загальне ослаблення
та ушкодження нирок і печінки.
|
1017 РУТВИЦЯ МАЛА
василистник малый Thalictrum minus — багаторічна трав'яниста гола
рослина родини жовтецевих. Стебло прямостояче або висхідне, розгалужене,
50—100 см заввишки. Листки чергові, черешкові, ши-рокотрикутні,
3—4-перисті, з округло-яйцевидними спереду трилопатевими чи
тричінадріза-ними листочками. Квітки правильні, двостатеві, пониклі,
зібрані в розлогу волоть; оцвітина проста, чашечковидна, з 4 яйцевидних,
зеленавих листочків; нитки тичинок тоненькі, жовтаві. Плоди — сидячі
яйцевидні ребристі сім'янки. Цвіте у червні — липні.
Поширення. Рутвиця мала росте по всій території України (переважно в
Лісостепу і на півночі Степу) на узліссях і на лісових галявинах,
степових луках, трав'янистих схилах та серед чагарників.
Заготівля і зберігання. Для медичних потреб заготовляють траву рутвиці (Herba
Thalictri ші-noris), зрізуючи під час цвітіння рослини верхівки стебел
завдовжки ЗО—35 см. Зібрану сировину зв'язують у невеликі пучки й
розвішують для сушіння в затінку на протязі або в провітрюваному
приміщенні. Зберігають окремо від іншої сировини, дотримуючись правил
зберігання отруйних рослин. Строк придатності —3 роки. Аптеки сировину
не відпускають.
Хімічний склад. Надземна частина рослини містить сапоніни (3,1%), до
1,1% алкалоїдів (тальмін, тальмідин, тальметин, 0-ме-тилтальметин,
талактамін, дегід-роталікмін, талікмінін, ($-алокрип-топін, p-хлорметилат
1-канадину, берберин), ціаногенні сполуки, дубильні речовини, флавоноїди
(1,64%), вищі аліфатичні вуглеводні та аскорбінову кислоту.
Фармакологічні властивості і використання. Трава рутвиці малої входить
до складу суміші Здренко, яку застосовують в онкологічній практиці як
симптоматичний засіб. У народній медицині рослина відома своїми
болетамувальними, сечогінними, відхаркувальними, седативними,
гіпотензивними, кровоспинними, протизапальними й антисептичними
властивостями. Настій трави дають всередину від кашлю (при туберкульозі
легень та інших захворюваннях органів дихання), при простудних
захворюваннях (як жарознижуючий засіб), захворюваннях травного каналу (пронос,
запор), хворобах печінки і жовчних шляхів, при набряках різного походжен- |
ня, затримці сечовиділення і при нирковокам'яній хворобі, при різних
кровотечах, при ревматизмі та болісних менструаціях, у випадку епілепсії,
розладу нервової системи, при безсонні, гіпертонічній хворобі й
стенокардії. Як зовнішній засіб рутвицю застосовують для лікування
запрілості між пальцями стоп, гнійних ран та інших захворювань шкіри. В
гомеопатії рослину застосовують при болісних менструаціях і як засіб, що
покращує зір.
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій трави (1 чайна ложка сировини на 200 мл окропу) по
півсклянки 2—3 рази на день. ЗОВНІШНЬО — обмивання настоєм (1 столова
ложка сировини на 200 мл окропу); товчене листя прикладають до ураженої
ділянки шкіри.
 |
